Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.

Автор: © Ольга Трачук, 15 років,
м. Білопілля, Сумська обл.

Ви нас учили крила розправлять…
І знов черговий, будній, прохолодний день,
Швиденько снідаю й біжу скоріш до школи:
Знайомі коридори ,стіни і нарешті клас,
І як завжди шумливо й гамірно довкола.
Дзвенить дзвінок-розпочинається урок,
Іде до кабінету наш учитель,
Зашаруділи всі конспектами й сторінками книжок-
Усім щось треба: дописати твір, домашню доучити.
Нарешті вгамувались і почалось заняття,
Учитель дивиться на клас суворо й водночас ласкаво.
У цьому погляді ясним промінням сяє доброта,
Й веселий вогник нам підморгує лукаво.
Ідуть уроки, швидко дні летять,
Наше життя вирує що є сили.
Здавалося б,ще вчора ми прийшли у клас,
Сьогодні майже школу закінчили…
Та кожну мить: й осінньої пори, і у зимові сніжні заметілі
Учительська любов, мов захист від біди,
Малих бешкетників оберігала і ростила.
Викладачем не кожен може буть –
Не кожен вміє серцем говорити!
Учитель лише той, хто вміє чуть,
Окрилити ,навчити і зростити!
Мільйон питань і тисячі ідей…
Дитячі перші злети й несміливі мрії…
Ви нас учили крила розправлять,
Заклали в душу зерна правди і надії.
Нехай з роками змінюється світ,
Буття вирує спішно і бурхливо.
У кожному з нас жавжди вчитель живе,
Дає нам сили пройти шлях свій чесно і красиво! 

Ми-майбутнє
Вже тихо, тихо аж до болю.
Ніде не чути солов’їв…
Мовчить колосся, жито вже не стогне
На лоні мінами розірваних полів.
Лиш пустка… Пустка і самотність…
Ранковий промінь ковзне по осколках мін,
А ще ж недавно тут життя буяло,
Лунав ясним кришталем сміху дзвін.
Так страшно…Хочеться кричати…
Щоб заглушити всю неправду в світі сім,
Щоб стихли постріли й не розривалися снаряди
І щоб вернуть синів до передчасно посивілих матерів.
Чом же так тихо? Крик стоїть у грудях…
Лиш тільки сльози котяться з очей…
Ми ж маєм голос, маєм силу духу,
Чому ж не можемо розправити плечей?
І знов гримлять снаряди, сиплять міни,
Рвуться вони в душі у кожного із нас.
Ми ж так хотіли незалежну Україну,
Тепер прийшов її відстоювати час!
Заграє пурпурними барвами світанок,
Тонкими дзвониками роси забринять…
Здається, час вже скинути кайдани
Й нарешті в повний голос закричать.
Ми-СИЛА. Ми-ЄДИНІСТЬ. Ми-МАЙБУТНЄ.
Сьогодні ми нову історію творим.
Поглянь: у нас є все, щоб вільно жити,
Не боячись неправди й ворогів.
Дивись вперед!
Іди назустріч мрії!
Сміливо у майбутнє зазирни!
Не бійсь сказати те,що на душі є,
Нову країну разом з нами ти твори!
Між зранених полів здійметься квітка.
Це паросток надії і краси.
Я вірю, що війна нарешті стихне!
Ми-сильна нація!
Ми також зможем розцвісти!!! 

Маленька дівчинка з великим серцем
Моя планета, мій мізерний світ,
Я лиш маленька дівчинка на цій гігантській кулі…
Який я після себе лишу слід?
Мій шлях веде вперед, забувши дні миулі.
Для мене все життя – одна велика гра,
Де переможець не отримує визнання.
Та я йду навпростець, у синьооку даль,
Бо серце моє сповнене кохання!

Переступити межу
Переступаю я межу зневіру і надій,
І шлях мій йде у далечінь по стежечці малій.
І двері всюди відчиняють,
Хоч вибору нема,
Й свідомість фраза замикає −
Усе довкола – тьма.
Тебе влаштує чужий рай?
Чужі страхи й любов?
Чуже життя ти пізнаєш,
Своє втрачаєш знов!
Повсюди фальшиво постулати стоять,
Скрізь дати фальшиві ідуть,
І небі витають фальшиві боги,
 Й фальшиві святині несуть.
І стає страшно від цих слів, від дотиків й плину буття.
Та ти йди вперед, продовжуй свій путь,
Будь вірним собі, відчуй смак життя!

Сила молитви
Будь сильним,я благаю,
Віри не втрачай!
Поглянь на зорі й тихо помолися.
Проси за Україну,за наш співочий край,
За новий мирний день і за наземний рай;
За гул трембіт з Карпат і за Буковину,
Нехай твоя молитва в небо лине;
За кожну стежку Сум і за стару Десну,
Дніпра могутній шум й Черкащини рівнини.
Подумай про Донбас, згадай величний Львів,
Оспіваний прадавніми піснями.
Єдиний ми народ,
Й Вкраїна в нас одна.
Ми  маєм  дух козацький, силу й віру полум’яну.
Поглянь у височінь:
Там тисячі зірок ,
І кожна враз дива може  здійснити.
Не треба зайвих слів , якихсь гучних промов,
Це все-не більш ніж звук,
Вони не здатні істини відкрити.
Лиш тихо помолись, не бійся своїх мрій.
Щира молитва може чудеса творити!

Залишити відповідь