Аліна Акуленко
Якщо у небуття бувають ступені безглуздості, то її смерть могла б вважатися найбільш безглуздою поміж усіх смертей.
Професорська донька, посередня в успішності гімназистка, танцівниця кабаре, манекенниця, вчителька української мови у початковій школі, вродлива «петлюрівка» й затята націоналістка. Єлена Шовгенова. Вона ж Олена Шовгенів, у заміжжі ‒ Теліга. Блискуча поетка й невиправна ідеалістка. Продовжити читання “Єлена прекрасна”
Євген Дудар
Отче наш праведний, Тарасе!
Наша славо і совісте наша!
Уже вільноукраїнствуємо. Уже гопакуємо в незалежній державі. Бо вже «…од молдаванина до фіна», слава Богу, репнуло. Правда, фінові поталанило ще «на зарє». А от бідний молдаванин досі не може виборсатися з обіймів «освободітєля». Продовжити читання “Євген Дудар: ДО БАТЬКА. Молитва і сповідь (відео)”
Костянтин Холодов
Що довелось Путіну зробити, щоб підняти цей пласт нереалізованого радянського суспільства ‒ один Господь знає… Населення, що не здатне на ментальне існування за межами Радянського союзу та робить парашу навколо себе, де б воно не знаходилось. Продовжити читання “Природа вати”
Тетяна Кришталовська
Урок 8. За допомогою аналізу та з допомогою колеги
Фахівці зі стилістики української мови радять таке розрізнювання:
Алла Гоцик (Диба)
(Відгук на збірку «Українка: жінка-волонтер, жінка-герой». — Лубни: “Інтер Парк”, 2018 р.)
Вони ідуть… Щоб повернутись знову
героями, і з миром — назавжди!
Щоб всі жили у злагоді й любові,
Й навіки знищить пазурі біди.
(Тетяна Лісненко “Мені наснився ранок без війни…”, с. 25).
Рядки цього вірша могли б, мабуть, означити основну концепцію презентованої сьогодні книги, бо скільки б ми не робили для фронту, для перемоги, найбільше, мабуть, ми мріємо про те, щоб останній солдат і останній волонтер (волонтерка) повернулися додому. Живими. Але поки що волонтери таки їздять на палаючий український Схід. А ми тут, в тилу, спробували якимось чином увічнити, здавалося б, буденну звитягу цих людей. Продовжити читання ““Наші ангели серед нас!..””
Борис Гуменюк
Сьома вечора. Молочна темінь. Тихо.
Сніг під ногами підсвічує стежку серед руїн
холодним колючим світлом. Продовжити читання “Пам’яті полеглих снайперів”
Тетяна Кришталовська
Урок 7. Бажаємо удачі тим, хто має заповзяту вдачу!
Одна з читачок моїх дописів попросила пояснити відмінність між паронімами «удача» і «вдача». Про це вже сказано чимало, бо помилка поширена, тож я лише повторю відомі речі. Продовжити читання “Грані слова: Бажаємо удачі тим, хто має заповзяту вдачу!”
Тетяна Череп-Пероганич
Життя свого часу дало мені масу уроків, аби змогла зрозуміти головне − особисті стосунки не потребують сторонніх порад. Тільки двоє можуть вирішити бути їм разом чи ні. Але дуже часто нам пробують щось «піказати», чомусь «повчити», «застерегти». Через це шлюби інколи тріщать по швах. А зшити те, що хоча б раз тріснуло, не так вже й просто. То ж як треба постаратися, щоб латка була невидимою… Продовжити читання “Особисті стосунки не потребують сторонніх порад”
Оксана Радушинська
Весна…
Тихо-тихо відбирає ритм годинник. Чути, як домовик за стіною витрушує після зими кожушка. Відгорланили спозарання півні, перегукуючись із луною, та й пішли світом перші дні березня. Продовжити читання “З вірою у весну”
Тетяна Кришталовська
Урок 6. П’ятнадцять найпоширеніших сталих виразів
Цей урок я вирішила присвятити надзвичайно поширеним у текстах і розмовному мовленні фразеологізмам, які з російської мови не можна перекласти дослівно. Продовжити читання “Грані слова: найпоширеніші сталі вирази”
