Ольга Веремійчик.
«Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити пазурі в живе тіло нашого народу.»
Продовжити читання “Передбачення В’ячеслава Чорновола.”
Богдан Червак. Голова ОУН.
15 березня 1939 р. на території сучасного Закарпаття проголошено державну самостійність Карпатської України, проти якої одразу ж виступила Угорщина. Історія Карпатської України – ключ до розуміння сучасної промосковської політики Будапешта.
Продовжити читання “15 березня – День незалежності Карпатської України.”
Богдан Червак. Голова ОУН.
9 березня 1908 у селі Бистричі, що на Волині, народився отаман Тарас Бульба – Боровець. Під час Другої світової війни «бульбівці» становили окрему військово-політичну формацію українців, яка змагалися за відновлення державної незалежності України.
21 серпня 1941 року підрозділи Української Повстанської Армії «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця увійшли у містечко Олевськ на Житомирщині, вибивши звідти московських окупантів. Понад два місяці територія Олевська та околиць перебували під владою українців. «Олевська республіка» стала державним утворенням у надії, що Українська державність обов’язково буде відновлена у Києві та на всіх українських етнічних землях.
Продовжити читання “Тарас Бульба – Боровець.”
ЖІНОЧЕ ТОВАРИСТВО ім. ОЛЬГИ БАСАРАБ та ОЛЕНИ ТЕЛІГИ
ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН)
Оголошують про проведення щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича – 2023 «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»
Запрошуємо взяти участь ! (Положення про конкурс та інформація про журі нижче).
Продовжити читання “Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича – 2023.”
Роман Коваль, «Нариси з історії Кубані» (Київ, 2004 р.)
Наприкінці листопада 1941 р. Михайло Теліга слідом за своєю дружиною прибув до окупованого німцями Києва. Жили вони на вулиці Короленка, потім переїхали на Караваєвську в дім “Комуніста”. Будинок не мав печей, бо був пристосований до центрального опалення. Та коли опалення включили, почали лопати труби й будинок знову став охолоджуватися. Потім із цієї ж причини відключили воду, а за нею – і світло. Але подружжя трималось, більше того, їхня квартира завжди була наповнена дзвінким сміхом Олени.
Продовжити читання “21 лютого 1942 р. у Києві загинула визначна діячка ОУН Олена Теліга.”
Ольга Веремійчик
«Козацтво є для мене не тільки пріоритетним об’єктом історичного дослідження. За півстоліття воно стало суттю мого єства, пройшло через мій розум, душу й серце, зробило мене патріотом України. Неможливо займатися вивченням історії козацтва і не бути патріотом України, тому що козацтво є ментальністю українського народу.»
У лютому цього року виповнилося 23 роки від дня смерті видатної історикині Олени Михайлівни Апанович (1919 – 2000).
Продовжити читання “Єдиний козак у вітчизняній науці. (Олена Апанович).”
Аскольд Лозинський
Цих кілька слів не про війну. Це про всі війни України, що охопили століття, і про одну людину, поета, яка пішла з життя у неділю, 29 січня 2023 року, на 93-му році життя. Він був великим поетом, безперечно, одним із найвидатніших українських поетів сучасності.
Це був Дмитро Павличко. Можливо, він був суперечливою фігурою навіть у свої хороші роки, тому що володів таким палким і владним характером. Кажуть, що саме він переконав Леоніда Кравчука, спікера парламенту УРСР у серпні 1991 року підписати проголошення відновлення незалежності України.
Біографія Дмитра Павличка буде написана і переписана багато разів і багатьма людьми, які знали його особисто чи просто знали про нього. Кажуть, у віршах розповідається про життя поета. Це не може бути правдивіше, ніж у випадку з Дмитром Павличком. Під час свого радянського періоду він писав вірші за вказівками Комуністичної партії, зневажливо і агресивно ставившись до націоналістичної української діаспори (я це пам’ятаю і маю ці вірші). Але, водночас, він написав слова до пісні, яка представляла українську націоналістичну боротьбу, «Два кольори», чорний і червоний, символізуючи чорну землю України, зрошену червоною кров’ю її героїв. Ці слова стали майже гімном та надихаючими, мотивуючими для нового покоління.
Варто ще раз згадати поіменно усіх засновників ОУН, більшість з яких увіковічнені на знаменитому фото :
Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул.
Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський.
Стоять зліва направо 3 ряд: Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич.
(Відсутні на фотографії Василь Виноградник та Макар Кушнір)
Постанова Першого Конгресу Українських Націоналістів про створення єдиної Організації Українських Націоналістів замість різних більших чи менших крайових та еміграційних націоналістичних угрупувань була актом далекосяжного історично-політичного значення. Ним почалася прискорена інтеграція розсіяних по всьому світі націоналістичних елементів довкола одного ідейного та організаційного центру. З’явилася нова організована сила, що мала відограти величезну ролю в найближчому півсторіччі української історії. І ця роля далека ще від тріумфального фіналу.
Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”
Початки українського націоналістичного руху на Західніх Землях України після падіння Західньо-Української Народньої Республіки, якщо не рахувати Української Військової Організації, губляться в туманному мряковинні. Приголомшена упадком своєї державности, країна стояла віч-на-віч з польською окупацією. Для успіху в протистоянні необхідна була солідарна постава усього українського народу, тому на внутрішньополітичному фронті настало перемир’я, припинення суперництва в змаганні партій за впливи на суспільність. Опір загарбникам чинився двома шляхами: активні елементи суспільности – під прапором Української Військової Організації, а широкі народні маси – опозицією окупаційному режимові та польській державній діяльності на українській національній території на грунті традиційної історичної ненависті до Польщі, підсиленої пансько-шляхетською бундючністю представників влади з їх офіційним курсом на винародовлення українців.
Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”