Категорія: Актуальні інтерв’ю

Інтерв’ю Тараса Головка з автором книги Тамарою Гундоровою.

Нинішнього року серед претендентів на лауреатство найпрестижнішої державної премії у гуманітарній сфері – Національної премії України імені Тараса Шевченка була літературна розвідка відомої літературознавиці і культуролога, доктора філологічних наук, професора, завідувачки відділу теорії літератури Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, член-кореспондента НАН України Тамари Гундорової. Вона є авторкою таких знакових книжок як «Femina melancholica. Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської», «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм», «Франко і/не Каменяр», «Кітч і література. Травестії», Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми» та ін.

Інтерв’ю Тараса Головка з автором книги Іваном Манолатієм.

Аби з’ясувати, ким насправді був Яків Макогін в середовищі української діаспори і який його внесок у загальну боротьбу за відновлення української державності, втраченої у 20-х роках минулого століття, ми звернулися до автора книжки «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» доктора політичних наук Івана Монолатія, що побачила світ нинішнього року в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ».

Богдан Червак, голова ОУН 

У світі існує чимало місць, які увічнюють пам’ять про тих, хто став жертвою загарбницьких планів нацистської Німеччини у роки Другої світової війни.

Тут упродовж 1942-1943 років німецькi окупанти закатували, за деякими підрахунками, понад сто тисяч людей різних національностей, зокрема українців, євреїв, ромів, росіян тощо.
Рiк у рік до Бабиного Яру приходять люди, щоб віддати шану полеглим, а головне — зберегти у суспільній свідомості пам’ять про трагічні дні страшної війни. На перший погляд, Бабин Яр мав би стати місцем спокою та скорботи. Адже усіх, хто знає про жахливу трагедію Бабиного Яру, об’єднує біль за невинно убієнними. Однак уже тривалий час Бабин Яр, а точніше трагічні події, пов’язані з масовими захороненнями в урочищі, збурюють громадську думку, є предметом політичних, а подекуди міжнаціональних та міжрелігійних суперечок. Так, більше чверть століття в незалежній Україні відбувається гост­ра дискусія з приводу інтерпретації подій, які відбулися в урочищі Бабин Яр у 1941–1942 роках, в тому числі щодо вшанування жертв нацистського терору. Фактично, існують два непримиренні погляди на трагедію Бабиного Яру.

Володимир В’ятрович. З книги «Нотатки з кухні «переписування історії» – Київ, 2021.

Знищення совєтською владою центральної частини Києва після відступу стало приводом для нацистів для реалізації тут плану з “остаточного вирішення єврейського питання” – у вибухах звинуватили євреїв і їх масові розстріли представили як покарання. Але важливіше, що знищення Хрещатика створило жахливу атмосферу паралізуючого страху у місті, яка зробила можливим злочин нацистів. Лише протягом двох днів 29 та 30 вересня вбито більше як 33 тисячі євреїв Києва. Саме ці два жахливих дні перетворили словосполучення Бабин Яр, до того відомий лише киянам топонім на околиці міста, в символ одного з найстрашніших злочинів в історії людства – Голокосту. Але історія Бабиного Яру не обмежується цими днями, протягом наступних двох років нацистською окупації він став місцем вбивств та захоронень усіх, кому не було місця в створюваному Третьому Рейху. Тут вбивали військовополонених та душевнохворих. Знищували за національною ознакою ромів.

В землі Бабиного Яру поховані і ті хто відважувався із зброєю в руках протистояти нацистам – радянські підпільники та українські націоналісти. Серед понад шести сотень членів ОУН – Олена Теліга, геніальна українська поетеса та учасниця українського визвольного руху.