Історична місія ОУН. Минуле і сьогодення
Боротьба за Незалежність триває: Борис Гуменюк на радіо “Отчизна” (відео)
На Радіо Отчизна авторська програма «#Арт_Отчизна із Сергій Пантюк».Гість програми – Борис Гуменюк – поет, прозаїк, художник, громадський діяч, учасник російсько-української війни.Боротьба за Незалежність триває – частина нашої країни окупована ворогом. Як усе починалося? Чому саме мистці – письменники, художники, актори – серед перших виходили на барикади? І чому вони не пожинають з того політичних дивідендів? Як творчість впливає на суспільство і чи впливає взагалі? Чи цікава українська література за кордоном?Про це й багато іншого говоримо із нашим гостем – автором перших в новітній літературі книжок, написаних в окопах – «Вірші з війни» та «Блокпост».
Опубліковано Радіо Отчизна Четвер, 23 серпня 2018 р.
Богдан Червак: Крим зможемо повернути лише тоді, коли розвалиться Російська імперія (відео)
Деокупація Донбасу можлива лише тоді, коли українські війська зайдуть у Луганськ та Донецьк. Усі інші стратегії – лише намагання обдурити Росію та самих себе.
Таку думку в ефірі інформаційного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK висловив лідер ОУН Богдан Червак.
ГОЛОВА ОУН БОГДАН ЧЕРВАК: «ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ ЗАСНОВУВАВ ОУН ЯК ГРОМАДСЬКИЙ РУХ, ЯКИЙ МАВ ПОНАДПАРТІЙНИЙ ХАРАКТЕР»
Олег Шинкаренко: Мені вдалося нарахувати аж сім організацій, які називають себе ОУН або ж походять від ОУН (як Конгрес українських націоналістів – КУН). Чому їх так багато?
Богдан Червак: Насправді ОУН не багато. ОУН є одна, яку утворено в 1929 році у Відні на установчому Конгресі українських націоналістів, де головою проводу було обрано полковника Євгена Коновальця. З того часу ОУН пройшла великий історичний етап у своєму розвитку, зазнала різних розколів, але тим не менше зберегла за собою назву та історичну тяглість. Продовжити читання “ГОЛОВА ОУН БОГДАН ЧЕРВАК: «ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ ЗАСНОВУВАВ ОУН ЯК ГРОМАДСЬКИЙ РУХ, ЯКИЙ МАВ ПОНАДПАРТІЙНИЙ ХАРАКТЕР»”
«Олена Теліга виділялася насамперед тим, що це була сила таємна» – Гнатюк
Прага – 21 липня минає 110 років від дня народження Олени Теліги, поетеси, чия життєва доля тісно пов’язана з чеськими землями. В місті Подєбради вона здобула атестат про закінчення середньої освіти, навчання продовжила у Високому педагогічному інституті імені Драгоманова в Празі. У Подєбрадах також познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, відомим в українському середовищі бандуристом Михайлом Телігою. Але з Україною ні на мить не розлучалась, поверталась до Києва.
Про творчу і життєву дорогу Олени Теліги Радіо Свобода розповів професор Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк. Продовжити читання “«Олена Теліга виділялася насамперед тим, що це була сила таємна» – Гнатюк”
«Ой верше, мій верше» — це улюблена пісня моєї бабці
ЕКСКЛЮЗИВНІ ІНТЕРВ’Ю
Донедавна вважалось, що єдиним інтерв’ю з легендарною співачкою Квіткою Цісик, яке збереглось до теперішього часу, є відео матеріал, записаний Олександром Горностаєм у 1992 році. Було відомо про ще одне інтерв’ю, яке, будучи в Америці, записав на диктофон для Національного радіо на початку 1991 р. український музикант — Кирило Стеценко. Довгий час цей запис вважався загубленим у фондах радіо. Проте, Стеценку в домашніх архівах вдалось віднайти цей, без перебільшення унікальний запис та оцифрувати його. Задля цієї розмови Кирило біг через весь Мангеттен до однієї з найкращих студій звукозапису, що належала чоловіку Квітки — Едварду Раковічу. Позавчора тут працювали Шон Леннон і Йоко Оно над кліпом Give Peace a Chance. Під час розмови Квітки з інтерв’юером на руках у співачки вигукує її тримісячний син — Едвард-Володимир, названий на честь батька. На рідкісному записі чути щирий голос Квітки, її українсько-американську говірку. Отож, до вашої уваги нові і цікаві факти з життя Квітки прямою мовою, що подається з незначними скороченнями.
Продовжити читання “«Ой верше, мій верше» — це улюблена пісня моєї бабці”
Володимир Петранюк: Пріоритетом у діяльності театру «Дзеркало» є відбудова руїни – руїни в театрі, у культурі, у суспільстві

Ніна Головченко
Володимир Петранюк, як режисер і людина, привернув увагу не стільки хвацьким дописом у Фейсбук («Я − яскравий мужчина і хуліган, романтик і донжуан, драматург і поет – Володимир Петранюк. Я люблю Україну і вірю в Бога…»), стільки несподівано оперативним актуальним і сучасним сценічним прочитанням поезії Бориса Гуменюка (за мотивами книг письменника «Блокпост» і «Вірші з війни»). Продовжити читання “Володимир Петранюк: Пріоритетом у діяльності театру «Дзеркало» є відбудова руїни – руїни в театрі, у культурі, у суспільстві”
Жодної антиукраїнської книжки легально не ввезено з Росії
Україна запроваджує санкції проти найзатятіших російських видавництв-українофобів, а також скандальні штрафи для наших “контрабандистів” цієї продукції. А нині вона готується законодавчо заборонити ввезення навіть усіх книжок із Росії – аж до закінчення війни. Такі безпрецедентні кроки держави є відповіддю на масовану антиукраїнську пропаганду країни-агресора.
Про війну на літературному фронті: хто з російських авторів у “чорному списку”, якою є ціна за ризик продати заборонену книжку на “чорному ринку”, чи готові закрити “чорні діри” у вітчизняному книговиданні українські видавці – в інтерв’ю Богдана Червака кореспондентові Укрінформу.
Продовжити читання “Жодної антиукраїнської книжки легально не ввезено з Росії”
Невигадана хроніка однієї родини
Ліля Мусіхіна
ЇЇ звати Неоніла. Колись, як була маленькою, її кликали Нілєю. Тепер її скроні вже сиві. І інакше, як пані Неоніла, її вже не називають.
Виростила двох дочок і сина. У її квартирі, такій осиротілій після того, як виросли діти та онуки, так чисто та порожньо. А вона – завмерла, наче чекає на когось. І згадує, згадує, згадує…
Ми записали інтерв’ю Неоніли Аркуші у рамках навчального проекту з усної історії, що проводила наша польська колега Аліна Добошевська, який відбувався у Тернополі в перші роки українсько-російської війни. Записали і відклали: часу, аби довести все до ладу, не було: була війна. Вона й досі триває, і триватиме ще довго. Продовжити читання “Невигадана хроніка однієї родини”