Богдан Червак, Голова ОУН. (Автор портрету Марина Соченко).
14 червня ц. р. виповнюється 132 роки від дня народження одного з лідерів Української Народної Республіки, засновника Організації Українських Націоналістів (ОУН), без перебільшення – найвизначнішого діяча національно-визвольного руху в ХХ сторіччі полковника Євгена Коновальця.
Свою історичну місію Полковник виконав після краху УНР. На відміну від більшості тогочасних політиків, які добровільно пішли на службу окупантам, або ж піддалися апатії й зневірі, він знову зумів підняти стяг національно-визвольної боротьби. Є. Коновалець не просто був одним із тих, хто зберіг віру в національну ідею, а й зумів організувати збройний опір силам, які вважали, що здолати їх вже неможливо. Українська Військова Організація (УВО), яку створив і очолив Коновалець, показала Європі й світові: українська нація зі зброєю в руках продовжує боронити свою гідність.
Однак, найбільшим успіхом Є. Коновальця стала ОУН, феномен якої намагається збагнути сучасне покоління українців. Але далекого 1929 року його почав творити Коновалець. Він першим зрозумів, що здобути Українську державність неможливо без двох вирішальних чинників: ідеології і сильної організації. Так на арені суспільно-політичного життя з’явився модерний український націоналізм та ОУН як його втілення. Він не просто став на чолі ОУН, а очолив цілий етап Визвольних Змагань, які можна порівняти хіба що із рухом Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. При цьому, ще ніколи в історії України не було такого масового ідейно-політичного руху, який би мав чітку мету й володів необхідними методами для її реалізації. Уже 1929 року сталося те, у що мало хто вірив. ОУН примусила Європу вкотре згадати про Україну та на весь світ заявила про законне право українців жити у своїй державі. Натомість вороги України усвідомили, що на все приходить час розплати. Зрозуміло, це було нелегко зробити і вимагало великих жертв. Але тільки так нація знову могла відчути, що її доля в руках самих українців, а мрія про самостійну державу — вже не ілюзія. Без Є. Коновальця цього б ніколи не сталося.
1938 року проти Євгена Коновальця було здійснено терористичний акт, внаслідок якого лідер ОУН загинув. Уже тепер, оцінюючи трагічну загибель Полковника, можна з упевненістю констатувати, що спецоперація НКВД була акцією відчаю, якою більшовицька Москва намагалася зупинити переможну ходу ОУН і українського націоналізму. Після смерті Полковника ОУН не припинила своєї діяльності. Більше того, вже 1939 року її зусиллями була відроджена державність Карпатської України, бойові загони якої першими вступили у смертельний бій із німецьким нацизмом. Вшановуючи пам’ять Є. Коновальця, важливо збагнути уроки полковника. Головний із них – ніхто і ніщо не може стати на заваді українцям відстоювати державність своєї нації. Життя Євгена Коновальця — яскравий приклад.
Без сумніву, йому було нелегко вести боротьбу. Але він виконав свій обов’язок із честю. Тепер слово за нами.Незалежно від того, де і коли будемо цього року відзначати День народження Полковника Євгена Коновальця, нехай на чільному місці буде його дороговказ, а саме слова, які він промовив, закриваючи роботу Конгресу Українських Націоналістів у Відні 1929 року, на якому постала ОУН: «…Сьогодні ми поки що окреслили наші завдання і прийняли добровільні зобов’язання. Але це не осяг. Бо ж мусимо собі ще раз виразно усвідомити і величину цього нашого зобов’язання: мобілізуючись і спираючись на широкі народні маси, мусимо, ведучи їх, боротися і добитися відновлення Самостійної Соборної Української Національної Держави на всіх просторах життя українського народу».