Матрицею кожної національної культури, літератури зокрема, є традиції, які повсякчас розвиваються, збагачуються у нерозривному зв’язку з духовним досвідом людства. Подвижниками в цій «царині духу» є митці, письменники, науковці, які своєю творчістю, жертовною працею примножують скарби рідної культури. Таким подвижником був Мирон Іванович Борецький – класичний філолог, літературознавець, перекладач. Бібліографічний покажчик його праць свідчить про широкий спектр наукових й перекладацьких інтересів: антична література, історія світової літератури, творчість українських письменників – Іван Франко, Юрій Клен, Євген Маланюк, Василь Стус, переклади з давньогрецької, латинської, польської, російської та німецької мов, а крім того навчально-методичні посібники, програми навчальних дисциплін, упорядкування хрестоматій, антологій.
25 вересня 2019 р. – у день народження науковця – в місті Дрогобичі відбулося відкриття меморіальної дошки на будинку, де жив Мирон Борецький. Ініціатором її встановлення виступив учень науковця, директор бібліотеки Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, депутат Дрогобицької міської ради Ігор Розлуцький, який і модерував захід. Чин освячення меморіальної дошки здійснив о. Денис Богатко.
Народився Мирон Борецький у селі Дроговиж Львівської області. Після закінчення відділення класичної філології Львівського державного університету ім. І. Франка працював викладачем латинської мови та античної літератури у Черкаському педагогічному інституті (1964 –1983 рр.). У 1978 р. Мирон Борецький захистив кандидатську дисертацію на тему «Творчість байкаря Авіана». Від вересня 1983 р. – доцент кафедри російської і зарубіжної літератури Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Франка, а з вересня 1993 р. до лютого 1999 р. – завідувач кафедри світової літератури цього інституту. Автор декількох програм зі світової літератури, зокрема, для польськомовних, румунських та угорських шкіл України, підручників, хрестоматій зі світової літератури для середньої школи, близько двохсот літературознавчих статей. Переклав українською мовою вірші античних авторів (Авіана, Бабрія, Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Марка Катона та ін.), пісні ваґантів, поезії Ю. Лободовського, А. Міцкевича, Ч. Мілоша, Й.-В. Ґете, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Р.-М. Рільке, В. Висоцького, поетів російського «срібного віку». Останнім акордом земного життя Мирона Борецького як науковця став підготовлений до друку за його редакцією «Лексикон античної словесності», до якого він написав понад 200 і відредагував близько 700 статей. Цей унікальний науково-видавничий проект має без перебільшення національно-культурне значення.
Спогадами про науковця, Вчителя поділилися його колеги, учні, серед яких знані в Україні науковці – проф. Олександ Киченко, проф. Василь Пахаренко, проф. Галина Сабат. Професор Юрій Кишакевич у своєму виступі розповів про Мирона Борецького як викладача Догобицького педагогічного інституту імені Івана Франка (1983−1999), завідувача кафедрою світової літератури (1993−1999). Він відзначив високий професіоналізм, ерудицію, принциповість ученого. Перекладацький хист, багатовекторність наукових досліджень Мирона Борецького акцентував у своєму слові проф. Михайло Шалата. Його переклади віршів античних авторів, пісень ваґантів, лірики Ю. Лободовського, А. Міцкевича, Ч. Мілоша, Й.-В. Гете, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Р.М. Рільке, В. Висоцького, поетів «срібного віку» неодноразово друкувалися в різних періодичних виданнях, матеріалах наукових конференцій із проблем культури «срібного віку», у багатьох шкільних хрестоматіях з античної та зарубіжної літератур. Не судилося натішитися перекладачеві ошатною збіркою «Поезія ваґантів», до якої він написав передмову і подав понад 50 власних перекладів. Вона вийшла у львівському видавництві «Світ» уже після смерті Мирона Івановича. В останні роки життя всі свої сили, знання, досвід науковець віддавав «Бібліотеці античної літератури», видання якої зорганізував, очоливши редакційну колегію. Останнім акордом земного життя Мирона Борецького як науковця став підготовлений до друку за його редакцією «Лексикон античної словесності», до якого написав понад 200 і відредагував близько700 статей. Цей унікальний науково-видавничий проект має без перебільшення національно-культурне значення.
З 1964 по 1983 рік Мирон Борецький викладав зарубіжну літературу в Черкаському педагогічному інституті. Зворушливою була розповідь про «черкаські» роки свого Вчителя його колишнього студента, а сьогодні професора Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Олександра Киченка. Серед учасників заходу також був ще один студент-черкащанин Мирона Борецького – шевченкознавець, поет, проф. Василь Пахаренко.
Посутнім був внесок дрогобицького науковця на поч. 90–х років у становлення та утвердження предмету «зарубіжна/світова література» в українській шкільній освіті. Про співпрацю з Мироном Борецьким у цій царині поділився спогадами президент Української асоціації викладачів зарубіжної літератури, професор, завідувач кафедрою світової літератури Київського університету імені Бориса Грінченка Юрій Ковбасенко.
Щирими й щемливим були спогади про Мирона Борецького як Людину, Учителя, Науковця його учнів – професора Галини Сабат, доцента Василя Зварича, колеги – доцента Костянтина Іваночка.
«Feci, quod potui, faciant meliora potentes» (Я зробив все, що міг, хто може, нехай зробить краще) – такими словами, сподіваюся, волів би дрогобицький науковець завершити книгу свого земного життя.
Після освячення меморіальної дошки учасники заходу вшанували пам’ять Мирона Борецького молитвою на його могилі у селі Дроговиж Львівської області.
Василь Зварич,
Дрогобицький державний педагогічний
університет імені Франка