«Історія ОУН знову стає дуже сучасною»: Богдан Червак про Коновальця, Мельника, Бандеру і війну за державу.

Олена ПЕТРИШИН, фото Олексій САМСОНОВ «Вечірній Київ»

«Нація, яка бореться за своє існування, неминуче шукає моральну опору у власному минулому»

Україна довго не мала спільного простору для пам’яті про людей, які творили її державність. Багато з них були вбиті, поховані на чужині, витіснені з пам’яті або залишені в полі старих суперечок. Але нині, під час великої війни, розмова про Пантеон видатних українців нарешті вийшла на державний рівень.

Дуже символічно, що саме в цей час Україна повернула додому полковника Андрія Мельника — одну з ключових постатей визвольного руху ХХ століття, голову ОУН, військового і державника, який десятиліттями був похований у Люксембурзі. Разом із ним повернулася його дружина Софія.

Це було не просто перепоховання. У цій події було багато офіційного: документи, дозволи, протоколи, церемонії, участь державних інституцій. Але було й інше — те, що важче описати сухою мовою новин. Військові, які пішки приходили до Мельника як до свого попередника. Молоді люди, які біля його могили складали присягу. Відчуття, що Україна повертає не лише прах людини, а частину самої себе.

Саме з цієї точки почалася наша розмова з Богданом Черваком — головою ОУН, автором книжок про Андрія Мельника та Олену Телігу, громадським і політичним діячем, журналістом. Він був серед тих, хто особисто працював над поверненням полковника в Україну, і багато років до цього відстоював історичну пам’ять не як архівну тему, а як частину сучасної політики.

Продовжити читання “«Історія ОУН знову стає дуже сучасною»: Богдан Червак про Коновальця, Мельника, Бандеру і війну за державу.”

Волинь 1943

Аскольд Лозинський

«Kyiv Independent» опублікувала статтю про нещодавнє поховання в Україні останків полковника Андрія Мельника, одного з лідерів Організації українських націоналістів (ОУН). Стаття по суті базувалася на фактах ексгумації та поховання лідера українських націоналістів. Полковник Мельник не мав жодного стосунку до Волині 1943 року. Проте, на завершення, редактори вирішили безпідставно та хіба зловмисно дозволити наступне: “Групи, пов’язані з Бандерою, ОУН та її військовим крилом, УПА, мають дещо суперечливу спадщину. Навесні та влітку 1943 року члени УПА вбили тисячі поляків по всій Волині в окупованій нацистами Польщі, території, яка зараз є частиною західної України. Після цього тисячі українців також були вбиті поляками у відповідь. Плохій оцінює, що кількість убитих українців може коливатися від 15 000 до 30 000, тоді як оцінки щодо польських жертв коливаються від 60 000 до 90 000.”

Продовжити читання “Волинь 1943”

Сакральна жертва Pink Floyd, або Як трагедія однієї людини зробила казково багатими інших

Тарас Головко

Це видання можна сміло назвати книжковою сенсаціє, бо подібне в силу різних причин дуже рідко з’являється на полицях українських книгарень. Автобіографічні спогади барабанника однієї з найвідоміших рок-груп не лише у Великій Британії, а й в усьому світі Ніка Мейсона під назвою «Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd» (за редакцією Філіпа Додда) були випущені столичним видавництвом «Лабораторія» минулого року у перекладі Анастасії Осипенко.

Продовжити читання “Сакральна жертва Pink Floyd, або Як трагедія однієї людини зробила казково багатими інших”

Заява МЗС Ізраїлю щодо перепоховання Андрія Мельника – відверта провокація.

Богдан Червак, Голова ОУН (із сайту “Історична правда“)

Заява МЗС Ізраїлю, у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» – відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. Більше того, євреї вибачалися перед Андрієм Мельником, оскільки один раз уже повелися на московську пропаганду.

Продовжити читання “Заява МЗС Ізраїлю щодо перепоховання Андрія Мельника – відверта провокація.”

Лідера ОУН Андрія Мельника та його дружину перепоховали на НВМК.

Ірина Батюк (із сайту “Українська правда. Життя”)

Очільника Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК).

Церемонія мала відбутися вчора, 24 травня, але через масований російський обстріл Києва її перенесли на сьогодні, повідомляє “Інтерфакс-Україна”.

Серед присутніх – політичне керівництво держави, зокрема президент Володимир Зеленський і прем’єрка Юлія Свириденко, військові, представники громадськості та духовенства.Над Пантеоном видатних українців почали працювати ще до повномасштабного вторгненняУчасть у церемонії також узяв третій президент України Віктор Ющенко. Фото: Денис Булавін/hromadske

Церемонія відбулася відповідно до військового поховального ритуалу.

Також до місця поховання Мельника внесли землю, привезену з його могили у Люксембурзі.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі.

Олександр Скрипник (із сайту СЗР)

Завдяки розсекреченим документам раніше вдалося докладно простежити роль співробітника нквс Павла Судоплатова й агента «Лебедя» (Василя Хомяка) у вбивстві очільника ОУН Євгена Коновальця. Виявлення й опрацювання в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України багатотомної справи «Павло» дає змогу більше дізнатися про участь іншого агента нквс у спецоперації «Ставка» – Кіндрата Полуведька. Крім того, очевиднішими стають відповіді на запитання, за що саме його заарештувало гестапо в 1942 році – за активну участь в ОУН в окупованому Харкові чи за причетність до справи з убивства Є. Коновальця 23 травня 1938 року.

Продовжити читання “Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі.”

Софії Федак-Мельник: пластунка, борчиня, фінансистка.

Юрій Юзич (із сайту “Історична правда“)

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

Софія Федак народилась 30 жовтня 1901 року у Львові. Була пʼятою дитиною і четвертою донькою у родині відомого українського адвоката Степана Федака. У 1921 році батько очолював українське самоврядування в окупованому поляками Львові, а рідний брат Софії вчинив замах на Юзефа Пілсудського, який надумав приїхати до підкореного зброєю міста.

Продовжити читання “Софії Федак-Мельник: пластунка, борчиня, фінансистка.”

Перепоховання Голови ОУН Андрія Мельника.

Богдан Червак, Голова ОУН

19 травня ц. р. у Люксембурзі відбулася церемонія ексгумації праху Голови ОУН полковника Андрія Мельника і його дружини Софії.

Все відбулося відповідно до церемонії його поховання у 1964 році : троянди, прапор ОУН, молебень, тужливий спів, сльози.

Але цього разу була одна суттєва відмінність: Полковнику найвищу шану віддавала незалежна Україна. На церемонію ексгумації прибули уповноважені представники української влади: Офісу Президента України, МЗС України, Українського інституту національної памʼяті.

Українська держава, безкомпромісній боротьбі за самостійність якої, він присвятив своє життя віддавала шану великому Полковнику.

Безсумнівно, – це історична подія. Україна не тільки повертає своїх героїв, а показує усьому світові, що історична пам’ять, гідність і честь нації для неї стоять на першому місці.

Полковник Андрій Мельник із дружиною вирушили в Україну.

Зазираючи за лаштунки життя і творчості культового рок-вокаліста, або про приголомшливу відвертість в автобіографії Ієна Гіллана.

Тарас Головко (Музикознавцю О.Євтушенку присвячую)

Заочне знайомство в автора цих рядків із всесвітньовідомим вокалістом британської супер-групи «Deep Purple» Ієном Гілланом відбулось тепер уже в далеких 70-х, коли невідомо якими шляхами за «залізну завісу» потрапили вінілові платівки з альбомами «Deep Purple in Rock», «Fireball», «Machine Head», «Made in Japan». Тоді вперше, як грім серед ясного неба, прозвучала музика з допотопних програвачів і магнітофонів, яка багатьох не лише приголомшила, а й шокувала. В країні, де трохи чи не цілодобово, звучали із совкових телевізорів і радіоприймачів ялові пісні, на кшталт: «Мой адрес – Советский Союз», «Увезу тебя я в тундру», «Куда уехал цирк» раптом увірвалися англомовні музичні композиції з незвичайним інструментальним супроводом, в яких вокаліст володів винятковими вокальними даними – близько 4 октав – від низьких баритональних нот до екстремально високих сопрано-нот. Такі пісні у його виконанні як «Speed King», «Child in Time», «Smoke On The Water» одразу підкорили затуркану комсомолом молодь, яка ніби прокинулася після тривалого летаргічного сну і зовсім іншими очима почала дивитися на зовнішній світ. А коли у вересні 1996 року вперше до Києва завітав «Deep Purple» у складі Ієна Гіллана (вокал), Роджера Гловера (бас), Ієна Пейса (ударні), Джона Лорда (клавішні), Стіва Морса (соло) і виступив із концертом тоді ще на Республіканському стадіоні на підтримку альбому «Purpendicular», відбувся довгоочікуваний тріумф цього самобутнього музичного колективу на українській землі.

Продовжити читання “Зазираючи за лаштунки життя і творчості культового рок-вокаліста, або про приголомшливу відвертість в автобіографії Ієна Гіллана.”

150 років років «мовному Чорнобилю»: Емський указ – спроба вбити цілий народ.

Микола Матіюк (із сайту glavcom)

Від «забороненого діалекту» до мови – переможниці лінгвоциду та істинного символу свободи!

30 травня 1876 року в затишному німецькому містечку Бад-Емс була здійснена спроба вбити цілий народ. Емський указ російського імператора став «мовним Чорнобилем», що мав на десятиліття отруїти коріння української нації. Сьогодні, через 150 років, Україна знову стоїть перед лицем тієї ж самої орди, що прагне лінгвоциду та повного знищення нашої ідентичності. Але цього разу ми не чекаємо дозволів.

Продовжити читання “150 років років «мовному Чорнобилю»: Емський указ – спроба вбити цілий народ.”