Олена ПЕТРИШИН, фото Олексій САМСОНОВ «Вечірній Київ»
«Нація, яка бореться за своє існування, неминуче шукає моральну опору у власному минулому»
Україна довго не мала спільного простору для пам’яті про людей, які творили її державність. Багато з них були вбиті, поховані на чужині, витіснені з пам’яті або залишені в полі старих суперечок. Але нині, під час великої війни, розмова про Пантеон видатних українців нарешті вийшла на державний рівень.
Дуже символічно, що саме в цей час Україна повернула додому полковника Андрія Мельника — одну з ключових постатей визвольного руху ХХ століття, голову ОУН, військового і державника, який десятиліттями був похований у Люксембурзі. Разом із ним повернулася його дружина Софія.
Це було не просто перепоховання. У цій події було багато офіційного: документи, дозволи, протоколи, церемонії, участь державних інституцій. Але було й інше — те, що важче описати сухою мовою новин. Військові, які пішки приходили до Мельника як до свого попередника. Молоді люди, які біля його могили складали присягу. Відчуття, що Україна повертає не лише прах людини, а частину самої себе.
Саме з цієї точки почалася наша розмова з Богданом Черваком — головою ОУН, автором книжок про Андрія Мельника та Олену Телігу, громадським і політичним діячем, журналістом. Він був серед тих, хто особисто працював над поверненням полковника в Україну, і багато років до цього відстоював історичну пам’ять не як архівну тему, а як частину сучасної політики.
Продовжити читання “«Історія ОУН знову стає дуже сучасною»: Богдан Червак про Коновальця, Мельника, Бандеру і війну за державу.”
Участь у церемонії також узяв третій президент України Віктор Ющенко. Фото: Денис Булавін/hromadske