Культурна Референтура ОУН

Євген Букет (із сайту “АрміяInform“)

АрміяInform склала рейтинг найпопулярніших статей української Вікіпедії на військову тематику за підсумками першого півріччя 2024 року.

За цей період найбільше переглядів мала стаття про Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського (927 236). Разом зі статтями про посаду «Головнокомандувач Збройних Сил України» (92 361), «Відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України» (111 896) та біографією попереднього Головнокомандувача Валерія Залужного (469 995) тема очільника Збройних Сил України більш ніж уп’ятеро популярніша за будь-яку іншу позицію, що стосується тривалої російсько-української війни. Найбільший сплеск інтересу до всіх цих статей був у лютому, під час зміни Головнокомандувача.

Продовжити читання “Рейтинг найпопулярніших статей на військову тематику у Вікіпедії.”

(З некрологу)

Ділимося сумною вісткою, що 1 липня, 2024 року  на 92 році життя, визначний український історик, політолог та громадський  діяч,  професор др. Тарас Гунчак із Чатем,  Нью-Джерсі відійшов у вічність. 

Професор Гунчак залишає незабутнє враження та глибокі спогади для багатьох тих, хто називав його чоловіком, батьком, братом, дідусем, дядьком, другом, учителем та дорадником.  Він також залишив значний особистий та професійний внесок  у підтримку боротьби України за свою державність і зробив значний вклад  у розвиток сучасної української політичної думки. 

Продовжити читання “Помер професор Тарас Гунчак.”

Едуард Крилов.

Коли мені 1990-го року трапилася нагода поїхати до Грузії, я мало що знав про цю республіку. Уже в поїзді, який мене віз на Кавказ, мене ввічливо запитували, куди я саме їду. Це була моя перша зустріч з грузинами, і я був вражений їхньою ввічливістю і добротою. З кінцевої станції до Боржомі я їхав таксівкою, водій якої теж поводив себе  досить ввічливо і зайвої плати за проїд з мене не взяв. Влаштувавшись у санаторії, я відвідав мого лікаря, до якого був приписаний. Моїм лікарем виявилася молода симпатична грузинка. «Ґамарджоба» – привітався я грузинською мовою. На той час я вже знав кілька слів і виразів по-грузинськи. До речі, грузинська мова, на думку визначних мовознавців світу, є одна з давніх, досить розвинених і багатих і має вона має свій алфавіт, який цілком відповідає звуковому складу мови. Цією ж мовою написано неперевершену пам’ятку 16-го століття «Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі. Отже,  моя вимова, мабуть,  не викликала жодної підозри і лікарка і далі говорила грузинською. Я мусів вибачитися. Після обстеження і певних приписів я запитав її, чи може вона підказати мені адреси місцевих опозиціонерів. А це, між іншим, був час, коли по всьому Союзу ширився рух опозиції, яка виступала за  розширення демократичних свобод. Усі міста захопила хвиля мітингів. Отож, лікарка порадила мені звернутися до редакції місцевої газети «Боржомі», що я й зробив.

Продовжити читання “Сакартвело в моєму серці.”

Зранку 26 червня 2024 року у Варшаві помер Стефан Романів – Голова ОУН(б) з 2009 по 2022 рік, віце-президент “Антиімперського Блоку Народів”, заступник президента “Світового Конгресу Українців”, очільник Союзу Українських Організацій Австралії.

Вічная пам’ять !

Олександр Кучерук. (Із сайту “Історична правда“)

Пантеон – на загал це місце або споруда де поховано відомі особистості та є об’єктом пошанування.

Назва утворена від грецьких слів πάντεζ — все і θεόζ — бог, первісно – група богів, що належали до певної політеїстичної релігії. Для поклоніння зводили священні будівлі – храми, що присвячувалися “усім богам” звідти і пантеон. Традицію остаточно “затверджено” в часи Римської імперії, найвідомішим храмом усіх богів став Римський Пантеон, що бере початок від 29 р. до н.е. в часи правління першого римського імператора Августа Цезаря.

Продовжити читання “Національний Пантеон. Світовий досвід.”

Богдан Червак, голова ОУН.

Із глибоким сумом повідомляю, що 17 червня ц.р. пішла із життя довголітня Голова Фундації ім. Олега Ольжича у Канаді Марія Говійка-Підкович.

Продовжити читання “Легкого злету Вашій світлій душі!”

Іван Хома. (із сайту “Локальна історія“)

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 р. у селі Зашків, неподалік Львова. Батько Євгена, Михайло Коновалець, вчителював у місцевій школі, а згодом став її директором. Мама — Марія Сорока — також працювала в школі, де навчала дівчат шиття, плетіння, гігієни та першої медичної допомоги. У подружжя Михайла та Марії Коновальців народилося троє синів та донька, яка невдовзі померла. Найстаршим сином був Євген, який у червні 1909 р. вступив на факультет права і політичних знань Львівського університету.

Продовжити читання “ДНК полковника Євгена Коновальця.”

Богдан Червак, Голова ОУН. (Із сайту “Історична правда”).

Вважається, що перший пам’ятник Олегу Ольжичу встановлено у Житомирі наприкінці 2017 року. Проте, ще задовго до цього, питання гідного вшанування пам’яті Ольжича залишалося актуальним у так званому вільному світі, де українці добре знали про цього великого українця, на відміну від українців, які проживали на території радянсько-московської імперії, де це ім’я заборонялося навіть згадувати.

Цього року в Україні і світі відзначається 80-та річниця трагічної загибелі визначного діяча ОУН, поета і вченого Олега Кандиби (Олега Ольжича). Нагадаю, 10 червня 1944 року у віці 36 років Олег Ольжич був закатований у німецькому концтаборі “Заксенхаузен”, а відтак його тіло німці спалили у крематорії.

Продовжити читання ““Він склав жертву, а ми лишилися в живих”. (До 80-ї річниці загибелі Олега Ольжича).”

Стаття із сайту history.rayon.in.ua

Микола Плав’юк – політичний і громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі, п’ятий Голова ОУН, Голова Правління Фундації ім. Ольжича, співорганізатор та віцепрезидент Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ).

Він народився 5 червня 1925 року в селі Русові Снятинського повіту (нині Івано-Франківська область). Вчився у Русівській публічній загальній, а пізніше – у Снятинській державній торговельній школі, де розпочав свою громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН. 

Продовжити читання “Останній Президент УНР в екзилі: що відомо про Миколу Плав’юка.”