Культурна Референтура ОУН

Ярослав Гайвас (із збірника “Туди, де бій за волю”)

…Коли глянете сьогодні взад, коли пригадаєте перші наші ланки, перші групи тих усміхнених, рожевощоких з палаючими очима юнок і юнаків, що радісно дівочовіддано йшли за свою справу хочби на смерть, то згадаєте, як багато їх залишилося на довгих, довгих шляхах нашої боротьби. Той упав в акції… той переслідуваний погонею, останній набій пустив собі у скронь… той рештки чорної крови виплював разом із життям на вонючу тюремну долівку… того ми, в’язні, супроводили зі сворїх сірих келій, боєвою піснею на шибеницю… того ми бачили, як під кулями, з останнім віддихом буйного гарячого життя, кинув у світ: хай живе батьківщина! Один у підніжжі Карпат, другий у Вронках, третій у Симферополі, четвертий у Полтаві, а скільки невідомими у глухій тайзі!

            Згадка про кожного з них побіч болю викликає тепле, радісне тремтіння в душі: він чесно пройшов свій життєвий шлях – нераз короткий роками! А є друзі, що їх смерть – це для нас завжди, тільки палаючий, терпкий, невиносимий біль. Це ті друзі, що не в акції, не в бою, не на тюремній долівці, не на ешафоті, а з руки рідного брата віддали своє життя.

Продовжити читання “Дороговказ з Житомира”

Олег Баган (Центр ім. Д.Донцова)

 Щойно у тернопільському видавництві «Крила» побачив світ роман Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський». Я щиро тішуся цим проєктом, який відкриває нашу нову книжкову серію «Знамениті повісті та романи», оскільки вже давно, мабуть, від студентських літ, задумувався про те, чому цей твір не знайшов свого почеснішого місця в українській літературі й культурній свідомості. Тож, нарешті, вдалося реалізувати свою інтелектуальну мрію про доосмислення цього, безперечно, знакового роману, який постав на межі двох епох: відмирання старої денаціоналізованої Малоросії та народження національної України. Нагадаю, що він вийшов окремою книгою в 1840-у році, в тому ж році, коли з’явився «Кобзар» Тараса Шевченка!

Продовжити читання “Новий крок видавництва «Крила».”

Оксана Зварич

Історія має властивість повторюватися для тих, хто не засвоїв її уроки. Циклічність та замкнуте коло доти триватимуть, доки ми з них не вийдемо. Але чи недостатньо підіймаємо потрібних тем для обговорення, чи не розуміємо цінне значення історії? Чи може причина радше в браку людей, які б про це доносили? Чи таки просвіта не здатна достукатись до кожного серця і розуму, спонукаючи до аналізу та дій? Чимало питань, але відповідь одна: незважаючи на проблеми, актуальність історичної правди не зникає. Навпаки, тільки набуває значення! Адже таким чином ми здатні зруйнувати столітні спроби фальсифікацій, махінацій та обману. До прикладу, з Переяславським договором 1654 року, який московити обернули в свою користь, а опісля й не вгомонилися, називаючи нас братнім народом, а на ділі постійно експлуатували, постійно обмежували права і душили волевиявлення. Оце рівність, оце братерство, оце спільність! Краще бути сиротою, ніж знати таких “братів”… Вони майстерні в пропаганді, одначе проти фактів таки безсилі, тож українцям необхідно знати справжню історію!

Продовжити читання “ЦІННІСТЬ ІСТОРІЇ ДЛЯ ПОКОЛІНЬ.”

Анатолій Бурдейний

У 2026 році ми будемо відзначати багато ювілейних і пам’ятних дат.  Серед них 150-літні ювілеїв відомих діячів української літератури   Іларіона Свєнцицького,  Сергія Єфремова,   Спиридона Черкасенка, Мирона Кордуби,  Ольги Андрієвської. Але цього року минатиме також і чорний «ювілей»  Емського указу. І про цю дату слід пам’ятати.

Продовжити читання “ПРО ЩО НАМ НАГАДУЄ І ДО ЧОГО ЗОБОВ’ЯЗУЄ “ЮВІЛЕЙ” ЕМСЬКОГО УКАЗУ!”

Богдан Червак, Голова ОУН

Нехай Воскресіння Христове наповнить ваші серця непохитною вірою в те, що правда обов’язково переможе. Ми твердо знаємо: у цій важкій битві проти московського агресора Бог на боці України, адже Він завжди там, де захищають правду, життя та рідний дім.

У цей величний день ми у тихій молитві згадуємо всіх, хто віддав життя за нашу волю, а передусім – воїнів Сил оборони України, пам’ять про яких священна.

Схиляємо голови перед пам’яттю учасників ОУН та воїнів УПА, чий жертовний чин став фундаментом нашої незалежності. Як зазначав Євген Коновалець: «У вогні перетоплюється залізо в сталь, у боротьбі перетворюється народ у Націю». Сьогодні ми знову проходимо цей гарт, тримаючи стрій перед ворогом.

Нехай світло Великодня принесе розраду кожній родині, а нашим захисникам – Божу опіку та незламну силу для остаточної Перемоги.

Бог і Україна – понад усе! Христос Воскрес!

Анастасія Балакір

Тисячолітня історія наділяє величчю, задовольняє імперські амбіції. Без могутнього минулого неможливо створити могутню націю, і московити завжди це розуміли. Перші факти масштабних фальсифікацій почали випливати лише на початку минулого століття.
Починаючи з Івана Грозного (1533-1584) та документу “Лицевий літописний звід” важливою задачею стало присвоєння московії історії Київської Русі. В 1701 році Петро І видав указ про конфіскацію письмових пам’яток поневолених народів.
Чільне місце у переписування історії посідає Катерина II. Вона чудово розуміла, що історія – це не просто наука, а зброя. 4 грудня 1783 імператриця видала указ про створення «Комісії для складання записок про давню історію, переважно Росії» на чолі з графом Андрієм Шуваловим. Метою комісії було реалізувати Катеринине бачення історії, що полягало в доведенні єдності розвитку московії та країн Європи (про такий намір вона написала у чернетці листа до російського резидента у Венеції А. Мордвінова).

Продовжити читання “Фальсифікації історії москвою.”

Матвій Бондар

Сьогодні багато хто з вас може почути фрази типу “втрачене покоління”, або ж “деградоване покоління”, що стосується опису дітей від приблизно 2 половини 2000х – 2015 років. Та як це відображається з точки зору націоналізму? І чи дійсно всіх можна співставити під один шаблон? Розберімось в цьому у цій статті.

Продовжити читання “НОВА УКРАЇНСЬКА ІНТЕЛЕГЕНЦІЯ.”

Назар Карімов

ОУН, керована Проводом Українських Націоналістів на чолі з А. Мельником, будучи органічною складовою загальноукраїнського антирадянського руху Опору, суттєво відрізнялася від інших організацій та груп. Одним з своїх першочергових завдань Організація вважала охоплення націоналістичними ідеями широченний простір Наддніпрянської України для реалізації соборницького напрямку визвольного руху [1].

Перші дослідження з історії націоналістичного руху на Наддніпрянщині під час німецької окупації з’являються у перші повоєнні роки в середовищі української політичної еміграції. Слід відмітити, що незважаючи на гостроту проблеми й постійні дискусії в середовищі української еміграції з приводу репрезентації всеукраїнської визвольної боротьби, тема діяльності ОУН на Східноукраїнських землях «мельниківцями», на відміну від «бандерівців» менше висвітлювалася. Першою спробою узагальнити історію діяльності ОУН під час війни стала книга Г. Полікарпенка, перше видання якої побачило світ 1946 року [2]. Підготовка ОУН до війни Німеччини проти СРСР і проблема «походу на Схід» частково відображенні у працях істориків із середовища ОУН З. Книша [3], Я. Шумелди [4] та Ю. Бойка [5, с.139-147]. Мемуарна спадщина учасників наддніпрянського оунівського підпілля була опублікована у збірці “На зов Києва”, присвяченій історії ОУН 1938-45 років [6].

Продовжити читання “Діяльність підпілля ОУН на Січеславщині.”

Владислав Свідовський

З моменту закінчення визвольних змагань на території Далекого Сходу, Зелений Клин увійшов до складу новосформованого СРСР. Люди та політична еліта Зеленого Клину, які не погодилися з новою радянською владою, виїхали до міста Харбіну, де вони продовжували жити і далі. Однак, загроза нової війни була неминуча, адже не всі були згідні з новим світовим порядком. Однією з таких країн стала Японія, країна, яка відкрилася для всього світу нещодавно. 

Продовжити читання “Бачення Японії та української еміграції щодо питання Зеленого Клину у міжвоєнний період та у період Другої світової війни.”

Оксана Зварич

Микола Сціборський — головний ідеолог і провідний діяч ОУН, автор концепції політико-державного устрою “Націократія”, а також відомий не лише як теоретик, але і як практик та виконавець своїх теорій, систематизувавши та уклавши в засадах український націоналізм, про який раніше писав і сам Дмитро Донцов. Але якщо останній підготував майбутній ґрунт, з якого проросли зерна — покоління українських націоналістів, то Микола Сціборський став виразником цих ідей в організації, що і реалізовувала їх на практиці, здобуваючи Українську Самостійну Соборну Державу. Авторка цієї книги — Оксана Лозова — провела ґрунтовну і кропітку роботу, щоб викласти на цих сторінках біографію Миколи Сціборського, посилаючись на джерела у своїх тезах.

Продовжити читання “Оксана Лозова “Микола Сціборський: нарис життя”.”