Культурна Референтура ОУН

Василь Шпіцер, (З журналу “Світло спілкування”, №35 2024 року)

У повоєнний період колишні вірні друзі нацистів – радянські комуністи звинувачували українців у співпраці з німцями, особливо ж підкреслювали службу наших хлопців у дивізії СС «Галичина». Не перестають про це верзти навіть декотрі сьогоднішні українські історики.

Проте у радянські часи замовчувалося, що проти Радянського Союзу на боці нацистської Німеччини воювало немало росіян, в тому числі й у військах СС.

Вважаю своїм обов’язком хоч трохи виправити цю несправедливість і подати доступну сьогодні інформацію про 1-у російську або 29-у гренадерську дивізію СС.

Продовжити читання “1-ша російська або 29-та гренадерська дивізія СС.”

Богдан Червак, Голова ОУН.

У нас Соборність здебільшого розуміють як злуку Західної і Східної України. В період діяльності ОУН часів Євгена Коновальця існувало глибше розуміння Соборності.

Вважалося, що Соборна Українська Держава – це держава в межах усіх її етнічних земель. Націоналіст того часу, скажімо, не міг собі уявити України без Придністров’я, Південної Буковини, Мармарощини, Пряшівщини, Лемківщини, Холмщини, Пінщини, Стародубщини, Берестейщини, Кубані тощо.

Іншими словами, рядки з гімну про Україну від «Сяну до Дону» були для нього не поетичною метафорою, а – візією майбутньої України.

Очевидно, що сьогодні інша історична і політична реальність. Але маємо відродити у собі справжнє розуміння Соборності.

Вітаю із Днем Соборності!

Юрій Ковалів.

Поет-воїн Борис Гуменюк-“Кармелюк” народився 30 січня 1965 р. на Тернопільщині в с. Острів. Ми не знаємо, чи живий він, чи виповниться 30 січня йому 60… Борис – учасник бойових дій на Сході України у складі батальйону “Азов”, заступник командира добровольчого батальйону “ОУН” (2014 – 2015), голова УВО (з 2015). Після 24 лютого 2022 р. служив у роті ОУН ім. Євгена Коновальця. Війна стала його стихією. Він знайшов у ній своє покликання. Найповніше розкрив себе у виданнях “Вірші з війни” (2014; 2015), “Блокпост” (2016), “Десять новел про війну” (2018). Пропонуємо Вашій увазі уривки з літературознавчого дослідження професора Юрія Коваліва.

Продовжити читання “Недописана новела Бориса Гуменюка.”

Із сайту Служби Зовнішньої Розвідки України.

11 січня 1889 року народився український політичний та громадський діяч, науковець, професор, голова Української Національної Ради в Києві (1941р.) Микола Величківський. Саме головування в УНРаді стало приводом для заведення на нього органами нквс урср справи, здійснення оперативно-розшукових заходів та складання планів з компрометації. Про це йдеться в розсекречених документах з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України.

Продовжити читання “Микола Величківський. Між нквс і гестапо.”

Богдан Червак, Голова ОУН (із книги «Олена Теліга». – Харків.: Видавництво «Фоліо», 2024).

У біографії Олени Теліги детально розписано її останні дні в Києві, які призвели до арешту і загибелі, ймовірно 21 лютого 1942 року у Бабиному Яру.

Однак, пекельним для неї став січень 1942. Невтішні новини надходили лавиноподібною хвилею: арешти співробітників «Українського слова», розпуск УНРади, заборона «Літаврів», в’язниця гестапо забита українцями, евакуація або перехід у глибоке підпілля друзів, розстріли у Бабиному Яру.

Продовжити читання “Січень 1942-го в житті Олени Теліги.”

Владислав Петришин, студент 2-го курсу

1. Мета та основи вивчення специфіки державотворення в підпіллі.

1.1. Основні напрями дослідження боротьби націоналістичного руху 1920-1950 років

Правова оцінка боротьби українського націоналістичного руху та створених підпільних державних формацій передбачає низку етапів дослідження й аналізу. Передусім ми говоримо про систематизацію періодів революційно-підпільної боротьби, спростування міжнародно-правових міфів радянської пропаганди в нашому суспільстві та на міжнародній арені, юридичну класифікацію явища підпільно-державницьких формацій шляхом введення нової термінології, розгляд досягнень боротьби Української Повстанської Армії(далі-УПА) як предмет вивчення конституційного права України, тощо.

Продовжити читання “НАУКОВА РОБОТА на тему: «ПЕРСПЕКТИВИ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОСОБЛИВОСТЕЙ БОРОТЬБИ ОУН, УПА ТА УГВР».”

Українці !

Різдво приходить в Україну крізь вогонь і смерть, що їх несе оскаженіла Москва. Але від цього свято народження сина Божого стає ще більш жаданим і очікуваним.

Українці сідають за святковий стіл, щоб відчути Бога, а значить відчути єдність Нації, яка з Богом на устах і зброю в руках б’ється із супостатом за власну гідність і свою державу.

Уклін нашим воїнам-захисникам, слава Силам оборони України!

Вічна пам’ять загиблим.

Боже, подбай про полонених, поранених і зниклих безвісти.

Нехай світло різдвяної зірки освітлює шлях України до перемоги і миру.

Христос народився!

Богдан Червак,

Голова ОУН

Богдан ЧЕРВАК, голова ОУН (стаття із сайту “Україна молода”)

У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). Одним із перших, хто його зустрів на волі, був митрополит Андрей Шептицький. Владика одразу ж запросив його до себе на Святоюрську гору як поважного гостя і запропонував роботу наглядача за лісовими угіддями Української греко-католицької церкви. Мудрий митрополит розумів, що Андрій передусім потребує фізичної і моральної реабілітації. Чотири важкі роки у тюрмі далися взнаки і негативно відбилися на його здоров’ї. Крім того, в такий спосіб він убезпечував Андрія Мельника від подальшого переслідування польською поліцією, яка шукала будь-яку нагоду знову запроторити його до в’язниці. Андрій Мельник не вагаючись погодився. Він потребував відносного спокою, лікування, а головне — часу на осмислення своєї подальшої участі в національно-визвольному русі, без якого його життя втрачало будь-який сенс. 

Продовжити читання “Зустріч у Татрах: до 134-ї річниці від дня народження провідника ОУН Андрія Мельника.”

Едуард Крилов.

Мені однаково, чи буду

Я жить в Украйні, чи ні,

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденою, збудять…

Ох, не однаково мені.

Ці слова Тарас Григорович Шевченко опублікував у 1847 році. З тієї пори минуло більше ніж півтораста років, а слова нашого пророка залишаються актуальними й по сьогодні. Може лише хтось, не сповна розуму, не знає, що всякими способами московська імперія намагалася і намагається приспати український народ, щоб безперешкодно «залізо, хліб та вугіль красти». Це було і за царя Миколи і не припинялося також за влади червоних пройдисвітів. Це стосувалося й інших представників великої тюрми народів. Москва завжди була сама собою –  жорстока, загребуща, брехлива, заздрісна.

Продовжити читання “НЕ ХОЧЕМО МОСКОВЩИНИ.”

Тарас Головко.

Так буває, коли з перших сторінок книги переконуєшся: автор має рацію. Стверджуючи, що психічний стан літературних героїв такий же, як і в нинішніх українців, котрі вже майже три роки обпалені війною Росії в Україні перебувають у постійному стресі і в очікуванні загрози власному життю, він дуже близький до істини. Таке спостереження висловив Ростислав Семків на сторінках науково-популярної книги «Уроки короля жахів: Як писати горор?», випущеної київським видавництвом «Pabulum». Йдеться в ній про відомого в усьому світі американського письменника, якого ще називають «Королем жаху», Стівена Едвіна Кінга, який безперечно, є феноменальним прозаїком сучасності, оскільки йому вдалося підкорити захмарні вершини літературної творчості, внісши певне сум’яття у середовище інтелектуалів різного ґатунку.

Продовжити читання “Долаючи межу невідомого або Про прихований світ горору в інтерпретації Ростислава Семківа.”