Починаємо публікувати твори переможців літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг» (2023).
Сьогодні до уваги читачів твір “Прощання з фіялками”, автор – Тетяна Яремчук, редактор медичного вісника Львівської обласної професійної спілки працівників охорони здоров’я України.
Продовжити читання “Прощання з фіялками.”
Журі Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг» підбило підсумки конкурсу 2023-го року.
Продовжити читання “Визначено лауреатів літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича 2023 року.”
Сьогодні, 1 грудня 2023 року минає 129 років з Дня народження Юліана Головінського – крайового коменданта УВО і крайового провідника ОУН. Це був стовідсотковий націоналіст-революціонер та дуже талановитий організатор.
Саме він створив та очолював “Летючу бригаду”, яка кілька років уміло займалася реквізицією коштів із польських державних установ на потреби революційної боротьби. Його тактика була неймовірно зухвалою, але й добре продуманою та обережною.
Продовжити читання “Юліан Головінський – 129 років з дня народження.”
Олександр Вакуленко, фото автора.
19 листопада 2023 року в Києві у Readeat Книгарні/кав’ярні відбулася презентація книги Романа Коваля ,,Шляхетні серця’’.
Це нове, 19-е видання із серії ,,Видатні українці’’ бібліотеки Історичного клубу ,,Холодний Яр’’ одразу привернуло увагу. Адже Роман Коваль упорядкував збірник спогадів присвячений чотирьом українським захисникам із неймовірною відвагою та шляхетними серцями. І в цивільному житті вони віддавали усі свої сили та уміння заради творення нашої історії. Й перебуваючи на російсько-українському фронті, як військові-добровольці захищали рідну країну, землю своїх предків, мир та спокій українців. Це громадський і екологічний діяч, боєць 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, старший солдат ЗСУ Олег Собченко ,,Чорний’’; поет, голова ГО ,,Дух Нації’’, стрілець 24-ої ОМБр імені короля Данила Юрій Дадак ,,Руф’’; депутат Полтавської міської ради від політичної партії ВО ,,Свобода’’, боєць 116-ої окремої бригади територіальної оборони, молодший сержант ЗСУ Юліан Матвійчук ,,Бобер’’ та викладач корейської мови, офіцер 95-ої окремої десантно-штурмової бригади, лейтенант ЗСУ Денис Антіпов ,,Бук’’.
Продовжити читання “Презентація книги ,,Шляхетні серця’’.”
Олександр Вакуленко. (Фото автора з різних років).
У четверту суботу листопада в Україні – День пам’яті жертв Голодоморів. Три Голодомори пережила Україна у 20 столітті. У 1921-1922 роках, коли земля горіла під ногами більшовиків стався перший Голодомор. У цей повоєнний період голод охопив і Росію. Й це явище активно висвітлювалося, у тому числі в кінохроніках, щоб отримати допомогу Заходу. В Україні натомість, де продзагони до останнього вигрібали зерно у селян й відправляли його на Поволжжя та Приуралля голод старанно приховувався. Внаслідок цього в Україні розпочався такий страшний голод, що почали вимирати цілі села. Й голодом фактично було зупинено розгортання масового антикомуністичного повстанського руху.
Продовжити читання “День пам’яті жертв Голодоморів.”
Богдан Червак, Голова ОУН.
Нічого не бачили і не чули. Нічого не хотіли бачити і нічого не хотіли чути. Але українці рятували один одного як могли. Цю історію, яку я запам’ятав на все життя, мені розповідала бабуся Христина.
Село Тарноруда, де вона проживала, стоїть на річці Збруч. На одному березі «Польська Галичина», на другому – «радянська Тарноруда». Село розділене рікою, а насправді – кордоном, який проходив не рікою, а серцями людей.Коли на «радянській Тарноруді» розпочався Голод, українці по той бік Збруча вирішили врятувати односельчан. Селяни з «польської Галичини» приходили до річки і на саморобних плотах і човнах переправляли своїм рідним хліб, бараболі, буряк. Усе, що мали самі. Рятували рідних від Голоду. Це одразу ж побачили красноармєйци на своїх блокпостах, які розмістилися у здовж берега. Їх реакція була миттєвою. Виставили кулемети і почали гатити. Усе, що поназбирували люди, затонуло у річці. І так повторювалося декілька разів на день: люди переправляють хліб, а з другого берега гатять кулимети. Коли це не помогло, красноармєйци почали стріляти в людей. І тільки в такий спосіб домоглися припинення рятувальної операції. Бабуся Христина розповідала і плакала.
З того часу нічого не змінилося. Москва знову нас вбиває. На коліна не встанемо!
Інтерв’ю Тараса Головка з автором книги Іваном Манолатієм.
Аби з’ясувати, ким насправді був Яків Макогін в середовищі української діаспори і який його внесок у загальну боротьбу за відновлення української державності, втраченої у 20-х роках минулого століття, ми звернулися до автора книжки «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» доктора політичних наук Івана Монолатія, що побачила світ нинішнього року в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ».
Продовжити читання “Політичний актор, шпигун чи авантюрист… (або які таємниці приховує біографія Якова Макогона?)”
Богдан Червак, голова ОУН.
У листопаді 1941 Центральне керівництво ОУН під проводом О. Ольжича з метою мобілізації народу на побудову Української держави, вирішило звеличити пам’ять та подвиг героїв Базару. У 1946 році ОУН оприлюднила спогади учасників цих подій. Із зрозумілих причин авторство, місце та наклад видання не вказувалися. Натомість у брошурі зазначено: «Накладом ОУН на чужині». На жаль, цей історичний матеріал маловідомий в сучасній Україні, натомість він дозволяє глибше збагнути одну із найдраматичніших й водночас найгероїчніших сторінок нашої історії, яка має назву «Другий Базар».
Продовжити читання ““Другий Базар”.”
Богдан Червак, голова ОУН. (із сайту “Історична правда”)
У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості – прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.
Продовжити читання “Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ.”
Інтерв’ю Тараса Головка з Ігорем Набитовичем.
В серії «Постаті культури» видавництво «Дух і літера» нинішнього року випустило у світ ґрунтовну розвідку «Сага мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький» українського і польського літературознавця, перекладача, доктора філології, професора Дрогобицького державного університету імені Івана Франка й університету ім.Марії Кюрі-Склодовської у Люблені Ігоря Набитовича.
Саме цю книгу Організація Українських Націоналістів представила на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 в галузі “Літературознавство і мистецтвознавство”.
Продовжити читання “Князь Церкви або життєвий чин митрополита Андрея Шептицького.”