Микита Никитенко. З Україною в Серці.

Олександр Вакуленко. Фото автора

На захист України після масованого нападу російських військ 24 лютого 2022 року стало безліч творчих, обдарованих людей. Не залишився осторонь у цей відповідальний час й 32-річний харків’янин Микита Никитенко.

Інженера-технолога за фахом Микиту Никитенка завжди приваблювали захоплюючі мандрівки, далекі екзотичні краї. І коли у нього випала нагода потрапити у сферу туризму, він не замислюючись залишив роботу на Харківському заводі ,,Турбоатом’’, й присвятив себе улюбленій справі. Згодом перебуваючи у якості керівника екскурсійного туру десь за кордоном відчув, що не уявляє свого життя без України, яка є для нього найкращою країною в світі.

Масу позитивних емоцій викликала у нього Революція Гідності й пробудила думки у поетичній формі. Так народилися вірші про Майдан, кохання, українського Пророка Тараса Шевченка, рідне місто – Харків, які він почав підписувати творчим псевдонімом – Назар Вітропольський.

Початок повномасштабної російсько-української війни застав Микиту під час екскурсійного туру в Буковелі. Одразу довелося повертати людей додому та вивозити із Харкова своїх рідних. Вирішивши ці справи, він долучився до добровольчого батальйону ,,Свобода’’. Саме тут, під час імпровізованого концерту відбувся його перший поетичний виступ. Дружніми оплесками зустріли його вірші побратими по зброї.

Дивлюсь я у серце своєї країни

І бачу я жовті поля.

І небо є синє, яскравії зорі

Чарівна червона зоря!

А вітер холодний з Карпатів повіє,

Говерла всміхнеться до нас;

Та лагідні хвилі Дніпра підіймуться,

Наповнивши щастям всіх нас;

А сонечко гріє, і грає веселка,

Бо дощик весело дзюрчить.

Любима, кохана моя Україно,

Не можу без тебе я жити!

І навіть якби я поїхав далеко,

Де золотом вкрита земля,

Я б завжди хотів повернутись додому,

Де стоїть хатина моя.

Там вишні й черешні цвітуть під віконцем,

Там росою вкрилась трава.

А дома чекає мене моя люба,

Кохана дівчина моя.

Щоб там не казали, мені не давали,

Не зраджу багатство це я!

Любима, кохана моя Україна

З тобою буду я до кінця!!!

На цей вірш ,,З Україною в Серці’’ його надихнули почуття до своєї Батьківщини та мальовничі краєвиди Карпат, де він перебував під час створення цієї присвяти Україні. Війна натомість змістила акценти у більш суворі ритми, що відобразилося у вірші ,,Коли прийшла війна’’:

І ось, настала та пора

Коли прийшла до нас війна.

В чотири ночі, як фашист

З мечем прийшов до нас рашист…

Він смерть і біль несе країні

Як раб, виконуючи мрії

Клопа, що хоче наслідувати

Тому, хто світ хотів зім’ять.

Та план його пішов триндою!!!

Він думав, ми здамось без бою?!

Всім світом ми тебе зламаєм

Другого вибору не маєм.

Ти вже боїшся, знаєш про поразку

Закрився в бункері, і віриш ще у казку

Що ми падем, що трісне дух козацький

Та сила наша в Правді й честі братській!!!

Напередодні виїзду бойової групи батальйону ,,Свобода’’ на завдання в місто Ірпінь Микита присвятив вірш своєму підрозділу ,,Наша рота’’:

Друга рота, перший взвод!

Кос зібрав нас у поход!

Через річку, через гай.

Наш девіз – ,,русню вбивай!’’

Разом ми, усі брати,

В бій готові ми йти.

Зробим кілька важних кроків,

І відправим в пекло орків!

Україна, мати ненька,

Ти у нас, така рідненька

Ворог згине, мов роса.

Зацвіте твоя краса.

Сонце гріє на весні,

Переможем в цій війні!

Друга рота, перший взвод!

Вільним буде наш народ!!!

,, Я вірю в нашу перемогу. У це вселяє дух бійців з якими мене звела доля. Адже, українці мають найсильнішу зброю в світі – нашу Волю. Вона є в кожному серці, в нашій душі і тече по наших жилах. І якщо взяти всю цю Волю в кулак, то немає нічого в світі, що не зміг би зробити українець’’, – зазначає український захисник Микита Никитенко, він же поет Назар Вітропольський.