Категорія: Із перших вуст

ЧАСТИНА 8. ОБ’ЄДНАННЯ.

Усі ці більші чи менші організації, створені на засадах націоналістичного світогляду і причетні до розроблення його ідеології, розуміли, що далеко їм не зайти поодинці та в розпорошенні. Назрівала й зміцнювалася думка, що, коли хоче український націоналізм зіграти якусь ролю в суспільстві і коли має він виконати свою історичну місію, треба з’єднатися, злучити свої сили, зіллятися в одну суцільну, велику й могутню організацію.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 7. МАЛІ Й РОЗДРІБНЕНІ.

У той час, мов гриби після дощу, почали множитися по містах і містечках, ба навіть по деяких селах, молодіжні гуртки, співзвучні до Групи Української Націоналістичної Молоді, що хоч і не мали регулярного організаційного зв’язку з львівською Групою, все ж уважали її не тільки духовим лідером, але й організаційним центром. Засновниками тих “груп”, “секцій” і “звен”- вони на місцях приймали різні назви – були студенти, що на літні вакації або на Різдво чи Великдень приїздили зі Львова додому і заносили ідеї Групи Української Націоналістичної Молоді між своїх товаришів і ровесників. Це тим легше було чинити, що там майже скрізь вже існували якісь зав’язки гуртового життя молоді.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 4. ЗОРЯ ДОНЦОВА.

Ще й раніше Начальна Команда УВО здавала собі справу, що потребуватиме вона ідеологічної підбудови для своєї чисто військової та технічно-революційної діяльности. Весь час обмірковувала вона способи доступу до широкої громадської опінії і підготовки її в дусі своєї незалежницької революційної політики. Цій справі служили не тільки власні пресові органи УВО, як спочатку «Наш Шлях», а пізніше «Сурма». Ще 1922 року, коли Коновалець перебував у Львові, стараннями Української Військової Організації відновлено видавання довоєнного “Літературно-Наукового Вістника”. Організація, м’яко кажучи, “порадила” Видавничій Спілці, що була власником журналу, воскресити цей популярний місячник і надала у її розпорядження потрібні фінансові засоби під умовою, що головним редактором “Вістника” стане д-р Дмитро Донцов.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 3. УВО ТА ІНШІ.

Нова націоналістична віра ширилася з надзвичайною швидкістю і знаходила своїх визнавців не тільки серед колишніх учасників збройної боротьби і не тільки серед освічених кіл суспільности. Прикметами її були стихійність та спонтанність. Тими самими ідеями пройняті були одиниці й гурти, часто без ніякого зв’язку з собою і без того, щоб нове зерно правди заніс до них якийсь мандрівний апостол.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ДО 94-Ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

ЧАСТИНА 1 ПЛАЧІ НА ПОБОЙОВИЩІ

Перші намагання перенести націоналістичну ідеологію на ґрунт практичної політичної роботи починаються з діяльности Миколи Міхновського та його однодумців на переломі ХІХ і ХХ сторіч. Були вони сформульовані в брошурі «Самостійна Україна» і знайшли своє вивершення у створенні Революційної Української Партії (РУП). Визвольні змагання і збройна боротьба 1914-1920 років прискорили процес ідеологічного визрівання і довели до створення Організації Українських Націоналістів, що започаткувала свій родовід з націоналістичної ідеології, націоналістичного світосприймання і написала на своїх прапорах практичні суспільні й політичні гасла українського націоналізму як світогляду. ОУН стала формальним завершенням модерного українського націоналізму, руслом, куди влився націоналістичний рух після ідеологічних шукань та світопоглядової кристалізації по другій світовій війні. А отже – ОУН не виринула нізвідки на наших політичних овидах!

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

Осип НАВРОЦЬКИЙ.

Полковник Андрій Мельник був людиною високоідейною, криштального характеру і при тому незвичайно сильної волі. Коротко перед першою світовою війною хворів на легені і перебув навіть операцію, а хоч по перебутій хворобі ще не перейшов уповні до сил, на перший поклик Загальної Української Ради зголосився в ряди Українських Січових Стрільців. У вересні 1914 року в Карпатах, коли я зголосився до сотні Василя Дідушка, що другою з черги відходила на фронт, я попав до першої чети, якою він командував. Ще не зовсім здоровий, маршував на чолі чети в безчисленних тоді стрілецьких походах від Синевідська аж до Мукачева і знову ж назад, про що говорила стрілецька пісня:

Щось то не до ладу —

Раз ідемо до переду.

Раз до заду.

На чолі чети

Продовжити читання “З АНДРІЄМ МЕЛЬНИКОМ У СТРІЛЕЦЬКИХ ОКОПАХ.”

Михайло Мінчак. (З моїх спогадів про полк Андрія Мельника)

Не можна навіть порівнювати Українських Січових Стрільців з іншими частинами тогочасної австрійської чи російської армії. Українські Січові Стрільці, або усусуси, як їх у скороченій назві популярно кликали, це були найкращі вибранці західньої вітки українського народу – студенти, старші учні гімназій та вчительських семінарій, представники молодої українськоїінтелігенції, найбільш ідейні та патріотичні селяни, міщани й робітники. До усусусів пішли вони добровільно, з ідеї, щоб, як співалося в пісні, «визволяти братів-українців з московських кайдан».

Продовжити читання “УСУСУСЬКИЙ ХАРАКТЕРНИК.”