Олександр Вакуленко
Фото автора
20 лютого 2021 року в Києві відбулося вшанування пам’яті захисників Дебальцевського плацдарму. Учасники боїв за Дебальцеве поклали квіти на Софійській площі та до Стіни Пам’яті полеглих захисників України в російсько-українській війні на Михайлівській площі. Хвилиною мовчання вшанували своїх загиблих побратимів. Згадали їх найтеплішими словами.
Продовжити читання “Вшанування захисників Дебальцевського плацдарму”
Олександр Вакуленко
Фото автора
Із листопада 2013 по лютий 2014 року в українській столиці вирішувалася доля України, її подальший геополітичний шлях. Українці мріяли про цивілізований розвиток своєї держави, а “Московія” натомість докладала зусилля, щоб втягнути Україну у свою сферу впливу. Відповіддю на кремлівський диктат став масовий вихід людей на Майдан, який виявився продовженням устремлінь попередніх поколінь українців.
Продовжити читання “У Києві вшановано Героїв Небесної Сотні”
Олександр Вакуленко
14 жовтня 2020 року в День захисника України у Києві відбувся вражаючий Марш УПА ,,Бій колаборантам!’’ Цей шістнадцятий марш в українській столиці присвячено 78 річниці створення УПА, а його учасниками стали люди, які йдуть в авангарді боротьби за українську ідею.
Захід розпочався урочистим віче біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Із емоційними промовами до присутніх звернулися голова фракції ВО ,,Свобода’’ в Київській міській раді Юрій Сиротюк, військовий капелан Дмитро Таран, комбатант УПА Теодор Дячун, лідер ВО ,,Свобода’’ Олег Тягнибок, речниця ДУК ,,Правий сектор’’ Дана Виноградова, Сергій Тамарін від ,,Національного корпусу’’, кандидат на посаду Київського міського голови Андрій Іллєнко, член ОУН Борис Гончар, голова політичної партії ,,Правий сектор’’ Андрій Тарасенко, представник Конгресу Українських Націоналістів Володимир Петранюк, голова партії ,,Національний корпус’’ Андрій Білецький. Продовжити читання “Марш УПА ,,Бій колаборантам!’’”
Олександр Вакуленко
4 жовтня 2020 року в Києві у сквері імені Петра Болбочана відбулося відкриття пам’ятника полковнику Армії УНР, визволителю Крима Петру Болбочану в рамках проєкту ,,Українська історія в камені: Петро Болбочан – той, хто не схилив знамен’’.
Під барабанний бій колективу ,,Супербарабанщиці’’ та музичну композицію оркестру ,,Сувенір’’ Дитячо-юнацького центру Дарницького району розпочалася ця урочиста подія. Хлопці із ,,Правого сектору’’ виносять державний синьо-жовтий та бойовий червоно-чорний прапори України. Почесне місце займає варта – реконструктори із Військово-історичного клубу ,,Повстанець’’. Опускається біле полотнище, і перед очима постає величний пам’ятник знаковій постаті в українській історії, найуспішнішому воєначальнику Армії УНР Петру Болбочану. Одразу безліч квітів лягло до його монументу, адже він як людина честі й порядку, все своє життя присвятив боротьбі за Україну. Продовжити читання “У Києві відкрито пам’ятник Петру Болбочану”
Олександр Вакуленко
26 вересня 2020 року виповнилося 120 років Конотопському міському краєзнавчому музею імені О. М. Лазаревського.
Воістину історичну місію здійснили у кінці 19 століття представники місцевого земства та управи, коли прийняли рішення про створення музею історії міста Конотопа. У першій половині 1900 року проєкт нової установи розроблений відомим істориком Лівобережної України Олександром Лазаревським розміщено у часописі ,,Киевская старина’’ для ознайомлення громадськості. 26 вересня 1900 року, після його схвалення Земським зібранням музей було відкрито. Олександр Лазаревський, який у молоді роки супроводжував із художником Григорієм Честахівським труну з Тарасом Шевченком із Петербурга у Канів на Чернечу гору подарував музею полотна живопису, старовинну зброю, рукописи із власної колекції. Бібліограф Степан Пономарьов натомість передає музею предмети старовини та книги своєї бібліотеки. Вони й стали першими експонатами музею завідувачем якого було призначено М. Кандибу. Продовжити читання “Конотопському музею імені О. М. Лазаревського – 120 років”
Олександр Вакуленко
Хвилюючі хвилини пережили 29 серпня 2020 року в Києві на Михайлівській площі учасники вшанування українських воїнів, які віддали життя в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України. У минулому ветерани та волонтери тут самотужки влаштовували заходи в пам’ять про полеглих побратимів в Іловайському котлі. Зараз цей трагічний день 29 серпня є Днем пам’яті захисників України. На Стіні Пам’яті полеглих захисників України в російсько-українській війні перебувають портрети тих хто віддав своє життя за свою Батьківщину. Продовжити читання “День пам’яті захисників України”
Олександр Вакуленко
У Конотопському відділі поліції функціонує Музей правоохоронних органів Конотопщини. Цей осередок пам’яті силових структур унікальний тим що є єдиним серед усіх райвідділів поліції в Україні.
Музей створений завдяки ентузіазму ветерана правоохоронних органів Володимира Кичі, який віддав службі 30 років свого життя. А нині очолює громадську організацію ,,Конотопських ветеранів і пенсіонерів правоохоронних органів’’.
Перебуваючи одного разу у Конотопському міському краєзнавчому музеї Володимир Семенович із цікавістю розглядав історичні експонати. Чимало їх було присвячено конотопським підприємствам. Але про діяльність місцевих правоохоронних органів нічого побачити так і не вдалося. Саме тоді й з’явилася у нього ідея створення музея, де відображалася б історія правоохоронців Конотопщини від самого початку до нинішніх днів. Продовжити читання “Музей правоохоронців у Конотопі”
Олександр Вакуленко
Коли потрапляєш в місто Конотоп, складається враження, що перебуваєш у серці України. Адже у місті одразу два величних пам’ятника Тарасу Шевченку. Перший, скульптора Ірини Мельгунової, з’явився тут завдяки місцевому краєзнавцю Борису Хвостову, який під час відрядження у Харкові випадково натрапив на нього на якомусь господарському дворі. У підсумку несподівана знахідка стала власністю Конотопа. 30 квітня 1939-го, у рік 125-річчя Великого Кобзаря цей пам’ятник було урочисто відкрито в міському саду (нині перебуває біля Конотопської спеціалізованої школи № 2). У цьому є щось символічне, адже рік тому, 23 травня 1938 року, загинув провідник ОУН Євген Коновалець, із яким українці пов’язували надії на краще майбутнє. І поява у Конотопі пам’ятника Тарасу Шевченку неначе засвідчила невмирущість волелюбного українського духу. У часи перебудови до нього почали класти квіти молодята. А нині у місті є й вулиця Євгена Коновальця, а його портрет – один із експонатів Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського. Продовжити читання “У Конотопі твориться історія України”
Олександр Вакуленко
5 липня 2020 року у славетному місті Конотопі відзначено 361-у річницю блискучої перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві. Зранку безліч квітів лягло до пам’ятного каменю на честь героїчної оборони Конотопської фортеці та до пам’ятника керівнику оборони полковнику Григорію Гуляницькому. Від Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського стартував інтерактивний квест «Шляхами Конотопської битви». У напруженій боротьбі перемогу у цьому захоплюючому змаганні здобула команда «Пласт. Конотоп». У центральній частині міста працювало містечко майстрів . А любителів минувшини привабила тематична виставка «Конотопська битва – звитяга пращурів великих» у Конотопському міському центрі культури і дозвілля «Кінотеатр «Мир». Ввечері в рамках культурно-мистецького проєкту «Ніч у музеї» відбувся перегляд художнього фільму «Чорний ворон». Завершилися заходи в честь вагомої історичної події – перемоги під Конотопом урочистим феєрверком.
Фото автора
Олександр Вакуленко
В ніч з 9 на 10 червня 1944 року у німецькому концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна трагічно загинув український поет, публіцист та археолог, провідник ОУН Олег Ольжич.
Його коротке життя – це фактично присвята Україні. Неймовірно талановитий та обдарований Олег Ольжич писав витончені вірші, займався археологічними дослідженнями та науковою діяльністю й водночас, як ідейний державотворець – провідний діяч ОУН глибоко переймаючись долею України, перебував у епіцентрі тогочасних громадсько-політичних подій. Про той дуже складний історичний період він пише:
Держава не твориться в будучині,
Держава будується нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили камінні.
Не втішені власники пенсій і рент,
Тендітні квітки пансіонів, –
Хто кров’ю і волею сціпить в цемент
Безвладний пісок міліонів.
