Категорія: Без рубрики

Богдан ЧЕРВАК, голова ОУН (стаття із сайту “Україна молода”)

У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). Одним із перших, хто його зустрів на волі, був митрополит Андрей Шептицький. Владика одразу ж запросив його до себе на Святоюрську гору як поважного гостя і запропонував роботу наглядача за лісовими угіддями Української греко-католицької церкви. Мудрий митрополит розумів, що Андрій передусім потребує фізичної і моральної реабілітації. Чотири важкі роки у тюрмі далися взнаки і негативно відбилися на його здоров’ї. Крім того, в такий спосіб він убезпечував Андрія Мельника від подальшого переслідування польською поліцією, яка шукала будь-яку нагоду знову запроторити його до в’язниці. Андрій Мельник не вагаючись погодився. Він потребував відносного спокою, лікування, а головне — часу на осмислення своєї подальшої участі в національно-визвольному русі, без якого його життя втрачало будь-який сенс. 

Продовжити читання “Зустріч у Татрах: до 134-ї річниці від дня народження провідника ОУН Андрія Мельника.”

Едуард Крилов.

Мені однаково, чи буду

Я жить в Украйні, чи ні,

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденою, збудять…

Ох, не однаково мені.

Ці слова Тарас Григорович Шевченко опублікував у 1847 році. З тієї пори минуло більше ніж півтораста років, а слова нашого пророка залишаються актуальними й по сьогодні. Може лише хтось, не сповна розуму, не знає, що всякими способами московська імперія намагалася і намагається приспати український народ, щоб безперешкодно «залізо, хліб та вугіль красти». Це було і за царя Миколи і не припинялося також за влади червоних пройдисвітів. Це стосувалося й інших представників великої тюрми народів. Москва завжди була сама собою –  жорстока, загребуща, брехлива, заздрісна.

Продовжити читання “НЕ ХОЧЕМО МОСКОВЩИНИ.”

Тарас Головко.

Так буває, коли з перших сторінок книги переконуєшся: автор має рацію. Стверджуючи, що психічний стан літературних героїв такий же, як і в нинішніх українців, котрі вже майже три роки обпалені війною Росії в Україні перебувають у постійному стресі і в очікуванні загрози власному життю, він дуже близький до істини. Таке спостереження висловив Ростислав Семків на сторінках науково-популярної книги «Уроки короля жахів: Як писати горор?», випущеної київським видавництвом «Pabulum». Йдеться в ній про відомого в усьому світі американського письменника, якого ще називають «Королем жаху», Стівена Едвіна Кінга, який безперечно, є феноменальним прозаїком сучасності, оскільки йому вдалося підкорити захмарні вершини літературної творчості, внісши певне сум’яття у середовище інтелектуалів різного ґатунку.

Продовжити читання “Долаючи межу невідомого або Про прихований світ горору в інтерпретації Ростислава Семківа.”

Михайло БАЖАНСЬКИЙ

ПТАХ РІВНОГО ЛЬОТУ

(Спогад з Бригідок)

(Збережено оригінальний стиль автора).

Ім’я полковника Андрія Мельника було для нас, молодших членів Української Військової Організації, досить відоме. Ми знали його з оповідань колишніх вояків, як теж із сторінок визвольницьких анналів. Але в той час, коли я дозрівав, між нами колувала нелегальна книжка «Дурні діти» Крук-Мазепинця, що знову пригадала нам це ім’я, зарисоване в повній величі, тоді вже як політичного в’язня львівських тюрем. Мрією проходило, якби-то побачити цю легендарну постать на власні очі. Довго ждати не треба було. Одного дня 1928 року і для мене відкрилася брама Бригідок. Входячи до цієї тюрми, я зовсім забув за полк. Андрія Мельника. В той час забув я про багато більше справ. Єдине, що крутило мною, як у вирі, була тема оборони. Не зрадити друзів, не зрадити справи і боронити себе. Ненадійно ключник впровадив мене до келії полк. Андрія Мельника, а був він тоді на п’ятому році в’язниці, останній з процесу «басарабівців».

Продовжити читання “12 ГРУДНЯ 2024 РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 134 РОКИ ВОЖДЮ – ПОЛКОВНИКУ АНДРІЮ МЕЛЬНИКУ.”

Юрій Черченко.

Листи Андрія Мельника можна побачити в декількох архівах в Україні та за кордоном. Одна з найбільших колекцій знаходиться в фонді Андрія Мельника в Архіві ОУН при Бібліотеці ім. О. Ольжича в Києві. Неможливо стисло розказати про листування полковника Мельника з цього архіву бо воно налічує понад тисячу документів. Тому зробимо короткий огляд листування Андрія Мельника з двома, мабуть, найвідомішими членами ОУН – Євгеном Коновальцем та Степаном Бандерою.

Продовжити читання “Листи Андрія Мельника серед нових надходжень Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки.”

Продовжуємо публікувати твори переможців  конкурсу Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!».

Авторка – Олександра Сорока.

Анотація: Якби ви знайшли червону ядерну кнопку, яка відсилає у бік ваших заклятих ворогів смертельну ракету, ви б її натиснули? П’ятеро замкнених у бункері людей стикнулися з таким вибором.

Усі персонажі цього оповідання вигадані та не мають реального підґрунтя. Місце подій було засекречене указом президента України у 2024 році.

Продовжити читання “Червона кнопка.”

Продовжуємо публікувати твори переможців  конкурсу Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!».

Авторка – Лідія Міщенко із міста Борзна Чернігівської області.

Бабин Яр

Це розбудило його. Увірвалося в безпам’ятство, що тривало десятиліттями, і змусило прокинутися. Що саме? Може, двигтіння землі – таке сильне, що аж будинки тряслися. Воно схоже… На щось схоже, але ніяк не міг пригадати на що. Можливо, його розбудив шум, що ріс і ширився містом. Сотні тисяч наляканих, гнівних, розпачливих голосів, що зливались в одну шалену какофонію. Та, швидше за все, його пробудив зі сну відчайдушний пронизливий крик поряд.

Продовжити читання “Діброва.”

Публікуємо твори переможців  конкурсу Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!».

Авторка – Анастасія Клекоцюк, вихованка Тойкутського ліцею Ковельської міської ради Волинської області.

Дитячий малюнок

Присвята: тату-воїну (посмертно)

Продовжити читання “Дитячий малюнок.”

Публікуємо нарис учасниці конкурсу Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!» Семенець Світлани Іванівни, учительки української мови та літератури КЗ «Мажарський ліцей» Кегичівської селищної ради Харківської області.

Пролог

Чорні крила війни

Я – проста українська жіночка, яка любить рідну землю, хоча вона і чорна, але так гарно розмальована ланами, лісами, бистрими та ясними річками… Вона мене споїла солодкими голосами своїх пісень любих. Хочу у своєму писанні казати  гірку правду про до і після … 

Продовжити читання “Водій на позивний «Дід».”

Журі Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!», заснованого Організацією Українських Націоналістів та Жіночим товариством імені Ольги Басараб та Олени Теліги, визначило переможців 2024 року.

Як і в минулі роки, цьогорічний Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича засвідчив високе громадянське сумління й творчу зрілість його учасників.

Конкурс-2024 проводився у номінації «Художні твори».  Свої роботи надіслали 64 учасники, серед них – найбільше старшокласників, студентів, викладачів. Традиційно цього року до конкурсу приєдналися члени творчих спілок.

Переможцями Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!» 2024 року стали:

І місце Сорока Олександра. «Червона кнопка»

ІІ місце Міщенко Лідія. «Діброва»

ІІІ місце Клекоцюк Анастасія. «Дитячий малюнок»

Продовжити читання “Визначено переможців Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича.”