Газета-присвята Олені Телізі: Прапор Nації, 25 число, вересень 2018 року
Улас Самчук про Олега Ольжича
(Улас Самчук. Лицар без страху і догани. Календар-альманах «Новий шлях». Торонто. 1977. С. 48-55).
…. Багато був він більш,
Ніж сірий і камінний його вірш,
Не тільки бо вознесла на прапорі,
А в серці йому випекла мета
Ту заповідь, що кликала все д’горі:
«Одвага. Непохитність. Чистота».
О. Стефанович
Ось так і закінчилася моя «енеєва одіссея»…
Леонід Осипчук
Щоденник
учасника експедиції «Українське море»
(«Ukrainian sea»)
директора кіностудії «Дана»
Осипчука Леоніда Петровича
20.11.1992 – 19.01.1993
(закінчення)
15 січня 1993 року (п’ятниця). М. Неаполь.
Зранку виник план про від’їзд до України, тому пішли до сеньйори Коні щоб вона з’ясувала яким чином краще дістатися до України. Перебрали всі варіанти і зупинилися на тому, що краще всього дістатися поїздом з Риму. Хотіли виїхати автобусом до Польщі, але взимку автобус до Любліна не ходить. Сеньйора Катерина Шекерик дала гроші на поїздку. Продовжити читання “Ось так і закінчилася моя «енеєва одіссея»…”
Чергове відкриття: південні італійці не дуже поважають північних…
Леонід Осипчук
Щоденник
учасника експедиції «Українське море»
(«Ukrainian sea»)
директора кіностудії «Дана»
Осипчука Леоніда Петровича
20.11.1992 – 19.01.1993
(продовження)
Продовжити читання “Чергове відкриття: південні італійці не дуже поважають північних…”
Про тлін і вічність
Аліна Акуленко
Він міг просто успадкувати сто гектарів батьківського поля. Чи стати заможним австрійським або польським лікарем. Натомість помер у злиднях. Бо обрав шлях депутата австрійського сейму. Й українського письменника.
Автор “Синьої книжечки” і вдівець із трьома дітьми Василь Стефаник прожив життя, як сам захотів. А не як хотів його батько. Хоча не рахуватися з батьковим хотінням Василеві було непросто.
Продовжити читання “Про тлін і вічність”
На мордовськім морозі Троянда…
Ліля Мусіхіна
У Збаражі − малесенькому містечку на Тернопільщині, мені пощастило познайомитись із феноменальною жінкою. Так, мені розповідали, що вона – ОУНівка та УПівка, але про те, що я матиму честь познайомитись із самою зв’язковою легендарного Енея, я навіть не підозрювала. Продовжити читання “На мордовськім морозі Троянда…”
Мовна місія: знищити неможливо здійснити
Аліна Акуленко
Він відмовився зросійщувати словники української мови.
І відмова ця коштувала йому волі. Могла насправді коштувати й життя. Але на нещадну прю із радянським свавіллям стали невідомі філологічні боги.
А спочатку ж ніщо не віщувало таких поневірянь.
Народитися в родині залізничника у ті часи означало чимало. Наприклад, шанс на пристойну освіту. Тож він 1917 року закінчив Охтирську гімназію. Але потім навчався і не закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету та історико-філологічний факультет Київського університету.
Не закінчив, бо змінився суспільний лад. А він 1919 року необережно служив в Армії Директорії. Продовжити читання “Мовна місія: знищити неможливо здійснити”
Майстер античного тероризму
Аліна Акуленко
«Політика» із дарчим написом Григорія Косинки та «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Ось і все, що вилучили у Миколи Зерова під час обшуку. Але цього виявилося досить, щоб затаврувати його як «терориста». Та й катували насправді так вишукано й довго, що він зізнався в усьому на світі. У тероризмі, націоналізмі, контрреволюційній діяльності та усіх теоретично можливих злочинах супроти молодої радянської імперії. Продовжити читання “Майстер античного тероризму”
До 32-ї річниці аварії на ЧАЕС (Уривок із оповіді водія-ліквідатора)
Ліля Мусіхіна
-А як у селі люди ставилися до того, що ви повернулись із Чорнобиля?
– А мене прогнали! Із Закарпаття… Це істинна правда. Я розкажу вам цей малий момент. Як взірвалась ця японська атомна сильніша, да й мені сестра дзвонить і брат звонив.
Нас було вісім, я самий старший, всі вже померли, Продовжити читання “До 32-ї річниці аварії на ЧАЕС (Уривок із оповіді водія-ліквідатора)”
Карнавальна ніч Христини Притики
Аліна Акуленко
Для неї це була друга велика роль у кіно.
Для нього − останній фільм як режисера.
Вона − смішлива дівчинка із Харкова, на яку звалилася слава «Карнавальної ночі» й пустотливої комедійної акторки.
Він − нащадок давнього грузинського роду, який іще до революції встиг повчитися мистецтва у Петербурзі і Парижі, а по війні зазнав переслідування й потерпав від звинувачень у «націоналістичному ухилі в творчості». Продовжити читання “Карнавальна ніч Христини Притики”