Проблема історіософії українського націоналізму

Юрій Бойко,
1950р.

Невід’ємною частиною стрункого світогляду є історіософія. Світогляд, що охоплює цілість життя, не може обминути аналіз процесів історичного ставання. Тим більше світогляд революційної політичної течії, яка вважає себе зрілою до виконання історичних завдань, не може обійтися без історіософічної концепції, яка була б ключем до розуміння не лише минулого, а й схоплення основних тенденцій майбутнього. Продовжити читання “Проблема історіософії українського націоналізму”

До 125-років від народження та 40-років від смерті Євгена Онацького

Ярослав Стех

У ХХ ст. було кілька спроб видати енциклопедію України. У 1932−1934 рр. у Харкові підготували матеріали для трьох томів планованої 20-томної «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) під редакцією Миколи Скрипника, але роботу припинили через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа «Енциклопедії українознавства», започаткованої 1941 року в Кракові. Український науковий інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцігу однотомну енциклопедію німецькою мовою Handbuch der Ukraine за редакцією Івана Мірчука. Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала «Енциклопедія Українознавства», задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім. Т. Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Франції. Головний редактор видання — Володимир Кубійович. А працював над ним серед інших і Євген Онацький. Продовжити читання “До 125-років від народження та 40-років від смерті Євгена Онацького”

Націоналістична культура

Олег Ольжич
Прага, 1940.

Духово-історичний здвиг української нації, що виявляється у формі націоналістичного руху, творить всесторонньо-нову дійсність народу у всіх ділянках життя. Творить він теж свою відмінну культуру.

Тому можемо говорити про українську націоналістичну культуру. Продовжити читання “Націоналістична культура”

Вояк-філософ

Грецький філософ Діоген ходив у білий день із засвіченою лямпою по людних улицях міста, шукаючи чесної людини. Діогенів цинізм щодо його земляків був безперечно перебільшений. А все ж як важко знайти в житті людину, яка єднала б у собі максимум шляхетних прикметі наближена була б до ідеалу справжньої Людини, що силою своєю особистості відрізнялась би від юрби сірих комах людського мурашника, що викликала б пошану і беззастережне довір’я навіть у її противників, що все своє життя віддала б праці для ідеї, не шукаючи собі в тій праці особистої слави, популярності й оплесків. Продовжити читання “Вояк-філософ”

Юрій Бойко-Блохин — визначний політичний діяч

Тетерина Дарина
(Мюнхен)

Політичні погляди проф. Ю.Бойка-Блохина формувалися ще з юнацьких років. Про це він згадує: «Дуже рано, ще в 14 років, довідався я, що я ― „націоналіст“». Вивчаючи напам’ять вірші М.Старицького, О.Олеся, він декламував їх із великим піднесенням, за що до нього у школі вже придивлялися, бачачи, що хлопець відхиляється від шкільного совєтського виховання.

Навчаючись в профтехучилищі з 1925 року, Юрій відзначався великими організаторськими здібностями. Він об’єднав учнів з різних російських шкіл у «Гарт юнаків», щоб протиставитися комсомольській організації, пропагуючи українську культуру, любов до українського народу. «Гарт юнаків» мав чотири секції: хорову, театральну, літературну, історичну. До «Гарту юнаків» Юрій прилучив підлітків дитячої комуни, сиріт, батьки яких повмирали з голоду 1921–1922 рр. Вихователі цих дітей були українцями і виховували дітей в українському дусі, і тому їх легко було залучити до «Гарту юнаків». Продовжити читання “Юрій Бойко-Блохин — визначний політичний діяч”

ЛИСТУВАННЯ  РОДИНИ ВІНЦЕНЗІВ У СПЕКТРІ ВИЯВУ СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ ГУЦУЛЬЩИНИ СЕРЕДИНИ 20 СТОЛІТТЯ

Микола Сулятицький

Микола Сулятицький

Станіслав Вінценз – унікальна постать як українського, так і загальносвітового  культурологічного простору, він був і залишається  своєрідним містком, який поєднував нашу національну культуру із європейськими гуманітарними цінностями».

 Але  без доторку до такого важливого інформаційного пласту як листування – й поготів важко збагнути повноту творчої особистості українсько-польського майстра пера, зрозуміти письменницький стиль, психологію художності, прослідкувати за характером творення персонажної палітри прози письменника. Продовжити читання “ЛИСТУВАННЯ  РОДИНИ ВІНЦЕНЗІВ У СПЕКТРІ ВИЯВУ СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ ГУЦУЛЬЩИНИ СЕРЕДИНИ 20 СТОЛІТТЯ”

З перемогою вернешся, знаю! (відео)

Ніна Головченко

Ніна Головченко

У рамках національного реквієму за Небесною сотнею, 15‒16 лютого 2019 року в Києві відбулися прес-захід та мистецька імпреза з нагоди 5-ї річниці видання «Материнська молитва. Українки ― Героям майдану».

Видрук книги та творчі акції зініціювали громадські діячі Юрій і Тетяна Пероганичі. На зустрічах було згадано імена та вірші всіх 26 жінок-авторок збірки. Ті з них, хто приїхав до Києва, поділилися також творчими здобутками та досвідом волонтерської діяльності. Мистецька імпреза надихнула мисткинь-патріоток на нові твори та нові проекти. Продовжити читання “З перемогою вернешся, знаю! (відео)”

У  Київському Будинку кіно відбувся показ документального фільму «Море і Україна»

Леонід Осипчук
Леонід Осипчук

Людно було  13 грудня у Київському Будинку кіно, де у Синьому залі зібралися шанувальники документального кіно, щоб подивитися фільм «Море і Україна», який був створений творчим колективом у складі режисера Бориса Бойка, оператора Миколи Каратюка, звукооператора Леоніда Манька, поетеси, письменниці Софії Майданської, журналіста Івана Ольховського, поетеси Євгенії Кононенко, композитора, Народного артиста України Володимира Губи, художника Остапа Пасіки, редактора Станіслава Шевченка і продюсера Леоніда Осипчука. Продовжити читання “У  Київському Будинку кіно відбувся показ документального фільму «Море і Україна»”

Дмитро Андрієвський – теоретик і один із організаторів ОУН

Віктор Ревегук,
кандидат історичних наук
дослідник – краєзнавець, Полтава

Дмитро Юрійович Андрієвський народився  27 вересня  1892 року в с. Бодаква (нині – Лохвицький район Полтвської області). За родинними переказами, його рід походив із чумаків, які їздили до Криму за сіллю, а пізніше предки Д. Андрі-євського стали священнослужителями. Священиками російської православної церкви були його дід і батько. Крім виконання пастирських обов’язків вони займалися також хліборобством – мали власний хутір і вважалися доволі заможними. Продовжити читання “Дмитро Андрієвський – теоретик і один із організаторів ОУН”

  «Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду…»

(пам’яті учасника руху Опору Д. Д. Барковського)

Юрій Заіка 
доктор юридичних наук, професор, м. Київ

Про українське підпілля у м. Кременчуку, хоча більшість його учасників були розстріляні німецькими окупантами, багато років можна було говорити лише пошепки. Рідні, які намагалися  отримати відомості про долю арештованих родичів у відповідних офіційних інстанціях, отримували чемні за формою і  неправдиві за змістом відповіді про відсутність будь-якої інформації  про ці трагічні події.

Уперше про діяльність організації українських націоналістів під час німецької окупації  Продовжити читання ”  «Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду…»”