Олександр Вакуленко, фото автора.
В Києві на фасаді будинку, у якому проживав молодший сержант полку ,,Азов’’, захисник Маріуполя Віталій Харчук ,,Хірург’’ встановлено меморіальну дошку на його честь.
Віталій Харчук народився 19 вересня 1999 року в Києві. Навчався у Київській школі 1-3 ступенів №1. Захоплювався популярним у молодіжному середовищі танцем – брейк-дансом. Не байдужим був й до спорту. Займався акробатикою, боксом, хортингом. Здобував спеціальність механіка в Київському індустріальному фаховому коледжі, де виконував обов’язки старости групи. Проходив строкову військову службу у Окремому президентському полку (нині – Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького). Але через три місяці перевівся за власним бажанням до полку ,,Азов’’. Адже йому особливо подобалася військова справа. У цьому легендарному підрозділі ніс службу з 2018 по 2022 рік. Тут отримав звання молодшого сержанта й був призначений командиром відділення. У доволі молодому віці відповідав за життя та боєздатність своїх підлеглих. Для них Віталій став прикладом, яким повинен бути командир – чесним, порядним, справедливим, витриманим, відданим своїй батьківщині. А він сповна володів цими якостями. У складі ,,Азова’’ воював на сході України й отримав контузію на Світлодарській дузі.
Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року Віталій Харчук захищав місто Маріуполь. Під час боїв воював ефективно, не даючи можливості ворогу розвинути наступ. Володів умінням фахово діяти на тактичному рівні. Своїми влучними пострілами знищував танки та піхоту противника. Вивів із оточення і розмістив на нових позиціях українських бійців. Виконував бойові завдання в різних частинах Маріуполя. Із одного з них не повернувся і зв’язок з ним було втрачено.
Надія у рідних безвісті зниклих живе до останнього. Сподівалися на краще і його рідні. Згодом дізналися, що 30 травня було здійснено обмін загиблими і неопізнані наші військові поховані у Дніпрі. У серпні Віталія Харчука було опізнано серед них за татуюванням.
Безліччю квітів було вшановано молодшого сержанта, командира відділення полку ,,Азов’’ Віталія Харчука, який героїчно загинув обороняючи місто Маріуполь під час його перепоховання у Києві. 1 жовтня 2022 року із українським Героєм попрощалися на рідному масиві Татарці, який він безмежно любив, як і всю Україну. І віддав за неї своє життя. Зранку безкінечним потоком у великій скорботі прибували люди на зворушливу Ходу пам’яті. І зустрічалися з лагідним, усміхненим поглядом Віталія, який випромінювався із траурного фотопортрета. Цей ангельський погляд закарбувався в пам’яті кожного із присутніх і став частинкою нашого життя.
Минуло три роки. І знову зібралися люди, щоб вшанувати Віталія, який прожив лише 22 роки і не встиг створити свою родину із дівчиною, яка його чекала. Тепер його мати Віта Харчук докладає зусилля щоб допомогти українським військовим, підтримати рідних військовополонених та зниклих безвісті азовців і зберегти пам’ять про сина, який захищав Україну до останнього подиху.
Саме Віта Харчук відкрила меморіальну дошку і всі присутні знову зустрілися із незабутнім поглядом Віталія. Чимало хто його знав, адже він тут жив, зростав і мужнів. А дата його загибелі – 2 квітня 2022 року є умовною. Його підрозділ було відрізано від основних сил й точна дата та обставини його загибелі невідомі.
Пам’ятний захід відбувся у супроводі пісень співачки Олени Білоконь. Свої почуття під час виступів висловили Віта Харчук, яка виховала сина-воїна, і він буде жити вічно у наших серцях; боєць Хорунжої служби 12-ої бригади ,,Азов’’; сусіди, які проживають поруч. Пролунала Молитва українського націоналіста. Як символ незламності українців запалали факели в руках військових та цивільних, які переймаються долею України.
Вже пізно ввечері свою вдячність висловила Віта Харчук: ,,Шановна громада, хочу подякувати всім, хто прийшов на відкриття меморіальної дошки на честь мого, нажаль загиблого сина, Харчук Віталія. Було багато теплих слів підтримки, обійм, спогадів і сліз. Заслужена артистка України Олена Білоконь, заспівала нам свої чудові пісні. Вже коли темніло, група діток прибігла теж подивитись на дошку Герою’’.
Боротьба українського народу увесь цей час триває. Наші мужні захисники тримають фронт російсько-української війни. І немає в нас іншого шляху, окрім продовження незавершеної справи Віталія Харчука. Захищати Україну, святу нашу землю до повного загину ворогів.
