Анастасія Балакір
Тисячолітня історія наділяє величчю, задовольняє імперські амбіції. Без могутнього минулого неможливо створити могутню націю, і московити завжди це розуміли. Перші факти масштабних фальсифікацій почали випливати лише на початку минулого століття.
Починаючи з Івана Грозного (1533-1584) та документу “Лицевий літописний звід” важливою задачею стало присвоєння московії історії Київської Русі. В 1701 році Петро І видав указ про конфіскацію письмових пам’яток поневолених народів.
Чільне місце у переписування історії посідає Катерина II. Вона чудово розуміла, що історія – це не просто наука, а зброя. 4 грудня 1783 імператриця видала указ про створення «Комісії для складання записок про давню історію, переважно Росії» на чолі з графом Андрієм Шуваловим. Метою комісії було реалізувати Катеринине бачення історії, що полягало в доведенні єдності розвитку московії та країн Європи (про такий намір вона написала у чернетці листа до російського резидента у Венеції А. Мордвінова).
Окрім цього, була нагальна потреба відбілити неоднозначні події минулого, пов’язані з Монгольською Імперію (наприклад, Олександр Невський зіграв ключову роль у 240-річному підпорядкуванні московії монголам).Не варто також забувати про ще одну надважливу вигоду, якою наділила імперію масштабна фальсифікація. “Історична належність” тих чи інших земель звучить краще за “бо мені хочеться більше”. Згадати хоча б риторику московитів на початку окупації Криму.
Існують підроблені праці, які до цього часу мають прихильність не тільки московських, а й українських науковців. Серед них «Синопсис Київський» 1674 року. Він вважається першим коротким нарисом історії України, але насправді це джерело не стільки з історії, скільки з історичної міфології. Автори отримали завдання провести генеологічну лінію від царя Федора Романова від Володимира Великого, закласти у книгу ідею єдиного слов’яно-московського народу. Великою мірою «Синопсис» допоміг змінити ставлення українців, які в той час дивилися на московитів як на абсолютно чужих. Підтвердження знаходимо у реакції українського народу на Переяславську раду 1654 року: «… [деякі] полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві…»; «У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає й бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе «рабами царськими». Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу це гірше, як скочити живим у вогонь…»
У 1882 році, в час, коли московія активно пропагувала ідею “руского міра”, було засноване Імператорське православне палестинське товариство. Офіційно структура допомагала паломникам дістатися до святої землі, але вона також мала таємне завдання.Хоча товариство було близьким до царя, воно пережило революцію, ставши російським палестинським товариством. Причина такої раптової поступливості з боку більшовиків полягає в тому, що члени товариства знали таємниці, які допомогли у подальшому викривленні історії. Нова влада мала незмінну для московитів мету – насадження брехні про “велику росію” з корінням у Київській Русі.Історичну назву з приставкою «імператорська» організації повернули в 1992 році. З 2007 року його очолював кадровий чекіст Сергій Степашин, ідеальний кандидат для проведення гібридних операцій різних спрямувань. Як ІППТ відстоює імперські амбіції Кремля, видно на прикладі так званих «сирійських проєктів» – акцій, які легітимізують московську військову присутність.
Протягом минулих років одним із основних напрямків роботи товариства була підготовка світу до втручання рф у справи Української православної церкви. У 2014 році була проведена тематичну зустріч з Папою Римським і його оточенням. «У ході зустрічі ми обговорили питання, що стосуються допомоги і підтримки християн на Близькому Сході, необхідності рівноправної діяльності всіх конфесій на Україні в зв’язку з ситуацією, яка там склалася, а також питання, пов’язані з пропагандою і підтримкою християнських сімейних цінностей», – розповів Степашин про підсумки зустрічі.Також ІППТ надавало фінансову допомогу гібридним збройним формуванням при окупації Криму, займалося вербуванням і відправкою найманців на Донбас.
Зараз проблема дезінформації та фальсифікації з боку московії так само велика. Цій проблемі євродепутати присвятили окремі дебати, що відбулися 17 грудня 2024 року в Страсбурзі.«російська влада переписує підручники історії (…), привносячи до шкіл пропаганду імперської війни та промиваючи мізки дітям вже багато років. І це має очевидні наслідки. росія саджає у тюрми власних істориків і знищує організації, які шукають правду. Наприклад, Юрія Дмитрієва, завдяки якому було знайдено жертв сталінських репресій у Карелії. Ми вже бачили це у Радянському Союзі», – заявила верховна представниця ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас. Дипломатка також нагадала, що у ЄС боротьбою з московською пропагандою займається спеціально створена у 2015 році служба – East Stratcom Task Force.Наприкінці січня 2025 року Європарламент випустив Резолюцію “Дезінформація та історична фальсифікація Росії для виправдання її агресивної війни проти України”. У ній визнають, що агресія московії проти України є не окремим актом, а продовженням імперіалістичної політики, яка включає війну проти Чечні та проти Грузії в 2008 році.Також у резолюції відображено надважливий для нас аспект: визнання того, що московія заперечує українську націю, стверджуючи про нашу належність до “руского міра”, і того, що насправді все не так. Це значний крок в зміні бачення України світовою спільнотою.
Сподіваємося, що подібна риторика лунатиме і надалі, адже ще багато людей вірять у бруд, який влила їм у мізки московська пропаганда. А також сподіваємось, що наші можновладці почнуть вкладати більше грошей в популяризацію нашої історії на Заході. Адже Україна починається з нас.
Україна понад усе!