Богдан Червак
5 жовтня 2021 року виповнилося 80 років з часу постання у Києві Української Національної Ради.
Під час Другої світової війни столиця України була одним із багатьох осередків національно-визвольного руху, який справедливо асоціюється з діяльністю націоналістичного підпілля, зокрема боротьбою Організації українських націоналістів. До Києва перші члени ОУН нелегально прибули у двадцятих числах вересня 1941 року, коли ще тут перебували частини Червоної армії. Згодом до Києва прибуло більше сотні українських націоналістів на чолі з О.Ольжичем.
Олег Ольжич вів законспірований спосіб життя, оскільки вважався особливо небезпечним для німецької влади. Попри це йому вдавалося бувати у різних куточках Києва, вести переговори з політичними і громадськими діячами, реалізовувати задумане.Саме Ольжич виступив з ідеєю створення у Києві Української Національної Ради, яка згодом стала важливим державницьким інститутом поневоленої України. Вона постала на велелюдних зборах у Києві. Очолив Раду професор Микола Величківський. Фактично у Києві створювався парламент майбутньої незалежної Української держави.За своєю структурою та політичною спрямованістю УНРада нагадувала Центральну раду часів Української Народної Республіки. Це символізувало спадкоємність державницької традиції.УНРада складалася зі 130 делегатів, які представляли всі українські землі. Це не була однопартійна формація, оскільки до її складу ввійшли члени різних політичних напрямів: від гетьманців до націоналістів.Керівним ядром стала Президія, до якої, крім професора Миколи Величківського, ввійшли інженер Антон Баранівський, геолог Іван Дубина і член проводу ОУН Осип Бойдуник.Установчі збори ухвалили Декларацію та Відозву, автором якої був Олег Ольжич і де було сформульовано основні завдання УНРади, а саме:— належно репрезентувати український народ перед німецькими чинниками, що перебувають в Україні;— поборювати більшовицьку пропаганду й агітацію серед населення;— доступними засобами поборювати більшовицьку диверсію і саботаж;— виховувати молодь фізично і духовно на добрих громадян;— утверджувати громадсько-суспільні цінності: розвивати національну культуру і освіту, відбудовувати церковно-релігійне життя, економіку, сільське господарство.Заснування Української Національної Ради привітали найавторитетніші на той час українські діячі, серед яких митрополит Андрей Шептицький, колишній президент Карпатської України Августин Волошин та голова ОУН Андрій Мельник.Діяльність УНРади мала величезне значення. По-перше, від часу окупації України більшовиками вогонь національних змагань запалав не тільки в Галичині, а й у стольному Києві; по-друге, був розвіяний міф про нібито цілковиту підпорядкованість наддніпрянських українців їх московським поневолювачам та неготовність сприйняття націоналістичних кличів; по-третє, ОУН у взаєминах з УНРадою продемонструвала не лише визвольну силу, а й великий державотворчий потенціал, який, хоч і частково, таки вдалося реалізувати в Україні.