26-27 серпня 1939 року у Римі відбувся ІІ Великий Збір Українських Націоналістів на якому Головою ОУН обрано полковника Андрія Мельника.

Богдан Червак, голова ОУН. (Портрет А. Мельника авторства Марини Саченко).

Звертаючись до делегатів Збору Андрій Мельник сказав: “Дорогі друзі, корюся долі, що доводиться відкрити II ВЗУН мені, а не Тому, змістом життя якого був наш рух, який рух цей виніс на вершини, що на них він тепер, з печаттю свойого володарного духа на грядучі літа й покоління”.

Полковник звернув свій погляд на портрет Євгена Коновальця, яким була удекорована зала. Щоб якось перервати заціпеніння, яке заволоділо делегатами, Андрій Мельник запропонував усім встати і шанувати пам’ять Вождя.

“Наш Вождю! Ми вірні Твоїм наказам і задивлені в незрівняний зразок самопосвяти, що Ти його дав у Роттердамі, готові для досягнення Тобою вказаної мети віддати все своє; свою молодість і красу життя, віддати труд, всі свої сили, а коли треба – за Твоїм великим прикладом останній віддих віддати за Твою — нашу Справу”.

Полковник відчитав імена загиблих впродовж останніх десяти років, при цьому учасники зібрання при кожному імені скандують: «Живе вічно!». Кульмінація настала, коли делегати Великого збору склали присягу на вірність Андрію Мельнику, якого одностайно обрали Головою ОУН: «Присягаю Богові й Україні честю моєю, честю поляглих у бою героїв на кров славної пам’яті Вождя всіми силами й ціною життя мойого боротися за Українську державність і здійсняти ідеї українського націоналізму, зберігати таємниці організації, вірність, хоробрість та послух Вождеві й Організації Українських Націоналістів».

Щоб підтвердити присягу кожен з приявних підходив до Андрія Мельника і тиснув йому руку. Тим часом Полковник продовжував: “Найближчий час може поставити нас перед нову історичну пробу. На порядок дня, по нашій силі і волі, прийде, може, вже незабаром вирішний бій за Суверенну Соборну Українську Державу.В переломових хвилинах окупанти України вживатимуть нових заходів, нової облуди, щоб внести роздор у нарід, використовуючи для цього національних відступників і партійних слабодухів. Тому треба повного довір’я у ці важливі дні до Проводу боротьби, до Організації Українських Націоналістів. Щоб уже ніколи за чужі ідеали не гинули українці! Хто в сьогоднішній грізний час поборює ОУН, той служить інтересам ворогів, той зраджує Націю. ОУН стоїть в обличчі міжнародних подій на сторожі тих сил, що респектують і респектуватимуть ідею українського державного соборного визволення.Змаг проти Москви й актуального вияву її імперіалізму — большевизму і проти всіх окупантів українських земель вестиме Україна невтомно, навіть коли б прийшлося їй вести самотньо…”