Богдан Червак. Голова ОУН.
Найдраматичніший період життя О. Ольжича пов’язаний із призначенням його провідником Центрального керівництва ОУН в Україні. Зокрема, у липні 1941 року О.Ольжич перебував у Львові, де налагоджував переправлення похідних груп ОУН на схід України.
У ніч з 31 липня на 1 серпня на вул. Тарнавського, де він мешкав, з цього приводу відбулася екстрена нарада. До Львова нелегально прибули двоє визначних діячів ОУН : Омелян Сеник – Грибівський і Микола Сціборський, яких на ранок необхідно відправити до Києва.
Із ними одразу ж зголосилася поїхати Олена Теліга, яка починала втрачати терпіння від сидіння у Львові, адже мала на меті повернутися до Києва. Однак, під час наради О. Ольжич зробив однозначне рішення: до Києва поїде Улас Самчук, натомість Олена Теліга поки що залишається у Львові й очікує на виклик. Він лаконічно усе пояснив – ідуть бої за Київ, а тому така подорож для неї небезпечна.
Олена Теліга одразу ж здійняла бурю, категорично наполягаючи на своєму від’їзді до Києва.
– Що значить війна, які труднощі, як тут можна ділитися на чоловіків і жінок?! Більше жодного дня у Львові. Тільки Київ!- лементувала Олена.
Однак О.Ольжич був невблаганний. Тоді О. Теліга вдалася до хитрощів і вмовила Уласа Самчука, щоб він вплинув на рішення О. Ольжича. Ця історія завершилася тим, що Улас Самчук і Олена Теліга ще на деякий час залишилися у Львові. Дорогою до Києва у Житомирі загинули О. Сеник-Грибівський і М. Сціборський.…
Взимку 1942 року О.Ольжич повертався із Києва до Львова, але вже без Олени Теліги, яку замордувало гестапо. У Рівному, де він тимчасово зупинився, Улас Самчук у розмові з ним злегка дорікнув, мовляв, не вберегли Олену Телігу. Тоді то Ольжич й пригадав львівський епізод і додав :
– Уласе, Олена мала нагоду покинути Київ, але не могла залишити у ньому своє серце.
P.S. Події описано в спогадах Уласа Самчука.