Автор: Admin

Тарас Головко

Сучасний світ переповнений численними дослідженнями, версіями, здогадами про те, як діяння минулих епох впливають на дні нинішні і що вони несуть майбутньому. Зустрічаємося з цим мало не щодня, дивуючись і захоплюючись талантом тих, хто невпинно й послідовно прагне віднайти, встановити істину. Серед них – і норвезький вчений, письменник та режисер Тер’є Тведт із своєю книгою «Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення» (переклад з норвезької Микити Никончука), яка побачила світ у харківському видавництві «КСД».

Продовжити читання “У пошуках паралелей між «тоді» і «завтра» або Чи здатна історія минулих цивілізацій визначити майбутнє людства?”

Олександр Вакуленко, фото автора.

14 вересня 2024 року в Києві відбувся 7-ий Літературно-музичний фестиваль ,,Нескорений ПроRock’’ у Сквері імені Василя Сліпака.

Оперний співак Василь Сліпак володіючи дивовижним голосом підкорив серця любителів музичного мистецтва. Йому із неймовірним захопленням аплодували в найпрестижніших концертних залах у всьому світі. Але серце соліста Паризької національної опери Василя Сліпака належало лише Україні – краю його дитинства, рідній землі батьків та друзів.

Продовжити читання “Літературно-музичний фестиваль ,,Нескорений ПроRоcк’’.”

Відбулось засідання київської частини журі щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг! (Олена Теліга)», який проводиться за сприяння Держкомтелерадіо.

Продовжити читання “Визначено претендентів на призові місця літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича.”

Nазарій August, із ТГ каналу “UNITED IN BLOOD”.

У червні 1919 року Найвища Рада Антанти і Польща підписали угоду щодо військової окупації Польщею території Східної Галичини до часу остаточного вирішення її статусу на міжнародному рівні. Проте польська окупаційна влада на чолі з Начальним Вождем Польської держави маршалком Юзефом Пілсудським усупереч міжнародним зобовʼязанням приступила до ліквідації галицьких українців як титульної нації. Десятки тисяч полонених стрільців і старшин Галицької Армії гинули від голоду, холоду і хвороб у польських таборах, у краї впроваджували польську цивільну адміністрацію, українські землі заселювали військовими та цивільними колоністами, у всіх напрямках життя провадили тотальну полонізацію. За найменший спротив полонізації – переслідування поліції, тюрми і табори.

Продовжити читання “Три розповіді про полковника Андрія Мельника. Українська Військова Організація.”

Аскольд Лозинський.

У ході українсько-російської війни було піднято кілька питань, деякі з них були спровоковані погрозами з боку Кремля. Чи вдасться росія до ядерної зброї? За яким сценарієм може розвалитися російська імперія? Що в такому випадку станеться з ядерним арсеналом?

Продовжити читання “Кінець імперії.”

Олександр Вакуленко, фото автора.

29 серпня 2024 року в Києві у Національному музеї літератури України лунали безсмертні слова Тараса Шевченка. Адже тут відбувся урочистий захід ,,Зустріч Шевченколюбів’’, який поєднав підбиття підсумків 5-го Міжнародного конкурсу Шевченківських читань Свобода та Гала концерт, нагородження його лауреатів і учасників та презентацію книги ,,Відроджений Кобзар’’.

Продовжити читання ““Зустріч Шевченколюбів”.”

Nазарій August, із ТГ каналу “UNITED IN BLOOD”.

27 лютого 1917 року за старим стилем у Санкт-Петербурзі відбулася Лютнева революція. Влада в Росії перейшла від царя Миколи І до Тимчасового Уряду. 17 березня 1917 року в Києві було утворено парламент Наддніпрянської України – Центральну Раду, а в червні Уряд – Генеральний Секретаріат у Києві пройшли Всеукраїнські військові зʼїзди, українізувалися частини Російської армії, що розвалювалася, запрацював Галицько-Буковинський комітет…

Продовжити читання “Три розповіді про полковника Андрія Мельника. Січові стрільці. Керівництво генштабом дієвої армії УНР.”

Аскольд Лозинський.

Перша ніч у Львові була наповнена сиренами різної категорії та тривалості. Кілька днів тому передувала безпрецедентна ракетна атака, яка призвела до серйозних смертей, у тому числі сім’ї з чотирьох осіб, а батько, що залишився, тимчасово госпіталізований. Знову ж таки, ця ціль не мала близькості до будь-яких військових цілей, енергетичної мережі чи будь-чого, віддалено пов’язаного з війною та українським опором. Це було просто гротескне послання росіян українцям: ми вас зітремо з лиця землі.

Сьогодні, у п’ятницю, 6 вересня 2024 року, львів’яни вклонилися пам’яті загиблої молодої жінки та трьох її дітей. Дивно, але звинувачення у військових злочинах проти Росії, висунуті ще в перші місяці війни, все ще розслідуються, хіба оскільки докази продовжують накопичуватися. Колеса справедливості рухаються так повільно, що справедливості немає.  Там вже стільки доказів, що може бути і висновок.

Продовжити читання “Назад в Україну: розповідь очевидця.”

Богдан Червак, Голова ОУН.

1 вересня виповнюється 135 років від дня народження Ольги Басараб. У вересні 1920 вона долучилася до діяльності Української Військової Організації, зокрема була особистою зв’язковою полковника Євгена Коновальця, виконуючи при цьому доручення підпільниці УВО. У 1923 у Львові в умовах суворої конспірації співпрацювала з референтом розвідки УВО Осипом Думіним. На конспіративних квартирах зустрічалася з довіреними особами Є. Коновальця, передавала їм інструкції, отримувала від них інформацію. Трагедія відбулася 9 лютого 1924, коли польська поліція здійснила обшук в кімнаті, де зі своєю подругою мешкала Басараб. Під час обшуку виявлено 19 аркушів документів УВО та агітаційну літературу. Обох жінок звинуватили в шпигунстві та ув’язнили у тюрмі на Лонського. Ольгу жорстоко катували, але вона не виказала нікого.

Продовжити читання “135 років від дня народження Ольги Басараб.”

Постій, дня 5 вересня 1941 р. Андрій Мельник, Голова Проводу Українських Націоналістів. (Із Комунікату Вождя після вбивства в Житомирі)

УКРАЇНЦІ!

Дня 30 серпня ц.р. на вулиці Житомира згинули геройською смертю два члени Проводу Українських Націоналістів: сотник Омелян Сеник-Грибівський і полковник інж. Микола Сціборський. Згинули вони від кулі каїна братовбивця у передових рядах борців за Українську Незалежну Соборну Державу. Упали у воріт Золотоверхого Києва, до якого рвались їхні серця і який вони оба перед 22 роками, якраз на днях 30 і 31 серпня 1919 року здобували у рядах Української Армії. Вони впали при сповнюванні свойого обов’язку, до краю вірні Україні, Націоналістичній Ідеї й Організації Українських Націоналістів. Ворожа рука рішилася на це злочинне вбивство у хвилю, коли українська нація переживає вирішальний час боротьби за свою волю, коли серця всіх українців спрямовані до національної єдности й творчої праці для України.

Продовжити читання “ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. ПАМ’ЯТИ ТРАГІЧНОЇ СМЕРТИ О. СЕНИКА-ГРИБІВСЬКОГО Й М. СЦІБОРСЬКОГО.”