Ігор Голод
(https://meest-online.com/history/figure/holova-oun-ukotre-zaklykav-povernuty-jiji-zasnovnyka-v-ukrajinu/)
14 червня минає 130 літ від дня народження Євгена Коновальця, чиє місце в досі не спорудженому Пантеоні його співвітчизників беззаперечне.
Якби не він…
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки не проголосила б 24 червня 1991 року незалежність України від СРСР, якби вояки Української Народної Республіки (УНР), одними з найбільш боєздатними й стійкими серед яких були очолювані Євгеном Коновальцем січові стрільці, не змусили більшовиків утворити 1917-го УРСР як пропаґандистську противагу УНР. А Українська Центральна Рада не проголосила б 22 січня 1918 року УНР незалежною державою, якби того дня заколот більшовиків у Києві не придушили передусім січові стрільці.
Вдруге вони врятували УНР перемогою 18 листопада 1918-го під Мотовилівкою над 1-ю офіцерською дружиною гетьмана Павла Скоропадського, проти якого повстали після оприлюднення ним грамоти про федерацію з Росією. Коновалець продовжив боротьбу за незалежність своєї Вітчизни й після її окупації, очоливши 1920 року Українську військову організацію, а 1929-го — Організацію українських націоналістів.
Публіцист Віталій Жежера писав про нього: «Він їде до США. Там Велика криза. Але полковник зачарував нашу діаспору й отримав гроші. Він економив їх, як патрони. З листів Коновальця видно, що він контролював кожен долар видатків». А те, наскільки був небезпечний для окупантів України, засвідчує наказ особисто Сталіна ліквідувати його.
«Місця не має»
Богдан Червак, голова Організації українських націоналістів (ОУН), нагадав 23 травня, що цього дня 83 роки тому загинув перший керівник ОУН Євген Коновалець, і що його могила в Роттердамі (Нідерланди) має статус тимчасової, позаяк вважалося, що у майбутньому він має бути похований на рідній землі, тому технічно влаштована так, що за потреби труну легко можна вийняти. Водночас, скаржився: «У незалежній Україні, за яку Коновалець боровся у лавах січових стрільців, армії УНР, а згодом в УВО й ОУН, йому, на жаль, місця не має. Страх бути звинуваченим у «націоналізмі», як не дивно, живе ще у багатьох головах».
Та все ж наполягав: «Єдиним гідним місцем, де може бути могила Коновальця, є столиця України. У Національному пантеоні героїв, без сумніву, почесне місце належатиме саме Коновальцю. Він не належить якійсь партії, групі чи організації. Він належить українському народу, який неодмінно подбає про його належне і гідне вшанування».
Але ж мовилося про це 23 травня не вперше. У датованій 11 червня 2013-го публікації «Радіо Свобода» під заголовком «Євгена Коновальця наступного року перепоховають у Львові» були запевнення голови Центрального проводу ОУН (державників) Павла Дорожинського: «У найближчому часі вже завершимо підготовчі заходи. Маємо надати клопотання до українського уряду. Маю деякі побоювання, щоб не було заперечень. Буде створено почесний комітет і оргкомітет, який я очолю. На Личаківському цвинтарі все знають і там усе готово. Ми б хотіли якнайшвидше перепоховати».
Досі зарано?
А 25 червня 2013 року у Львівській обласній раді створили Оргкомітет із питань увічнення пам’яті і перенесення праху Євгена Коновальця в Україну й пояснили: «Таке рішення депутати прийняли під час засідання сесії облради, враховуючи, що закінчується термін оренди місця поховання Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк. Організаційний комітет має напрацювати механізми перепоховання Євгена Коновальця у Києві».
Але змусили засумніватися в результатах цієї ухвали реченням: «Можливо, до вирішення всіх питань із перепоховання, оргкомітет буде також напрацьовувати механізм збору коштів від людей для продовження терміну оренди на кладовищі до того моменту, поки не будуть вирішені всі питання щодо перепоховання Євгена Коновальця в Україні».
Микола Посівнич, дослідник визвольного руху, тоді зауважив: «Сучасні громади ОУН кілька років тому висловили свою офіційну позицію, що перепоховання Андрія Мельника, Степана Бандери, Євгена Коновальця та Симона Петлюри має бути символом державності, а оскільки нашу політику національної пам’яті сьогодні не узгоджено, то, на мою думку, зарано перепоховувати українських діячів такого масштабу».
А дослідник Ярослав Сватко висловився за продовження оренди місця поховання Коновальця на цвинтарі в Роттердамі. Бо він, за словами Сватка, «має бути перепохований у Пантеоні українських героїв у Києві», якого наразі немає.
Саботаж
Немає попри те, що Верховна Рада України в постанові «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України» передбачила 13 січня 2015 року «створення у центральній частині столиці України Українського національного пантеону (Меморіального комплексу)». Про його спорудження йшлося й у затвердженому 23 вересня 2015-го урядом «Плані заходів із увічнення пам’яті захисників України на період до 2020 року».
Олександр Северин, експерт ради «Культурна спадщина», розповів 27 травня 2019 року на порталі «Громадський простір» під заголовком-висновком «Саботаж», що він звернувся щодо пантеону до секретаріату уряду. Й отримав відповідь, що за чотири роки не провели жодного засідання оргкомітету спорудження пантеону.
16 грудня 2020-го Оксана Савчук, депутатка українського парламенту, зареєструвала у ньому ще один проєкт постанови про Пантеон національних героїв. Але 16 січня ц. р Міністерство культури та інформаційної політики України не підтримало його в першому читанні. Друге не відбулося досі.