Микола СИМЧИЧ
Недавно у фейсбуці до мене звернувся наш танкіст, який знищив 10 москальських танків, щоб я привітав його з Днем народження, і я його привітав: «Десять танків – це здобуток, москалів зуміли «взути». Ця робота не простА – дотягніть хоча б до ста».
«Відкриття» здійснив академік Володимир Качкан у своїй публікації «Розлами у пластах духовності. Непретензійні розмисли» ( УЛГ, №11- 12, червень 2022 р.). Цитую: «…байдужість, що туманом покриває молоду верству суспільства, відбивається рикошетом від «псячої» літератури і дотикається до інших сегментів культурного життя…». «Псяча» література – це що за жанр? Відомі такі поняття як «дитяча література», «література для дорослих», «наукова література», «художня література», тощо. Тож кого академік має за псів?
Кожний мислячий читач має право обуритись таким «відкриттям», тим більше «молода верства», тобто молодь, більшість якої героїчно захищає Україну від москальських вбивць і мародерів, до речі і академіка. Українська молодь офірує в цій оборонній Вітчизняній війні найдорожче – свої життя. Не ганьбіть їх, обзиваючи байдужими, а підтримайте хоча б вашою кучерявою пишномовністю. Гляньте у фейсбук – скільки їх молодих красивих із святою вірою в Україну полягло у боях з рашистами; скільки діточок зосталось сиротами, скільки матерів і вдів пригнічені довіку своїм невиплаканим горем. Недавно у фейсбуці до мене звернувся наш танкіст, який знищив 10 москальських танків, щоб я привітав його з Днем народження, і я його привітав: «Десять танків = це здобуток, москалів зуміли «взути». Ця робота не простА = дотягніть хоча б до ста». А кого ви «взуваєте», пане академіку?
Замість того, щоб навчати не тільки молодь, але і все суспільство як перемагати рашистів, дати суспільству могутню інтелектуальну зброю величі і сили Українського Духу, як координуватися із західними союзниками, щоб врятуватись від москальського геноциду, академік звинувачує нас всіх в «анальфабетизмі». Цитую: «…анальфабетизм пронизує суспільство зверху до низу, розсипає ці ракові пухлини горизонтально». Чесно кажучи, недолугих людей у нас багатенько. Табуни тітушок і зомбі протистояли майданівцям і нашому поступу до Європи. Але хто їх виховав, вишколив такими? Хто їх заохочував до національного самоїдства, до москальського рабства? Хіба не совєтська колоніальна система, хіба не панівний в ті часи у всіх сферах виховання і творчої діяльності геть промосковський принцип соцреалізму, за яким нібито дозволялось бути національними по формі (шаровари, гопак, інколи вишиванка), але стовідсотково промоскальськими, комуно-соціалістичними за змістом ( партія веде, партія веде = тичинівський гімн голодомору 1932-1933 рр.). Таке враження ніби академік сидить в глибокому бункері, не слідкує за новинами «куплених-перекуплених телеканалів» і ностальгує за минулим, коли за публікації в газетах і журналах, за видані книги платили гонорари, коли совкова цензура «різала», тобто не допускала до оприлюднення талановиті твори, коли за любов до України (В.Сосюра) чи за відстоювання своїх конституційних (формально), людських (дисидентство) прав могли запроторити за грати (Т.Мельничук, В.Чорновіл, О.Заливаха), чи навіть відібрати життя ( В.Симоненко, В.Стус, В.Івасюк, А.Горська). Але навіть ті, що досягали висот широкого визнання, перебували під таким контролем і визиском, що й самі собі вкорочували віку (Григір Тютюнник). Отже, нема за чим ностальгувати, пане академіку, бо в рабській системі всі мусили бути рабами, над усіма возвеличувався його величність донос.
Панові академіку не подобається, що «Пошесть манії лавреатства заполонила Україну, бо появились не тільки обласні, але і районні, і навіть сільські премії». Графоманія? Можливо. Але хай люди тішаться тим, що їм до вподоби. Це ж все таки ознака свободи слова, демократії, плюралізму думок. Можливо з часом кількість переросте у якість.
Звісно, що не всі, але я глибоко шаную більшість книг Володимира Качкана, особливо серіали персоналієзнавства, його подиву гідну продуктивність праці. Але, як казали древні, Платон мій друг, та істина ще більший друг. Приміром, для чого академіку-гуманітарію заперечувати теорію відносності А.Ейнштейна, категорично стверджуючи: «час = категорія стала, незмінна…». Але ж ще з середньої школи відомо, що в динамічних, рухомих системах, близьких до швидкості світла, час сповільнюється. Популярним для зрозуміння є т.зв. «парадокс близнюків», коли той з них, що залишається на землі, стає стареньким дідусем відносно молоденького мандрівника в космічних просторах.
Але повернімось до «псячої» літератури. Ні, не І.Франка, який виповів: «Ти, брате, любиш Русь, / Як хліб, як кусень сала, = / Я ж гавкаю раз в раз, / Щоби вона не спала.», має на увазі академік, і не Г.Троєпольського, творця чудової книги про відданого собаку «Білий Бім Чорне вухо», чи ще когось. Гадаю, що цей «камінець» окрім інших представників «псячої» літератури і в мій город, бо у моїй поетичній книжці «Політок» необачно помістив вірш про найвірнішого друга людини = собаку, та ще й з епіграфом С.Єсеніна «Закатілісь глаза собачьі / Золотимі звйоздамі в снєг». Перебуваючи в стані тотальної обструкції, часто доводиться чути за спиною провокаторське «собака». Я терплячий і не злопам’ятний, але переконаний, що в час війни є великим гріхом поборювати один одного. Життя вимагає бути нацією, консолідованою на Євроатлантичну перспективу, на захист України, а не на розбрат. Справжній академізм має бути мудрим навчителем, а не зверхнім оракулом догматизму і чистоплюйства, а в час війни = зброєю.
P.S. Для ознайомлення читачів з «псячою» літературою пропоную невеличку добірку моїх віршів цього жанру.
ЗАКРИТИ НЕБО НАД УКРАЇНОЮ
Ви обережні, чи табу наклали,
Могутні Натовці, налякані руїною?
Вас просять діти, знищені квартали
Закрити небо над Україною!
Москаль оскаженів, мов дикий звір,
Вимахує нуклідною дубиною…
А вас благають міріади зір
Закрити небо над Україною!
У Боснії, в Іраку ви булИ
Героями, потугою відмінною.
Невже сьогодні нерва вам здалИ
Закрити небо над Україною?
Народи світу, вирішальний час =
Постаньте над інертною рутиною!
Сьогодні Україну, завтра = вас…
Закрити небо над Україною!
Бо Третя світова вже наяву.
Не гребуйте вкраїнською картиною…
Безумців зупинімо у бою =
Закриймо небо над Україною!
Героїв наших меншає щодень,
Та дух наш = нездоланною вершиною!
Щоб людство все не викосили впень =
Закриймо небо над Україною!
О, Боже милосердний, дай нам сил
У єдності планетою єдиною.
Дай Ангелам могутніх, дужих крил =
Закрити небо над Україною!
05.03.2022 р.
ПОЕТИ ПОВЕРНУТЬСЯ НАВІТЬ З МОГИЛ
Світлій пам’яті поета, перекладача, учасника багатьох фестивалів авторської пісні Іллі Чернілевського, який поліг у бою з москальськими ординцями.
Ми всі під прицілом москальських заброд
За те лиш, що ми = українці.
Поети = це Дух, що єднає народ
І нищить ворожих чужинців.
Поети повернуться навіть з могил,
Щоби долюбить, доспівати.
Поети торкаються ангельських крил =
Не можна про них забувати.
Не часто злітаються музи до них
Чи райдужні стріли Амура.
Щоб голос їх віщий змалів і затих,
Чекають їх бевзів тортури.
Поети дарують нам свято душі
І крицю безсмертного Стуса.
Поети = це схрещені в герці мечі
За волю, за честь, за Ісуса.
Шануймо поетів, та тільки не тих,
Що в рабство ведуть Батьківщину
Словами облуди у віршах «крутих»,
А тих, хто = борець за Вкраїну.
Ми всі під прицілом москальських заброд
За те лиш, що ми = українці.
Поети = це Дух, що єднає народ
І крушить москальських ординців.
18.05.2022 р.
НАШ ВИТЯЗЬ ПОТУЖНИЙ
Валерію Залужному, Головнокомандувачу ЗСУ, генералу на День народження.
Валерій Залужний = удар надпотужний
По клятих ординцях, по москалях.
Стратег наш і тактик воєнних практик
Здіймає над світом УкрАїни стяг.
Збудилися раптом ЄС і НАТО
Від круговерті воєнних подій.
Ставай Європо, до лав «укропів»,
У бойовий наш укрАїнський стрій.
Спасибі, другари, за Байрактари,
За Джевеліни і Хаймарсів залп…
Але ж не скупіться, звитяги навчіться.
Хай ворог втікає із криками «Ґвалт»!
Щоб нелюди-орки отримали «порки»
За Маріуполь, за Бучу й Донбас,
Життями своїми рятуєм Вкраїну,
Рятуєм, панове, і вас…
Валерій Залужний, наш витязь потужний,
Мов спритний Давид Голіафа кладе…
Палає багаття = єднаймося, браття,
Бо кров у наших жилах козацька гуде!
08.07.2022 р. Микола Зеновій Симчич
ДО 100…
Нашому танкісту, який підбив 10 москальських танків, на День народження.
Десять танків = це здобуток,
Москалів зуміли «взути».
Ця робота не простА –
Дотягніть хоча б до ста…
Червень, 2022 р. М.З.Симчич
ВАМПІРУ – «русскому міру»
«русскій мір», як вампір,
Ненажера лютий звір,
Їсть народи, їсть країни,
Обертає все в руїни,
Сіє злобу і терор,
Рабство і голодомор.
А ми скажем твердо «НІ!»,
Ні! = ГУЛАГам,
Ні! = тюрмі.
Забирайтесь, москалі,
З Української землі!
Крові хочеш? Пий свою…
Загартуємось в бою!
Ми, вкраїнці = Божі діти,
Хочемо життю радіти,
Хліб вирощувать, дітей,
Мир плекати для людей.
Ворогам сказати час:
«Поцілуйте в дупу нас»!
2017 р. М.З.Симчич
ДОСИТЬ ГАНЕБНИХ РЕПРЕСІЙ
«П’ятий», «Прямий» і «Еспресо»
Знов на межі закриття.
Серед війни і регресу =
Розбрату «свіже сміття».
Слави солодка спокуса
На богатирських плечах.
Томос в руках ув Ісуса,
Сльози в Оранти в очах.
Всі ми навчались потроху
Гідності, волі, борні.
Ще від царя від Гороха
Знають, що ми не дурні.
Бо під москальським «обцасом»*
Горбились, гнулись не всі,
І розпрямлялися з часом
Справжні вкраїнські борці.
В «П’ятім», «Прямім» і в «Еспресо»
Дух патріотів пала.
Вже натерпілись репресій =
Станем за них, мов скала.
Армія, мова і віра =
Це наш девіз до звитяг.
Дружно ставаймо на звіра,
Вище здіймаймо наш стяг.
«П’ятий», «Прямий» і «Еспресо» =
Це наша зброя і звіт.
Досить ганебних репресій!
З нами Господь і весь світ!
10.04.2022 р. Микола Зеновій СИМЧИЧ
*діал. = каблук.