Якщо твоя земля, твоя родина, твоя країна в небезпеці – не гріх її захищати.
Любомир Гузар
20-го лютого 2020 року спочатку панахидою в центрі села Середній Березів (Косівщина) біля пам’ятника Степанові Бандері, потім в актовому залі місцевого ліцею учнівський і вчительський колектив, жителі села, гідно вшанували пам’ять героїв Майдану Гідності, які віддали своє життя за право бути народом у власній державі, за свій цивілізаційний вибір бути європейською вільною і розвинутою країною, а не геноцидною і рабською колонією Москви.
«Події Революції Гідності, – наголосив у свій промові під час панахиди отець місцевої парафії УГКЦ Роман, – сколихнули весь світ. Перемога революційного Майдану зірвала плани Москви щодо упокорення України і перетворення її в імперську колонію. Самосвідомість і жертовність лицарів Майдану пробудила дух народу і показала, що існують цінності дорожчі за життя. Тому не треба втрачати надії у час зневіри, якщо така є сьогодні, бо правда завжди перемагає. Земні інституції і їх очільники змінються, а правда залишається правдою. Сьогоднішнім зібранням ми молимось всією нашою паствою за упокій героїв, які житимуть у наших серцях, а імена їхні будуть викарбувані золотими літерами в історії українського народу». В цьому ж ключі змістовно виступили на мітингу директор ліцею Ігор Геник, його заступниця з виховної роботи Марія Симчич-Бодруг, голова сільської ради Микола Ігнатюк. Автор цих рядків (М.С.) торкнувся у своєму виступі порівняльних характеристик учнівської молоді Березовів і, взагалі, жителів Західної України із учнівською молоддю і населенням ОРДЛО, про яких очІльники нашої держави кажуть, що вони такі ж як і ми. Ну, як можна порівнювати дітей ОРДЛО, яких виховують в дусі совків і звіриної ненависті до всього українського, яких привчають убивати українців і, як ми бачили з телеканалів, у декого з них є власні рахунки вбитих «укропів», чим вони гордяться; як можна порівнювати тих зомбі із нашими дітьми, вихованими в тепличних умовах гуманізму і демократії, іноді навіть з нахилом до паплюження тих, на кого вкаже каральний палець політичних опонентів. Але діти не винні, бо вони – табула раса ( чиста дошка), на якій пишуть політично заангажовані люди і значна маса населення, оглуплена інформаційною війною і підступною ворожою пропагандою (взять Украіну с середіни) і перетворена на самоїдних щурів. На мітингу оплесками був сприйнятий мій (М.С.) вірш «Захищаймося»! у авторському виконанні, де є такі рядки: «Наче Неньку-Україну / Захищаймо всі Федину / І Марусю Звіробій – / Це наш заклик, а не бій. / Захищаймося, братове, / Щоб життя було фортове»!
Напевно важко буде зрозуміти дітям тих своїх односельчан, котрі на мітингу стояли в перших патріотичних рядах, а на запрошення пройти до школи і подивитись підготовлений школярами концерт, позичивши очі в Сірка, поплентались до місцевого генделика підігрівати патріотичний дух оковитою. Не зважаючи на це учнівський концерт видався на славу: постарались учителі і їхні вихованці, щоб тема концерту-реквієму була висвітлена не формально, а пропущена крізь серце власних переживань, проникла в їхню свідомість як чіткі переконання, базовані на правдивості достовірної історії Революції Гідності, в якій почесне місце належить нашим березунам – учасникам АТО і полеглому захисникові Донецького аеропорту «кіборгу» Миколі Самаку із Баня Березова. На завершення концерту знову виступили директор ліцею Ігор Геник, його заступниця Марія Симчич-Бодруг, отець Роман, і автор цих рядків М.С. Учасники концерту-реквієму винесли чітке переконання, що полеглі герої Майдану долучились до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захистити Україну від лиха, пильнувати і оберігати її з небес.
Микола СИМЧИЧ