Маркітан Любов
Комунальний заклад «Хащуватський ліцей»
Гайворонської районної ради Кіровоградської області,
4-А клас
Про мову написано безліч віршів
Про мову написано безліч віршів,
Про рідну мою, калинову.
Так хочеться слово знайти осяйне
І скласти чудову промову…
Минуле важкі пам’ятає часи,
Як нищили рідну, вбивали.
Коли ненависні усім вороги
Ламали її, плюндрували.
За слово вкраїнське карали кати,
Народ у кайдани кували.
А мова в полоні не падала ниць,
Ще більш волелюбно лунала.
Чужинці у суржик її одягли,
Та знищить красу не вдалося;
Бо вижила мова, повстала з руїн,
Дзвінке розлилось стоголосся.
У душах нащадків, мов парость зросли,
Слова милозвучні, знайомі.
Хай мова вкраїнська одвічно живе,
Лунає у кожному домі!
Моїй школі
Перлина мудрості моя!
В тобі – вселилось щастя,
Любов і радість без кінця,
І честь, і гордість наша!
В тобі живуть мир і добро,
Мов квіти у садочку.
Тепла і ласки самоцвіт
Даруєш синам, дочкам.
В тобі – секрет і сенс життя,
В тобі – нетлінне слово.
В тобі – початок і вінець;
І знань міцних основа.
До тебе вранці поспіша
Стежиною дитина.
В тобі – душа, серцебиття,
Майбутнє України!
Ліс – це легені планети
Ліс – це легені планети.
Дихає все навкруги:
Пташці потрібне повітря на злеті,
Дикому звіру – в норі.
Дихає кожна людина,
Рибка, змія чи слимак.
Квітка барвиста, чудово-предивна,
У диких джунглях – жираф.
Ліс берегти мають люди
І захищати його,
Бо коли лісу-пралісу не стане,
Не буде й світу цього!
Але страшні, загребущі
Руки існують, на жаль.
Тільки нажива та гроші нечисті –
Є для них щастя та Рай.
Люди, спиніться, отямтесь!
Думайте ширше, мудріш.
Що вам дадуть ті криваві багатства?..
Здоров’я – не купиш за гріш!
Ліс – це є сила могутня,
Чисте повітря щодня.
Ліс збережімо і світле майбутнє,
Нашим нащадкам – життя!
НЕВТОМНІ РУКИ
Щаслива, що родилась в Україні,
Де особливі, щирі почуття,
Де ранки сонячні і ночі солов’їні,
Де люди працьовиті все життя.
Вони встають раненько, до схід-сонця,
Коли на травах не зійшла роса.
І поспішають знову до роботи:
Комбайн чекає, трактор чи коса.
За господарством треба доглядати:
Корівки кличуть, топчеться теля.
Потрібна їм увага і турбота,
Живим істотам хочеться тепла.
Невтомні руки здоять, нагодують,
А потім ще і вимиють усіх.
Ці добрі руки пестять та леліють
І не зважають: спека, дощ чи сніг.
Змозолені, натруджені, стемнілі,
Але насправді – дійсно золоті.
Працюють наполегливо й завзято
У ПСП – згуртованій сім’ї.
Ніякої роботи не бояться,
Не ділять на важку й легку її,
Мої односельчани, люди праці,
Низький уклін – до самої землі!
Святі трудівники села
Святі трудівники села,
Ви працею живете.
Чому святі? Я відповім:
Бо світло всім несете.
Ви – мирні воїни труда,
На варті повсякденно.
Село ще спить, а ви – вже ні,
Постійно і щоденно.
Ви рано-вранці спішите,
Ідете на роботу.
Чекають вас там корівки,
Потрібна їм турбота.
Ви нам даєте молочко
І хліб ви теж печете.
Свою любов, своє тепло
Всім людям віддаєте.
Без вас таке складне життя.
Робота в вас важлива!
Хай доля щедро любить вас,
Сім’я буде щаслива!