Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН розпочинає публікацію творів, надісланих на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі. 

Автор: ©Роман КЛИМКО, 15 років,
смт. Магерів
 

Мотивація

Удар від життя приймаєш і тут важливий вибір ,
ти стримаєш й здолаєш чи впадеш у інший вимір.
Де без спроб ти вже програєш, бо упадеш духом,
де ти себе вже не здолаєш і сидітимеш як муха.
Чи протримаєш ще трішки і станеш чемпіоном,
після кожного падіння, ти встаєш все знову й знову.
Ти живеш в зоні комфорту і не знати чи є ціль,
в мене є одне питання, лиш одне, тому постій.
Якщо вдумаєшся, зміниш ти все раз і назавжди,
Що ти хочеш від життя? І скажи собі хто ти!
Ціль собі постав і запиши в листок паперу,
брат, шукай себе завжди, і шукай свою ти сферу .
Одні скажуть – божевільний, інші , що це неможливо.
Говоритимуть “не вийде”, але все ж можливе диво.  
Ти думаєш, лиш особливі досягають усіх висот,
але і ти особливий, тож вставай, здивуй народ…
 
Це мотивація творити добро,  
це сильний хардкор, поміняй же табло!
це мотивація іти до мети,
у цьому весь ти, потрібно перемогти.
Тобі буде важко, життя в змінах не стандартне ,
але коли дійдеш, зрозумієш, все це того варте.
Шукай дорогу, не бійся спроб, страху немає,
це ілюзія і песимізм, неможливого не буває!
Коли ти зрозумієш рядків цих суть, мій брат,
ти станеш іншим і не буде вже шляху назад.
Вже зараз мотивуй себе і впевнено крокуй,
ми рівні всі і кожен може, братик не розчаруй.  
Усі ходять не добившись і в Бога кожен просить,
А тобі кажуть “Неможливо, “Не вийде”, може досить!
В кожній справі важливий твій дух і його сила,
чи гідний встати після поразки, чи вона тебе розбила .
це не таланти у людей і не магія колоди карт,
це все важка праця, брат, тому вставай на старт!
ти віриш в себе і я в тебе вірю, мої овації,
в тебе все вийде, тільки вірити – це мотивація!
 
Це мотивація творити добро,  
це сильний хардкор, поміняй же табло!
це мотивація іти до мети,
у цьому весь ти, потрібно перемогти.

З днем незалежності

двадцять сім років і двадцять сім листів,
скільки різних моментів, скільки не дотриманих слів.
скільки хочеться забути і скільки було бід,
ми та країна за якою зараз спостерігає весь світ.
ми та країна, якій повністю все одно на всіх і на все ,
але ніхто взагалі, не зможе відібрати від нас своє.
ми добивались незалежності і її не цінували,
але наші люди зроблять усе, аби її не відібрали.
Кожного року є події, які публікує кожна газета,
за час незалежності бачимо вже п’ятого президента.
ні один нічого не робить, кожен нас обкрадає,
і за двадцять сім років країна ніяк не вгадає.
Кожен хоче в ЄС, кожен шукає собі кращої долі,
та в цьому житті усім вже давно роздані їхні ролі.
ніхто не хоче змінюватись, але усі хочуть змін,
усі тільки і вміють, що судити, не виходячи з чотирьох стін .
 
І скільки б не нападали – ми тримались,
протягом стількох років – ми не зламались
і хоч грабують тебе чиновники постійно ,
з днем незалежності тебе моя рідна країно!
 
І скільки б не нападали – ти трималась,
протягом стількох років – ти не зламалась.
і хоч часи зараз пішли зовсім не спокійні,
але слава нашим героям і слава Україні .
 
На твої землі вже дуже давно усі претендували,
але наші люди, за тебе усім народом повставали .
За тебе завжди рвали , а бувало і помирали,
Але ніколи ще не було, щоб тебе від нас забрали.
Скільки ти крові бачила, скільки страшних смертей ,
скільки хоробрих воїнів, водночас невинних людей.
Скільки війн, скільки мітингів, ворогів і повстань,  
щоб зрозуміти твій біль, не потрібно великих знань .
Не потрібно грошей, телеканалів і серйозних зв’язків,
потрібно трішки душі, серця і клаптик мізків.
Двадцять сім  років, брат, ми вчились бути разом,
саме з часом ми розуміємо все, брат, саме з часом.
ми народились в цій країні, це наша рідна хатина ,
вона нас годувала, вона виховувала і вона нас ростила.
Тепер можу подякувати і привітати, все самостійно,
з днем незалежності, тебе, моя рідна країно!
 
І скільки б не нападали – ми тримались,
протягом стількох років – ми не зламались
і хоч грабують тебе чиновники постійно ,
з днем незалежності тебе моя рідна країно!
 
І скільки б не нападали – ти трималась,
протягом стількох років – ти не зламалась.
і хоч часи зараз пішли зовсім не спокійні,
але слава нашим героям і слава Україні .
 

Боляче  

Мені боляче дивитись на сучасний світ ,
боляче бачити на вулицях сиріт.
Скільки бід у людей і різних негод ,
Мені не вмістити ні в один блокнот.
Скільки в нас втрачено життів за рулем,
Скільки у людства сьогодні проблем.
Скільки не народились,не відкрили очі ,
Скільки вбито якоїсь темної ночі.
вони ж не винні, жити мали право,
Але деяким паскудам це не цікаво.
скільки суден затонуло у шторм ,
екіпаж гине і йде рибам на корм.
мені боляче бачити безхатьків надворі ,
боляче знати що є смертельно хворі.
і кінець будь чому колись настане,
Боляче знати, що колись рідних не стане .
 
Світ несправедливий та я буду стояти,
Світ не зрозуміти та мене не зламати .
Світ жорстокий. Так. Не потрібно боятись,
і якби все не стало, важливо триматись.
 
Боляче бачити, як невинні сідають,
Боляче дивитись, як вбивць відпускають,
Боляче уявити, тих, хто ліг на майдані,
Боляче, коли тато загинув на завданні .
Боляче дітям, що в дитячих будинках,
боляче, тим, хто був в рідних на поминках.
Боляче, коли батьки давно розлучились,
і в дітей мрія одна, щоб вони помирились .
Мені Боляче бачити людей інвалідів,
боляче дивитись на статистику суїцидів.
Алкоголіків і наркоманів боляче бачити,
дівчат, які палять теж хотів зазначити.
Пенсіонерам не вистачає грошей на ліки,
екології немає, забруднені озера й ріки.
Сім’ям приходять нереальні платежі,
та найважливіше не впасти, коли ти на межі.
 
Світ несправедливий та я буду стояти,
Світ не зрозуміти та мене не зламати .
Світ жорстокий. Так. Не потрібно боятись,
і якби все не стало, важливо триматись.
 

Сірий світ

Стали жити сіро братик, чи не так?
від дня до дня виживати курячи табак.  
На роботу, в Університет, чи в школу,  
зі сумом в душі йдемо знову й знову.
На вихідних відпочиваємо на сто,
я не проти, але що ти святкуєш бро?  
Те, що в понеділок все піде спочатку,
До вечора працювати від самого світанку .
В банку кредити на нові айфони,
їсти мівіну, зате з крутим телефоном.
Виживати пару днів до твоєї зарплати,
якщо щось станеться, то все пропивати .
Закурити, накрутити себе будь чим,
усіх винити окрім себе, ходити злим.
Кожен день, як попередній однаково,
Питання. Чи не втомився ти від цього?
 
Жити, як усі – за правилом вижити!
не хочемо з життя максимум вижати!
Жити у сірій масі, у сірому світі,
В однотонних днях – in the largest city !
 
І серед всієї однотонної сірої маси,
люди діляться і хочуть в середні класи.
Як здати ЗНО, стандартно заробляти,
на жаль про успіх цим людям не знати .
Ми сірі, однотонні, живемо за стереотипами,
ділимось на типи і розрізняємо за типами.
Витримати на роботі, після неї випити,
З другом лайкою когось в барі обсипати.
Прийти додому, діти сплять й дружина,
лягти спати із питанням. Чия це провина?
Що в житті все не справедливо сталось,
де затупив, що не зробив, коли почалось?
це все політика, країна, час кризи ,
ці виправдання і ведуть тебе донизу.
Глянь в дзеркалі у вічі та собі скажи,
чи у цих виправдання є справжній ти?
 
Жити, як усі – за правилом вижити!
не хочемо з життя максимум вижати!
Жити у сірій масі, у сірому світі,
В однотонних днях – in the largest city !
 

Війна актуальна

Батьки вчили бути патріотом і любити країну,
поважати народ і цінувати мову солов’їну.
Я вже висказував точку зору стосовно війни  
у треках, але одного разу сказали “зажди”
“Все це добре але друже війна вже не актуальна”
Як же так? Там помирають, людина ти нормальна?
Ти не боїшся, що прилетить черговий снаряд,
ти живеш повноцінно, брат, без різних вад.
Для тебе дрібниця, брат, це вже біда всіх бід ,
ти не знаєш, як це, потрапити з автоматом на схід.
Коли в будь-який момент може прилетіти граната,
і хтось тепер без чоловіка, без сина чи брата.
О це брат, чуєш, це справді велика біда,
доки ти ниєш , нічого не цінуєш, іде війна…
Ти чуєш, брате, ось що таке справжня біда  
скажи, чи може на твою думку на життя є ціна?
Ти сидиш в ресторані, попиваючи келих вина,
спокійно, без тривоги але це наша війна!
жорстока, безпощадна і вона реальна,
До закінчення війни, запам’ятай, війна актуальна!
 

Душа дощить

Душа дощить, душа кричить, душа злітає ,
душа болить, душа скорбить, душа палає .
Кудись спішить, кудись летить, куди не знаю ,
душа горить, душа тремтить, я помираю…
 
Під тихим дощем, я десь у самоті гуляю,
не бачу ніде сенсу і його всюди шукаю.
Біля краю на межі стою, щоб не розірватись ,
help me, я вимучений вже розбиватись!
Душа тремтить і не знає, звідки вітри дують,
Душа кричить та небеса чомусь не чують.
Ніч , космос показує нескінченність зірок,
душа все відчуває та її постійний стан – шок.
Наступний крок напевно у небачені світи,
взяти урок і без сумнівів у невідомість піти.
Доки в неті ходить черговий популярний мем,
в моїх наушниках реп, брат, а на душі щем.
Хтось плаче в цей час, бо йому не щастить,
в моїх думках шторм і душа моя болить.
І хоч все важко нереально – я переживу,
але скажіть, хто тут заплаче, коли я помру?
 
Душа дощить, душа кричить, душа злітає ,
душа болить, душа скорбить, душа палає .
Кудись спішить, кудись летить, куди не знаю ,
душа горить, душа тремтить, я помираю…
 
Не пишуться веселі треки, не знаю чому,
тяжко на душі і здається, що от-от засну..
Назавжди. І ти б потанцював над могилою,
але вибач не так! Я із не простою силою!
На все думка своя, не підвладний нікому,
Все в очі тобі скажу і поясню знову.
Чи потрібний я у цьому світі, запитання,
Але змінити світ, мета й моє завдання!
Ти хочеш зламати мене, я незламний,
ти хочеш перемогти, я нездоланний!
Нехай гіркими сльозами душа плаче,
все буде круто братик, от побачиш.
 
Душа дощить, душа кричить, душа злітає ,
душа болить, душа скорбить, душа палає .
Кудись спішить, кудись летить, куди не знаю ,
душа горить, душа тремтить, я помираю…
 

Актор

Скажи, Боже, хто я і навіщо тут народився,
що це за фільм, Боже, і який мій вклад?
Скажи, що мені робити, щоб не розбився ,
Не знаю що в кінці чекає, але це мій старт.
Чиста сторінка, я пишу сценарій кожного дня,
мій фільм знімається на протязі всього життя.
Сюжет тут гострий із купою поворотів, знаєш ,
хотів би знати, де падіння, та не вгадаєш.
я сам актор, герой, брат, цього фільму режисер,
і принцип гри я зрозумів, тут лише тепер.
Мене вбивали сотні раз та я знову воскресаю ,
мій дух не так легко зламати, я це точно знаю!
У цьому фільмі все підійде до фінальної сцени,
всі крапки зведуть до однієї проблеми.
На прем’єрі суддя скаже, чи гідний ти всього,
коли прийде кінець, яке твоє останнє слово?
 
В душі актор – граю головну роль,
я режисер -тому що сам сценарій пишу.
Це фільм чи казка  і хто тут король,
Прийде колись фінал, де я свій слід залишу.
 
Це моя гра та перезняти все з нуля вже неможливо,
це моя гра, і щоб дійти, у мене нереальна сила!
Це моя велика гра в цьому великому фільмі,
це моя велика гра і мої великі дії вільні.
Я змінюю о цей сюжет кожної секунди,
кожен крок записує космос і знаєте люди.
Усе життя кіно і мій слухач, небеса все бачать,
і якщо тобі важко, нехай твоя душа не плаче!
Нехай твій дух зуміє буде таким, щоб здивувати,
надихнути й змусити після фільму встати.
Щоб у фіналі фільму бути легендою з легенд,
щоб у фіналі фільму був тільки happy and.
і тоді стоячи, з плачем, могли з тобою попрощатись,
щоб у фінальній сцені всім було важко розставатись.
й тоді, повір, тебе у світі запам’ятають,
legend never die, легенди ніколи не помирають!
 
В душі актор – граю головну роль,
я режисер -тому що сам сценарій пишу.
Це фільм чи казка  і хто тут король,
Прийде колись фінал, де я свій слід залишу.
  

Почуття  

Ми всі живемо і не знаємо, що нас чекає завтра ,
ми переживаємо за вчора і нікому не важлива правда.  
Ми перестали цінувати життя і його витрачаємо не на ті речі,  
нам все одно, хто це, головне щоб не сідав на плечі .
Слово “доля” виправдання для всіх ситуацій у житті,  
слово “воля” це бути без проблем, а мені все по плечі .
Скільки може усвідомити дитина, скільки не зрозуміє світ ,
зараз усміхнутись рідкість, а ще рідкіше слово Привіт .
Ти зараз слухаєш це і не розумієш цих бід,  
я зараз кажу, те що думаю, тому братику, без обід.
Завжди настає момент, коли в голові тисячі думок ,
вони завжди наводять в твоєму серці шок.
І ти розумієш, що який би ти не зробив крок,
все одно десь там усе записує Бог .
Живемо в неті без турбот і без переживань,
а десь солдат їде на схід з воєнних навчань.
Десь мама похоронила свого єдиного сина,
тільки такі патріоти знають, що таке Батьківщина.
Десь там гине солдат, за кусочок мирного неба,
десь там стріляє автомат і йде війна запекла.
Ми не цінуємо мир і виникає таке почуття,
що ніхто і дякую не скаже, за те ,що їм врятували життя.  
Сірий світ без елементарних почуттів і емоцій,
наші фарби без барви, братику на чиєму ти боці .
Всі хочуть грошей і людей ділять на класи,
зараз думають не про любов, а тільки про касу.
Ми всі егоїсти, яким все одно на інших людей,
зараз кожен думає “де взяти грошей”.
Я наївний і вірю, що ми ще змінимо світ,
і буде тільки почуття гордості за український рід.
 
існує таке почуття…  
коли хочеться побути одному на планеті,
і це не 6 чуття …
просто хочеться взяти і полетіти кудись у своїй ракеті.
  

Гроза

Як завжди немає якоїсь красивої теми,
неможливо мовчати про усі наші земні проблеми.
Неможливо мовчати, коли за світ болить душа,
неможливо дивитись, як усіх нищить наша ж гроза!
Гроза в якій накопичилось повно заздрості і зла,
гроза, яка вбиває світло і нашу віру в чудеса.
Яка вбиває душу і залишається живе лиш тіло,
зовні ти живий, але всередині все заніміло.
Світ жорстокий, але все змінилося в один момент,
подорослішав і приймай тепер такий контент.
Тут все по іншому і ти ніби не на своїй планеті ,
гроза поставила пастку і ти тепер в її тенетах .
І в інтернеті відповіді на усі питання немає,
хтось бореться, а хтось кожен день споживає.
Тепер всі виживають і немає меж наглості народу,
і тепер взагалі не розумію нашу людську природу.
 
Настала в нашому часі така пора,
коли людей вбиває дивна гроза.
Вбиває усіх, але чия це провина?
Єдине, що її створила саме людина.
 
Саме людина літає в космосі, де кисню немає,
там де холодно і темно, там де живе не виживає.
Людина під водою, на суші і в повітрі, всюди!
Створіння в яких розум на висоті, називаються люди.
До чого я цими словами веду, шановний народ,
людина зараз являється найрозумнішою з істот .
Але людина створила грозу, яка її вбиває ,
коли, де і як це сталось й досі ніхто не знає .
Ми заздрісні, жадібні, злі, ми егоїстичні ,
бездушні, безсердечні, не ті, ми егоцентричні.
І так, ще є добрі люди на нашій рідній Землі,  
з добрими намірами, душею, серцем і не злі .
Але скільки їх залишилось, напевно одиниці,  
а решта хитрі і підступні просто лиси та лисиці.
Тому давайте, люди, будемо насправді людьми,  
пора пробивати світло із цієї страшної пітьми !
 
Настала в нашому часі така пора,
коли людей вбиває дивна гроза.
Вбиває усіх, але чия це провина ?
Єдине, що її створила саме людина.
 

Свіча  

Горить свіча і не погасне, доки не згорить,
а це буде лиш тоді, коли душа в небо полетить.
Горить іскра і рухає тебе тільки вперед,  
горить доки віриш і малюєш свій портрет.
 
У кожного з нас є така свіча,
хтось її запалює і рухається не спіша.
Хтось її гасить і запалює все знову,
думає постійно, завтра почну все по новому.
Але з часом і в запальничці закінчиться газ,
і тоді буде вже все, тоді прийде твій час.  
хтось запалює, додає вогню, віск падає додолу,  
не береже свічу і йде з швидкістю до гробу .
Земля не дивиться, хто ти, вона приймає одразу,
і як би не просив у Бога, тоді закінчиться твій пазл.
Хтось запалює один раз, на все життя, і живе Щасливо,
не чекає, доки прийде час, а творить своє диво.  
Впевнений в собі, якого чекає наступне життя і не один сезон,  
з вірою у серці впізнав себе цей чемпіон.
час не приходить, він постійно йде вперед привітно,
головне не стояти і йти з ним, туди, на світло!
 

Приспів.
Горить свіча і не погасне, доки не згорить,
а це буде лиш тоді, коли душа в небо полетить.
Горить іскра і рухає тебе тільки вперед,  
горить доки віриш і малюєш свій портрет.  
 
А як же ті моменти які я не встиг здійснити ?
Життя таке коротке і треба гідно його жити.
Ще стільки не зробив і стільки не намріяв ,
не дожив я до кінця і свою пшеницю не досіяв.  
Навіщо відкладав?  Усе треба було це зробити,  
ризикувати, сміятись, подорожувати і не сидіти.  
Бог дав життя і дав випробування нам усім,  
Ти все зможеш, я знаю і він впустить тебе в дім .
дякую Богу , що він дає такий великий шанс ,
дякую, за те, що пробачав мене за все не раз .
дякую, за те ,що народився таким яким є,
я знаю хто я ,і те що я пишу це моє.  
Кожен має в собі зайти своє велике я,  
і тоді все буде тобі ясно, брат, Бог суддя.
ти маєш прожити, доки горить твоя іскра,  
гідно, з вірою в серці і до кінця!  
 
Приспів.
Горить свіча і не погасне, доки не згорить,
а це буде лиш тоді, коли душа в небо полетить.
Горить іскра і рухає тебе тільки вперед,  
горить доки віриш і малюєш свій портрет.
 
картина зібрана свіча згоріла треба платити  
Душа полетіла в небо так було суджено прожити  
 

Залишити відповідь