Ректору
Національного університету
«Львівська політехніка»
проф. Юрію Бобалу
Шановний Юрію Ярославовичу, у власності Національного університету «Львівська політехніка» є будівля пам’ятки архітектури місцевого значення XIX ст. (охор. № 1601) – навчальний корпус № 19, який розташований за адресою вул. князя Романа № 1-3 у м. Львові. Цей будинок споруджений у 1891 – 1895 роках як Вищий Крайовий Суд Галичини – “Палац справедливості”. Після окупації Галичини Польщею протягом 1921-1939 рр. тут, у залі суду на 2-му поверсі будинку, відбувалися численні суди над членами УВО та ОУН, які законодавчо визнані Верховною Радою України як учасники національно-визвольних змагань.
Так, у 1922 р. тут відбувся суд над членом УВО Степаном Федаком – «Смоком», який здійснив невдалий замах на Ю. Пілсудського, у грудні 1924 року – процес над членами УВО О. Басараб, А. Мельником та їх соратниками, у 1926 р. – т.зв. «Процес поштовців» – членів УВО. У листопаді 1927 року тут відбувся суд над членами УВО за вбивство польського шкільного куратора Станіслава Собінського, який проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва. У результаті процесу двох підозрюваних: І. Вербицького та В. Атаманчука, засуджено до кари смерті. Численні судові процеси над членами УВО відбувались тут також у 1928, 1929 та 1930-х роках. Підсудних захищали кращі українські галицькі адвокати: Лев Ганкевич, Володимир Старосольський, Степан Шухевич та ін.
Однак найвідоміші політичні процеси над борцями за волю України відбувались у залі суду цього будинку в 1930-х роках.
17-22 грудня 1932 року у залі суду відбувся т.зв. «наглий суд» над бойовиками ОУН Дмитром Данилишиним, Василем Біласом, Зеноном Коссаком, Маріяном Жураківським. В. Біласа та Д. Данилишина польський окупаційний режим засудив до смертної кари. У жовтні-листопаді 1933 року у цьому ж залі засуджено до смертної кари члена ОУН Миколу Лемика, що здійснив атентат у совєтському консульстві на агента НКВД Майлова як помсту за Голодомор на Великій Україні (смертну кару М. Лемику згодом замінено на довічне ув’язнення у зв’язку з його неповноліттям).
Кульмінацією політичних судів над українським визвольним рухом став т.зв. Львівський процес над Степаном Бандерою і його товаришами (25 травня – 26 червня 1936 р.). На Львівському процесі були 23 підсудні: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Катерина Зарицька, Віра Свєнціцька, Анна-Дарія Федак та їхні побратими – майже весь Крайовий Провід ОУН.
На Львівському процесі Степан Бандера проявив себе як провідник революційної організації, який публічно і переконливо задекларував необхідність революційного шляху боротьби поневоленого українського народу за свою державну самостійність. Саме тоді в українському національно-визвольному русі відбувся кардинальний психологічний перелом, який призвів до формування в роки другої світової війни масового визвольного руху – Української повстанської армії (УПА). І саме завдяки С. Федаку, А. Мельнику, М. Лемику, Д. Данилишину, В. Біласу, К. Зарицькій, Р. Шухевичу, С. Бандері й іншим борцям за волю України, які пройшли через судові зали цього будинку, вже не тут, у Львові, іде сьогодні війна, а лише на Сході України, де не було, як на Західній Україні, того могутнього українського національного духу, традицій збройної боротьби проти окупантів.
З метою вшанування пам’яті українських героїв, виховання молоді на традиціях національно-визвольної боротьби, з нагоди 90-річчя створення Організації Українських Націоналістів, яке відзначаємо на державному рівні у 2019 році, пропонуємо встановити меморіальні пам’ятні таблиці у навчальному корпусі № 19 Національного університету «Львівська політехніка» на вул. князя Романа № 1-3, де будуть викарбувані імена членів УВО та ОУН, яких польська окупаційна влада судила у цьому залі.
Для проведення урочистих заходів, наукових конференцій загальноукраїнського масштабу пропонуємо Вам, шановний Юрію Ярославовичу, провести реставрацію та відтворення історичних інтер’єрів колишньої Судової зали та вестибюлю у пам’ятці архітектури на вул. Князя Романа, 1, з можливістю експонування виставок про життя і боротьбу провідників та членів УВО та ОУН, використання відтворених інтер’єрів судової зали для створення історичних фільмів про національно-визвольну боротьбу українців у ХХ ст.
Пам’ятаймо наших героїв!
Слава Україні!
Богдан Червак,
Голова ОУН