Олександр Вакуленко
У останню неділю травня в українській столиці – особлива атмосфера. Адже у місті відзначається чудове свято – День Києва. З цієї нагоди відбувається безліч спортивних та мистецьких заходів. А любителі історії із замиранням серця згадують основні етапи розвитку міста.
Люди, які у різний час жили на території сучасного Києва, залишили унікальні археологічні об’єкти, матеріальні цінності – артефакти, архітектурні споруди, географічні назви. Наші пращури, пракияни та кияни, також нам у спадщину передали культурні надбання – мову, світогляд, характер, звичаї. У нашій уяві постає усе, що відбувалося у вічному Києві.
У кам’яну добу тут залюбки вешталися мамонти. Ікласті велетні потрапили у поле зору первісних людей, які мандрували світом. 20 тисяч років тому вони й оселилися тут, полюючи на мамонтів та інших тварин. Цікаво, що лише у 1893 році була виявлена археологом Вікентієм Хвойкою Кирилівська стоянка. Її унікальні знахідки – кам’яні знаряддя (ножі, скребки, різці) є безцінними експонатами Національного музею історії України, а одна із колекцій зберігається навіть у Франції. Сліди давніх поселень первісних людей знайдено у багатьох куточках сучасного Києва – у Протасовому яру, у районах Солом’янки, Совок, Оболоні, Пріорки, Лисої гори, Вигурівщини, поблизу Микільської слобідки, там, де зараз знаходяться Пирогів та Віта-Литовська тощо. Нелегко було виживати у часи похолодання, та згодом потеплішало. Поліпшилися й умови життя.
У мідному віці, а саме у 4 – на початку 3 тисячоліття до н. е., тут жили трипільці. У часи свого розквіту Трипільська цивілізація була найрозвиненішою у світі.
І у подальшому тут вирувало життя, яке то розквітало, то тимчасово згасало. Слід в історії залишили люди, які жили у середині першого тисячоліття до н. е. Вони обмінювалися своїми виробами зі скіфами та античними державами Північного Причорномор’я.
У с. Корчевате залишилися могильники носіїв зарубинецької культури. Вони жили тут тривалий період: 3 століття до н. е. – 1-2 ст. н. е.
Давні поселення вважаються предтечею Києва – Пракиєвом, історія якого є тривалою та насиченою подіями. Але ті події відбувалися у такій сивій давнині, що їх поглинув морок тисячоліть.
І ось на історичній сцені з’явилися три брати – Кий, Щек, Хорив – та сестра їхня Либідь, які заснували Київ. На честь старшого брата – полянського князя Кия – місто й назвали. За офіційною версією, це відбулося 1537 років тому. 1982 року урочисто відзначено 1500-ліття Києва. Вирішено, що українській столиці саме стільки років. Хоча Нестор Літописець у ,,Повісті минулих літ’’ дату заснування Києва не зазначає, вона все ж вимальовується: 482 рік. Але є припущення, що сталося це значно раніше. Письменник Дан Берест стверджує, що Київ засновано 640 року до н. е. Таємниця дати заснування Києва додає інтриги до загадкової та містичної історії давнього міста.
Людей, неначе магнітом, притягувала ця земля. Добрі думки та бажання наших пращурів наповнювали навколишній простір позитивною енергетикою, формували сприятливу ауру. Такі шляхетні діяння, як продовження роду людського, шанобливе ставлення до природи та рідного краю також не минали безслідно. Із виникненням вірувань завдяки магічній енергії ритуальних обрядів місцевість виявилася захищеною від царства тьми. Після поширення християнства Київ стає одним із його центрів, куди знаходять дорогу ті, хто стануть святими.
882 року сакральне місце настільки вразило варяга Олега, що він, не замислюючись, захоплює владу й утверджується у Києві на довгі тридцять років. Наступні очільники Київської Русі – Ігор, Ольга, Святослав – і далі об’єднували та зміцнювали державу. За князя Володимира місто складалося із Верхнього міста (у літописі – Гора) та ремісничого передмістя – Подолу. Верхнє місто являло собою укріплення Дитинець, або по-сучасному – місто Володимира, звідки здійснювалося керівництво Руссю. Місто Володимира, що мало площу 10 гектарів, проіснувало з кінця 10 до першої половини 13 століття. 988 року киян охрестили Константинопольською церквою. У 989-996 роках зводиться Десятинна церква, яка стає головною спорудою Києва. Від неї зберігся лише фундамент. Володимир у 1011 році розпочинає будівництво Софійського собору. Завершили спорудження цього витвору мистецтва уже після його смерті.
У часи князя Ярослава Мудрого територія міста збільшується. Центральну частину обнесли земляним валом завдовжки 3,5 км. У місто Ярослава вели троє воріт – Львівські, Лядські та Золоті. Головною спорудою Києва стає Софійський собор, що являв собою ансамбль культових споруд. До нашого часу зберігся лише собор. Усі інші споруди сучасної Софії Київської постали значно пізніше. Із 1051 року бере свій початок ще одна всесвітньо відома святиня християнства – Києво-Печерська лавра.
У часи Київської Русі Київ вражав своєю красою, та й держава перебувала у числі наймогутніших у світі. Київські князі та їхні діти одружувалися із представниками європейських дворів – Візантії, Швеції, Польщі, Норвегії, Данії, Угорщини, Франції, Німеччини, Англії.
Але час спливає, неначе вода у Дніпрі. У минулому залишилися часи тріумфу та слави. Захоплення Києва ордою хана Батия у грудні 1240 року на тривалий час зупинило розвиток величного міста.
Непрості часи розпочалися для Києва. Чимало хто прагнув тут панувати. Понад двісті років Київ перебував у складі Великого князівства Литовського. Згідно з Люблінською унією 1569 року, місто перейшло під владу Польщі. Надія на відродження з’явилася у часи визвольної боротьби українського козацтва. Хоча гетьманські резиденції перебували в інших містах, Київ залишається духовним центром українців. Але шанс було втрачено, коли Україна вступила у політичні відносини із північним сусідом. 1667 року, згідно з Андрусівським договором між Московією і Польщею, Київ ,,закріплено’’ за Московською державою. Із 1708 до 1781 року існувала Київська губернія. Потім утворено Київське намісництво. Незабаром Київську губернію все ж відновили. Цього разу – на триваліший період: з 1797 до 1925 року. Не вдалося українцям відстояти свою незалежність у 1917-1920 роках, у часи Української Народної Республіки, Гетьманської держави та Директорії УНР. 1925 року, за більшовиків, Київ перетворено на окружний центр. 27 лютого 1932 року утворено Київську область. Столицею України у складі СРСР Київ стає 1934 року. Із 1941 до 1943-го Київ перебував під владою Німеччини. Потім – знову у складі СРСР.
1991 рік став епохальним. Київ – столиця Незалежної України. Величезні зусилля довелося докласти українцям, щоб жити у вільній державі. Скільки сил, енергії, завзяття, жертв витрачено у боротьбі за це – Києву добре відомо. Адже у Києві творилася і далі твориться історія України.
Фото автора
