Олександр Вакуленко
10 березня 2018 року в Музеї Івана Гончара відбувся вечір пам’яті Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне…» У цей день йому мало виповнитися 34 роки.
Народився Олександр Капінос 10 березня 1984 року у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Випускник Львівського лісотехнічного університету. Займався фермерством. Був надзвичайно талановитим та активним у громадській діяльності. Опанував гру на декількох музичних інструментах – баяні, гітарі та бандурі. Міг виконати чимало пісень. Організовував культурно-мистецькі заходи, показуючи приклад молодому поколінню, як потрібно любити Україну, свій рідний край. У 2009 році вступив у Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Не міг залишитися осторонь від наступу на українську мову, після прийняття мовного закону Ківалова-Колісніченка. З 4 липня 2012 року брав участь у Мовному Майдані. При цьому голодував найдовше серед учасників протесту. Під час Революції Гідності був ройовим у 35-ій штурмовій сотні «Волинська Січ» Самооборони Майдану, маючи псевдо «Кремінь». 18 лютого 2014 року під час оборони Майдану біля Будинку профспілок отримав поранення внаслідок вибуху гранати. Наступного ранку, незважаючи на проведену операцію, серце Сашка Капіноса зупинилося у лікарні.
На День Незалежності України 24 серпня 2014 року Герою Небесної Сотні Сашку Капіносу відкрили пам’ятник у селі Дунаїв, де він проживав.
21 листопада 2014-го йому присвоєно звання Герой України (посмертно).
Вшанувати Сашка Капіноса у Музей Івана Гончара прибули його односельці, рідні, друзі, чимало дітей. До них долучилися кияни та гості міста із багатьох куточків України. У затишній Мистецькій галереї музею в оточенні художніх робіт Марії Нелеп дітлахи із захопленням розписували писанки, творили витинанки, виготовляли шаблі, майстрували дерев’яні іграшки. Майстерне володіння шаблею продемонстрували учасники Школи лицарських бойових мистецтв імені Михайла Вишневського. Із хвилюванням у серці усі сприйняли розповіді про життя Сашка Капіноса. Своїми згадками поділилися рідні − брат Сергій, сестра Наталка та друзі – Артем Рубан, Ярослав Кріпиволя, Володимир Барцьось разом зі своєю донечкою Богданкою. Дівчинка, яка є хрещеницею Сашка Капіноса, прочитала вірш Тараса Шевченка «Тече вода з-під явора». Про Сашка Капіноса, як про відданого сина України, згадав голова фракції ВО «Свобода» Київської міської ради Юрій Сиротюк.
Зворушливі слова про свого нареченого дібрала Оленка Котляр:
«Ми познайомилися на Хортиці. Ходили разом шукати корені священного козацького дуба. Півторатисячолітнього. Такий він і є, Сашко. Той, що шукає корені роду. Коли небо світле і чисте, Сашко оре землю, леліє хліб, гуртує молодь… Але коли біда насувається на сонце чорною хмарою – кидає все і робить те, що зробив би кожен, хто відчуває себе листочком на Дереві Роду – стає на захист батьків, дівчини, побратимів…»
Під час музичних виступів пролунали пісні у виконанні Юрія Гусарука, Оксани Бут та Василя Лютого, Наталки Капінос, Михайла Коваля, Михайла Хая, Тараса Силенка, Андрія Ляшука, Віктора Пашника, дитячого фольклорного гурту «Орелі». Безсмертні твори Тараса Шевченка почули від дитячого театру «Левеня». На зміну виступам прийшли енергійні традиційні танці.
Завершився вечір спільним виконанням українського гімну.
Організаторами вечора пам’яті Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса виступили Національний Музей Революції Гідності та Музей Івана Гончара.
Фото автора
