Тетяна Кришталовська
Урок 2. Вживаймо правильно лексему «даний»!
Про використання слова «даний» у невластивому йому значенні писали усі відомі мовознавці та стилісти, зокрема Борис Антоненко-Давидович, Олександр Пономарів, Євгенія Чак, Марія Волощак. Однак, на жаль, і рукописи, і коментарі у соцмережах, і рекламна продукція, і юридичні документи, й усне мовлення досі рясніють цією надзвичайно глибоко вкоріненою у свідомість помилкою. Які причини? Вплив російського канцеляриту, заштампованість мислення, прагнення надати своєму висловленню офіційності, строгості, небажання думати й урізноманітнювати свій словниковий запас. Нащо завдавати собі клопоту, якщо вже є готові словесні формули?
В українській мові «даний» – пасивний дієприкметник минулого часу, що означає «той, якого комусь дали, одержаний від когось».
Наведу кілька прикладів з нормативним уживанням лексеми «даний»:
1. Богом дана земля.
2. Обітниця, дана коханому.
В усіх інших випадках варто замінювати це слово різними варіантами (залежно від контексту): «цей», «такий», «згаданий», «описаний», «розглянутий», «змальований», «зазначений», «проаналізований», «запропонований вашій увазі», «мій», «наш», «якого ви бачите перед собою» тощо.
Нерідко можна взагалі обійтися без уточнень і написати не «в даному інтерв’ю», а просто «в інтерв’ю».
Часто юристи нарікають, що «ця угода» не передає всіх значеннєвих відтінків «даної угоди», і затято обстоюють останній варіант як нормативний, усталений в юриспруденції. Повторю: це вплив російського канцеляриту і звичка називати усе, що не суголосне з російською, таким, що «не звучить», здається «якимось дивним».
Замість «у даний момент» доречніше сказати «цієї миті», замість «на даний момент відомо» – «уже відомо».
Способів уникання такого злісного канцеляризму безліч! Варто лишень трохи подумати і пам’ятати не про формалізм, а про потребу якомога точніше висловити думку. А українська мова має для цього надзвичайно багаті виражальні можливості.