Євген ГУЛЮК (із сайту “Фотографії старого Львова”)
До Великої Британії Євген Ляхович поїхав як представник ОУН. Ця поїзда була складовою ширшого плану очільника ОУН Євгена Коновальця, який намагався працювати над зав’язуванням дипломатичних відносин з провідними європейськими силами. Велика Британія, безумовно, також була такою силою. Цей контакт, у випадку успіху, міг стати співпрацею з багатообіцяючими перспективами. Водночас, у успіх кампанії не надто вірилося з самого початку. Велика Британія плекала й свої інтереси. Зокрема, в такий спосіб, хотіла тримати руку на пульсі німецько-польських відносин. Не лише зі сторони спостерігати, але й зі середини мати інформацію про суть німецько-польського зближення, яке набирало сили у 1934 році, сприйняття і трактування його обома державами.
Контакт між ОУН і Британією налагодили через єврейські середовища, але він не був тривалим. По-перше, британці не могли самі собі відповісти на запитання, якою силою є українські націоналісти, якими є їхні цілі та методи боротьби, з ким вони готові йти на співпрацю. По-друге, союзником британців на той момент була Польща, проти якої ОУН виступали. Цей фактор також унеможливлював тісну співпрацю між ОУН і Великою Британією за нормального стану речей.
Хто такий Євген Ляхович?
Євген Ляхович народився на сучасній Золочівщині (с. Ушня Львівської області). Здобув якісну, підкріплену закордонними практиками, освіту. Впродовж 1918 – 1921 років був підхорунжим УГА, також був активним діячем УВО, а по тому ОУН. На початку 30-х років ХХ століття проживав у Галичині (хоч і мав американське громадянство), а вже у 1933 – 1935 роках був у Великій Британії, де представляв українських націоналістів. Його завданням було заручитися підтримкою британського уряду та громадськості у боротьбі за українську незалежність.
Своїх цілей Євген Ляхович добивався, публікуючи у місцевих ЗМІ дописи про цілі та сутність українського руху, також неодноразово звертався до представників владних інституцій. Попри всі зусилля дипломата, задля навіть дрібних успіхів потрібно було переграти надто багато ситуацій та змінити цілий ряд обставин. Таким чином, місія завершилася без помітних наслідків, а Євген Ляхович перебрався до США, де продовжував працювати на благо української ідеї. Ось така коротенька історія вояжу галичанина до англосаксонського світу, історія його зусиль та боротьби. Її важко назвати вдалою, як і помітною. Тим не менше, вона є однією з важливих цеглинок, якими закладали підвалини українського руху та мостили фундамент майбутньої української державності. Не без того, що дана історія показує глибину мислення представників тогочасної політичної еліти. Однак, часи тоді були непрості та й діячі українського руху жодного офіційного статусу не мали, представляли хіба самих себе.
Врешті, ми також говоримо і про дві різні Британії. На відміну від міжвоєнної, яка умиротворювала агресорів, сучасна Велика Британія дійсно ВЕЛИКА, а її підтримка незалежності та територіальної цілісності України безцінна.