Ростислав Кос
У цей день, 9 лютого, далекого 1918 року у місті Берестя (Брест-Литовський) було підписано Берестейський мирний договір між УНР та Центральними державами : Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією та Болгарією. Це, безумовно, найвигідніший договір України за усе XX століття ! І чомусь про нього не надто згадують.
Основні умови цього документу :
- УНР виходила з Першої світової війни.
- УНР було визнано незалежною, рівноправною державою.
- Холмщина та Підляшшя входили до складу України.
- Німецька та Австро-Угорська імперії зобов’язувались допомогти УЦР звільнити територію УНР від більшовиків.
- УНР зобов’язалась постачати в Німецьку та Австро-Угорську імперії їжу, що була потрібна для населення.
Отже, за умовами цього договору Україну не тільки було офіційно визнано незалежною державою, але й підписанти надали нашій країні безпосередню допомогу у війні з більшовиками. Це не тільки поставки зброї, але німецькі й австрійські вояки вмирали за Україну, очищуючи нашу землю від більшовиків.
8 лютого делегаціями було підписано також Таємний протокол. Згідно з ним Австро-Угорщина була зобов’язана втілити в життя домовленості щодо створення українського коронного краю у Східній Галичині та Північній Буковині, а також передати УНР частину Холмщини, яка на той час перебувала під окупацією її військ.
Українську делегацію представляли відносно молоді та зовсім недосвідчені делегати: Микола Любинський, Всеволод Голубович, Микола Левитський, Григорій Лисенко, Михайло Полоз, Олександр Севрюк. На щастя, їхнім консультантом був барон Микола фон Василько, представник української аристократії із Буковини, який мав близькі контакти із дипломатичним корпусом та політиками Австро-Угорщини та розповідав нашим дипломатам інформацію з середини (інсайди, як би тепер сказали).
На жаль, уже через кілька днів після підписання, учасник делегації УНР Олександр Севрюк за келихом вина розповів про таємний протокол, підписаний з Австро-Угорщиною. Через це поляки підняли сильний протест, а польські посли парламенту повалили коаліційний уряд.
З іншого боку, «бардак» Центральної Ради настільки вразив німецьке командування в Україні, що вони активно сприяли державному перевороту Скоропадського, внаслідок чого до влади замість неорганізованих, але проукраїнських сил прийшли організовані, але московські посіпаки. Хоча, це вже тема для іншого допису.
В будь-якому випадку, 9 лютого 1918 року в української дипломатії був тріумф, і про це потрібно пам’ятати завжди !