Сергій Кот
Ревізія Міністерства культури України щодо стану збереження та умов зберігання культурних цінностей, переданих у користування монастирю УПЦ МП на території Києво-Печерської лаври виявила зникнення 10 цінних предметів культури, в тому числі ікон. Ця інформація привертає суспільну увагу до загальної ситуації із станом збереження пам’яток культури на території лаври.
Києво-Печерська лавра є видатною та унікальною пам’яткою культури та історії України національного значення. У 1990 р. разом із Софією Київською комплекс споруд Києво-Печерської лаври було занесеного до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Це покладає особливу відповідальність української держави за її збереження для сучасників та прийдешніх поколінь.
У зв’язку з відродженням на території Києво-Печерської лаври діяльності монастиря, наприкінці 80-х-на поч. 90-х років минулого століття, на які припадає розпад колишнього СРСР та початок становлення незалежної України, у його користування було передано значну кількість споруд, переважно Нижньої лаври. Із створення УПЦ МП монастир опинився у її складі. За даними Міністерства культури України за 2013 р., із 79 будівель та споруд, які передані в безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, 64 – це пам’ятки архітектури національного та місцевого значення, 15 будівель та споруд належать до фонової забудови.
Проте від самого початку передачі споруд Нижньої лаври у користування УПЦ МП почали виникати постійні скандали, пов’язані з порушеннями вимог законодавства України щодо охорони культурної спадщини. І сьогодні про них треба згадати.
Так, широкого розголосу вже на поч. 90-х років ХХ ст. набули факти «перемалювання» фрескових розписів ХУІІІ ст. у переданих релігійним організаціям храмах Києво-Печерської лаври та самовільне «оновлення» ними святих мощів у лаврських печерах. Незабаром сталася нова резонансна подія – у ряді храмів та споруд лаври були «перемальовані» розписи авторства відомого українського художника І. Їжакевича, виконані ним на замовлення Києво-Печерської лаври в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. В жовтні 2007 р. без погоджень з Національним історико-культурним заповідником «Києво-Печерська лавра» та органами охорони пам’яток самовільно було зруйновано пам’ятку архітектури – Браму та огорожу на в’їзді до Нижньої Лаври (корпус 71в), охоронний номер 4/87. Це було зроблено для полегшення заїзду машин під час незаконних масштабних будівельних робіт на території Нижньої лаври по спорудженню сучасних будівель різного призначення в охоронній зоні пам’ятки, яка перебуває в Списку всесвітньої спадщини. За даними перевірки Державної фінансової інспекції України, станом на 1 січня 2009 р. на території Заповідника, без погодження з його дирекцією було знесено 11 і перебудовано 16 об’єктів, внаслідок чого збитки держави від втрати пам’яток, культурно-історичну та духовну цінність яких важко навіть уявити, за балансовою вартістю були оцінені у 2,8 млн. грн. Оскільки територія Заповідника розташована у зсувонебезпечній зоні правого берега Дніпра, масштабні будівельні роботи призводять до підйому рівня ґрунтових вод та просідання землі, а отже – до руйнації споруд і комунікацій. Лише упродовж 2006-2008 років на протиаварійні заходи на території Києво-Печерської лаври з державного бюджету було спрямовано 38,2 млн. гривень. Але попри значні фінансові витрати з боку держави, несанкціонована забудова продовжується до останнього часу і руйнує цілісність архітектурного комплексу пам’яток Києво-Печерської лаври та загрожує їх збереженню.
Українська громадськість вже давно вимагає від державних органів навести лад із збереженням пам’яток культури на території Нижньої лаври та припинити незаконну будівельну діяльність УПЦ МП. Цьому питанню у 2018 р. було присвячене засідання Колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, де на фаховому рівні було висвітлено всі приклади незаконного будівництва та інші порушення пам’яткоохоронного законодавства лаврським «священноначалієм» від УПЦ МП і поставлено питання про критичний момент для припинення цих порушень, які загрожують виключенням Києво-Печерської лаври з Списку світової спадщини ЮНЕСКО через втрату автентичного вигляду.
Очевидно, що настав час нарешті принципово розібратися з станом дотримання охоронних договорів щодо використання об’єктів нерухомої культурної спадщини України на території Києво-Печерської лаври з боку представників УПЦ МП. Провести відповідну комплексну експертизу та оформити офіційні акти та загальні висновки за її підсумками. В разі підтвердження систематичних порушень охоронних зобов’язань з боку УПЦ МП може постати питання про застосування норм українського законодавства у цій сфері щодо припинення дії охоронних чи орендно-охоронних договорів на користування спорудами, що відносяться до пам’яток культури і перебувають в компетенції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Адже усі рівні перед законом і повинні дотримуватися його вимог, а в разі порушень – нести передбачену ним відповідальність.
