Автор: Борис Гуменюк

Борис Гуменюк

Попросили намалювати картину
«пост-індустріальний пейзаж» 
люди вбудовані в об’єкт
шахта Бутівка Вольво-центр в Пісках може ДАП 
щось довоєнне але й повоєнне водночас 
подивитися і забути
щоб не люди – а сліди їхнього перебування тут
тривожне очікування людей
те що від них залишилося.
Без гуркоту надміру емоцій вибуху кольорів
от картина собі і все
на обивательський смак
щоб не надто багато автора
легкий пост-травматичний відголосок 
останніх чотирьох років
не війна – а тривожне очікування. Продовжити читання “МАЛЮВАННЯ КАРТИНИ”

Борис Гуменюк

 (Майже за Вінграновським)

 

***

Рейхстаг у Пісках з’явився якось несподівано
буквально на декілька годин залишили позиції
виїхали з «Бояром» до Тоненького на склади 93-ї
поповнити запаси БК Продовжити читання “Рейхстаг у Пісках з’явився якось несподівано”

Борис Гуменюк

 

 

 

Колись минеться ця війна 
колись ми минемося
чи – загинемо 
мені більше подобається «загинемо»
у цьому життя прибирає якийсь сенс 
це бодай би красиво. Продовжити читання “Колись минеться ця війна “

Борис Гуменюк

На Донбасі ніч настає раптово 
не так як ми звикли вдома 
темрява опускається зненацька 
наче у вугільну шахту кліть 
ти кудись провалюєшся 
з тілом чи без – на вибір – у невідоме 
наче голосно пролунав вибух  Продовжити читання “На Донбасі ніч настає раптово…”

Борис Гуменюк

(Байка)

Була собі на білому світі біленька українська хата і жила в цій хатці щаслива українська родина. Тато з мамою, двоє їхніх діток, кішка, собака, пара рибок в акваріумі і хом’як.

Але якось у дім прийшла біда. У хаті завелися таргани. Продовжити читання “Про тарганів, тарганячі порядки і тарганячий парламент…”

Борис Гуменюк

 

 

Сьома вечора. Молочна темінь. Тихо.
Сніг під ногами підсвічує стежку серед руїн
холодним колючим світлом. Продовжити читання “Пам’яті полеглих снайперів”