Леонід Осипчук
Щоденник
учасника експедиції «Українське море»
(«Ukrainian sea»)
директора кіностудії «Дана»
Осипчука Леоніда Петровича
20.11.1992 – 19.01.1993
(продовження)
21 грудня 1992 року (понеділок). Реджо-ді-Калабрія. Мессіна.
8.00 год. Підйом, сніданок (рисова каша з повидлом). Планую знову базарувати, бо сувенірної продукції ще багато, а де її реалізовувати буду, якщо кінець походу в Неаполі.
Надійшла команда зробити спробу на вихід в Тірренське море, так що ринок залишається за бортом. Добре, що до виходу зробили зйомки «Енея» з парадними вітрилами. Видовище вражаюче!
Погода – сонячно, вітряно, вийдемо з Мессінської протоки побачимо, що буде далі.
15.45 год. Вийшли з протоки, за спиною Сицилія. Тягнеться темна смуга диму на небі від вулкану Етна, хоча його і не видно з протоки. Дуже швидко стемніло, вечеряємо при світлі ліхтаря.
23.00 год. Проходимо мис навпроти острова Стромболі.
22 грудня 1992 року (віторок). Тірренське море.
8.00 год. Підйом, сніданок (рисова молочна каша). Погода – на морі майже штиль, йдемо на легко напнутих вітрилах і двигуні ходом у 3 вузли. Перисті хмари, сонце у хмарах. Ідемо в північному напрямку. З правого борту − гористі береги Італії.
О 13.00 год. зупинили двигуна, і козацький гурт, щоб не «завошивіти», розпочав морське купання. Я теж прийняв морську ванну. Вода не дуже тепла, але купатися можна. Після купання 25 грамів спирту і обід (борщ і овочево-м’ясне рагу). Промили з Льонею палубу й отримали по банці згущеного молока. Трохи поправ свою білизну у морській воді з розчинником, сушу на леєрах. Важко повірити – 22 грудня купався в Тірренському морі!
На морі весь час штиль, ідемо на двигуні.
О 19.00 год. підходимо до мису на 40-ій паралелі. Звідси вже недалеко до містечка Амальфі.
23 грудня 1992 року (середа). Тірренське море. м. Амальфі.
8.00 год. Підйом, сніданок (гречана молочна каша). Вітер від берега Італії, 3 бали. Йдемо на вітрилах і двигуні. Шлях лежить до древнього міста Амальфі. Вдалині на траверзі мису видно острів Капрі.
В Амальфі, очевидно, пробудемо доби три, бо вітер у морі розгулюється і, можливо, буде шторм. Плануємо десь близько 11.00 год. причалити в Амальфі. Тут у храмі зберігаються мощі Андрія Первозванного (святив Київську Русь).
Причалили о 12.00 год. Поліція зробила перевірку, дали добро на зупинку, але попередили, що насувається шторм і у відкритій бухті ми можемо пошкодити корабля. Але, не зважаючи на це, ми встигли провести зйомки містечка (до речі, дуже цікаве) і відвідати храм Андрія Первозванного, вклонитися його мощам. Настоятель храму здивувався, коли дізнався, що ми з Києва, бо ж Андрій у 55 році н.е. поставив у Києві хреста. Він провів нас у підземелля і показав, де зберігаються мощі апостола Андрія.
Під цим враженням о 18.30 год. ми вийшли на Неаполь. О 22.00 год. проминули увесь у вогнях острів Капрі, де колись у засланні були російські революціонери. Гарне було заслання!
24 грудня 1992 року (четвер). м. Неаполь.
5.00 год. Прибули в місто Неаполь, відшвартувалися у яхт-клубі.
9.00 год. Поснідали гречаною кашею з м’ясом.
Вітер північно-східний, легенький, прохолодно. Команда наводить марафет, керівництво пішло на переговори.
Кав’ярні на набережній працюють вже з ночі. Скуштував натуральну каву. Оце натуральна! Боцман пригостив! (Боцман − Хижняк Владислав Валерійович, одесит – прим. Авт.). Повагааааа!
Як то пройде зустріч католицького Різдва в ніч на 25.12.1992 р.? Побачимо.
О 12.00 з’ясували, що стоянка у яхт-клубі платна. А грошей катма. Звернулися до іншого яхт-клубу, та ж самісінька історія. Поки керівництво вело переговори, вдалося з криками «Ура!» помитися холодною водою у яхт-клубі.
Незабаром знайшли безкоштовну пристань, пришвартувалися, розібралися, що до чого і відправилися знайомитися з містом.
Архітектура заворожує, а бруд відбиває захоплення. Дуже вразила галерея, бо такого ще ніхто з екіпажу не бачив. Там стільки яток (торгових місць – прим. Авт.), що очі розбігаються.
Здивувало те, що неаполітанці викидають на смітник цілком справне домашнє обладнання! Наш механік притягнув телевізор, що працював, і пилесмок із надламаною вилкою.
Постояли на службі в костьолі. Вражаюче! Дуже сподобалося. Особливо, коли всі почали обніматися і цілуватися, просячи таким чином прощення одне в одного. Уявіть собі, жінки цілували нас зарослих і бородатих. У нас я такого не бачив!
Повернулися на судно о 4.00 год. ночі.
25 грудня 1992 року (п’ятниця). м. Неаполь.
8.00 год. Підйом, сніданок і збір на ринок. Спробуємо продавати фігурки у Неаполі. Хлопці сьогодні мені допомагають. Знайшли місце, хоча не дуже й зручне, але вибору немає, ринок сьогодні забитий продавцями.
Для продажу ринок не дуже хороший, а для купівлі пристойний. Ціни тут не високі, для простого люду підходящі.
Італійці попередили, що на ринку працюють професійні кишенькові злодії, а тому рота роззявляти не варто.
Продав декілька сувенірів. Купують без особливого захоплення. Неаполітанці мабуть не розуміють, що це за сувеніри. Прошу 10 тисяч лір, а торгують за 5 тисяч лір. Відбиваюся і продаю за 7 тисяч лір. Знаю, що це дуже дешево, але потрібні гроші.
Сьогодні Різдво, італійці не працюють, святкують. Зв’язатися не можна ні з ким і запропонувати якісь послуги, якусь програму неможливо.
Увечері п’ємо італійське вино і їмо булки та гамбургери.
(Далі буде…)