НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР

О. Штуль-Жданович,
(«Українське Слово», ч. 408, 1948р)
(У восьму річницю смерти О. Сеника-Грибівського)

Певно кожен з нас знає ті дивні сни, в яких сонна з’ява мішається з відчуттям дійсности: вам щось сниться, і рівночасно ви здаєте собі справу з того, що це тільки сниться, а в дійсності це не правда. Сонна з’ява приємна, а дійсність болюча:і ви намагаєтесь переконати себе, що сон – це дійсність. Ви мучитеся цією боротьбою з самим собою і прокидаєтесь, вкриті потом, та проводите тверезу оцінку сну і дійсности.

Ось бачу я Канцлера з його привітною усмішкою на устах, як він виряджає мене в дорогу на схід і наказує бути обережним, щоб не попасти на совєтських недобитків і на німецькі пости над Бугом. Дружньо тисне руку й повторює доручення. У мене таке приємне почуття – Канцлер, один з найвищих провідників ОУН, тратить стільки часу на розмову зі мною, таким невідомим, що ще не має за собою ніяких виконаних поважних доручень. І тут же починає мучити думка: та ж Буг давно за мною. Я вже у Львові, а Канцлер не живе. Адже мені оповідали, як відбувся похорон, як називається вбивник. А Канцлер посміхається й каже: Друже Ольже! То неправда, що мене вбили. Я живий, і ми з вами ще не одну штуку втнемо німакам у Києві».

Прокидаюся вкритий потом і, прийшовши до себе, стверджую,що це тільки сон. Що Канцлер не живе …

***

Для багатьох – Канцлер був втіленням революційної боротьби, що їі вели УВО – ОУН. Скрізь, де кипіла праця й де йшли найбільш завзяті змагання, де була найбільша небезпека- там був Омелян Сеник.

Почавши працювати в революційних гуртках молоді ще в гімназійні часи, з 1914 р. О. Сеник в армії. На сербському фронті, в Альпах- фронтові землянки знають цього відважного й товариського підстаршину, що за відвагу дістає старшинський ступінь.

У жовтні 1918 р. О. Сеник спішить до Львова, й з вибухом революції він в перших лавах боїв за Львів. В складі ІІІ. Корпусу б’ється на жовківському фронті, а згодом бере участь у Чортківс:кій офензиві. В складі VI Бригади УГА бере участь в переможному наступі на Київ. Переходить два рази тиф, але коли УГА починає вириватись від червоних, він разом з Ю. Головінським вириває ІІ Бригаду з рук москалів, перестрілявши комісарів.

Його революційна вдача не мириться з жодним утиском. Потрапивши до польського табору інтернованих в 1920 році, втікає до Львова, де кидається у вир підпільної діяльности. Творить перші революційні гуртки, що вливаються згодом в ‘УВО, даючи їй готові, заправлені кадри.

Ставши так співзасновником УВО, О.Сеник одержує функцію зв’язкового Головної Команди УВО з широкими колами громадянства. Чи може бути небезпечніше завдання для підпільника, як сталий зв’язок зі світом, в якому чекає на нього шибениця? Але О. Сеник виконує роками це завдання, закріплюючи УВО в тереній нав’язуючи все нові нитки. Рівночасно виконує ряд інших, найрізнорадніших завдань, за що й дістає від полк. Коновальця ім’я Канцлера, яке пережило й його самого.

Як найближчий друг і співробітник сл. п. Ю. Головінського бере участь в різних акціх УВО, потрапляє кілька разів в ворожі руки, але щастя йому завжди усміхається, і він далі в роботі. Належить до тих, які дивляться далеко вперед і підготовляють бази під затяжну боротьбу фінансову й ідеологічну.

Остаточно розконспірований виїздить 1927 р. закордон, і тут починається новий етап його діяльности. Він хоче з боротьби жменьки членів УВО – зробити всенародну боротьбу. Це вдалося йому на рідних землях, це робить він тепер на еміграції.

Еміграцію трактує як базу визвольної боротьби. Починає редагувати підпільний орган УВО «Сурму», яка розходиться на землях. Об’їздить усі еміграційні осередки й намагається включити їх в ті процеси, які проходять на землях, а тим самим включити їх в боротьбу.

Виконавши це завдання в Европі, їде до США, де проводить величезну організаційну роботу, що стала підвалиною могутнього руху за океаном. Закладає нові націоналістичні організації та пресові органи, включає існуючі в могутнє річище націоналізму. Сьогоднішній стан українства США й Канади – це заслуга його натхненої праці.

На І Конrресі Українських Націоналістів О. Сеника покликано в члени Проводу УН. Важкі завдання зв’язані з перетворенням УВО в ОУН вимагають людини незвичайних здібностей, і Канцлер їде на землі, як перший Крайовий Провідник ОУН та працює там на цьому становищі цілий рік. Повернувшися знову закордон, веде багато справ краєвої боротьби, починаючи з постачання нелегальної літератури й кінчаючи зв’язком з землями під московською окупацією. Переходи кордонів, прикордонні зустрічі, пачкування зброї – всі найнебезпечніші завдання виконує Канцлер. Живе під чужим прізвищем, завжди нелегально. Переслідуваний польськими гончими листами, як співорганізатор убивства Пєрацького – попадає до чеської, а згодом до швайцарської в’язниці. 1934 р. їде знов за океан – цим разом головну увагу звертає на Канаду. І тут постають та закріплюються націоналістичні організації й пресові органи, що включають тутешню еміrрацію, якій загрожувала денаціоналізація, в широкий фронт визвольної боротьби.

1938 г. їде до південної Америки, і в Бразилії, Аргентіні, Урагваю, Парагваю закладає нові, або підсилює існуючі організації та видавництва.

Ще сучасна наша історія не написана. Але той, хто її писатиме, мусітиме підкреслити факт, що й сьогодні паборюваний деким український націоналізм – переміг ідейно. Що сьогоднішнє обличчя українського фронту боротьби, духове обличчя всієї України – має виразну печать націоналізму, носять риси, вирізьблені невтомними борцями ОУН. Найбільше праці в цей процес на світових просторах – вклав сл. п. Канцлер.

1941 р. Канцлер мав вже понад 50 років і знищене здоров’я. Але дух його і воля були загартовані, а інтелект поладований новими ідеями. Він горів плянами боротьби й мав силу їх запроваджувати в життя. Своєю енергією він наладовував інших.

У Кракові німці хотіли його арештувати й не пустити на українські землі, бо знали, що він зробить найбільше для закріплення: суверенної української ідеї на безмежних просторах України. Він тікає нелегально до Львова, а звідти їде до Житомира. Ніхто не забуде тих днів і Канцлеравого запалу. Він плянував залізну мережу ОУН, якої не переможе жоден окупант. Цілими ночами оповідав він про силу Організації, яка, закорінившись на землях і маючи свої рупори в цілому світі, – може мірятись навіть з найсильнішим ворогом. Як горіли його очі при цьому: «Друзі, така Організація буде сильнішою від англійського острова. Тому німаки так стережуть шляхи в Україну» – казав він перед виїздом до Житомира. І німакам, і москалям була страшною така Організація. Тому Канцлера остережено перед ними. Але на допомогу одним і другим прийшла рідна анархія зі своїм nострілом у потилицю.

***

Але Канцлер живе. Не лише у снах. І це не фраза святочної статті. його бачать тисячі тих, що його знали, його відчувають мільйони тих, для яких він горів. У хвилину сумнівів, в хвилину заломання – їм усміхається обличчя Канцлера і кличе їх вперед. Він, що перейшов тисячі заломань і невдач і з усіх вийшов переможно, – присоромлює кожного, хто вагається. Він стоїть на кожному роздоріжжі і вказує шлях. його усмішка запалює віру в перемогу, яка дається тим, що боряться так невтомно. як боровся Канцлер.