Відповіді Голови ОУН Богдана Червака на запитання анкети газети «ДЕНЬ»
1. Чим рік, що минає, став для вас особливим?
2. Кого вважаєте героєм і антигероєм-2017?
3. 2017-го наша редакція відзначила 15-річчя Бібліотеки «Дня». Яку саме книгу з нашої Бібліотеки Ви б могли відзначити й рекомендувати іншим?
1. У 2017 році Україні і українцям вдалося реалізувати три проекти, які були започатковані на зорі державної незалежності і до яких я маю честь бути причетним. Хоча інколи здавалося, що вони не будуть реалізовані ніколи.
Що це за проекти? Передусім у березні у Бабиному Яру було встановлено пам’ятник великій українці, визначній діячці ОУН, поетесі Олені Телізі. Історія встановленням цього пам’ятника вартує написання окремої книжки, оскільки сконцентрувала безліч питань, пов’язаних з історичною пам’яттю українського народу, нашого ставлення до визвольної боротьби періоду Другої світової війни, а також нашої візії щодо майбутнього характеру української державності. Я і зараз переконаний у тому, що встановлення цього пам’ятника має велике значення не тільки як данина минулому, але і як важливий фактор плекання національної свідомості, фактор,який визначатиме характер української державності у майбутньому. Такий пам’ятник, без сумніву, виправляє хребет нації, робить її сильнішою. Він є гідним вшануванням Олени Теліги і її побратимів.
Другий проект – встановлення історичної справедливості щодо поета Олега Ольжича. Щиро радію, що пам’ятник Ольжичу постав нарешті в Житомирі. Погоджуюся з тими, хто вважає, що постать Ольжича є масштабною, загальноукраїнського осягу і місцем визнання цієї людини має бути передусім Київ. Але Ольжич народився в Житомирі, з цим містом пов’язана його діяльність під час Другої світової війни, тому встановлення пам’ятника в Житомирі є зрозумілим. При цьому не треба забувати, що ми у великому боргу перед цією людиною. Багато написано про його наукову діяльність, опубліковано всі його поетичні твори, але водночас українцям мало відома політична біографія Ольжича. Зокрема, його діяльність, пов’язана з ОУН.
Олег Ольжич під час Другої світової війни фактично очолив ОУН на українських землях, був схоплений як діяч ОУН гестапо у Львові і загинув у концтаборі Заксенгаузен. Залишилися нез’ясованими і мало вивченими обставини його арешту і загибелі. Настав час встановити меморіальну дошку у Заксенгаузені. Принаймні потрібно звернутися від імені Української держави з таким проханням до Німеччини. Олег Ольжич цього безсумнівно заслужив.
Хочу згадати і про третій проект, який ми реалізували в 2017 році. Це встановлення пам’ятника голові ОУН Андрію Мельнику в Івано-Франківську. Полковник Мельник передусім визначний діяч доби УНР. У контексті відзначення 100-річчя Української революції 1917-1920 рр. ця постать заслуговує окремої уваги. Соратник Євгена Коновальця, він як ніхто інший наполягав на тому, що керманичі УНР зобов’язані інтереси нації ставити вище своїх політичних амбіцій та партійних інтересів. Він принципово не займався партійною і політичною діяльністю, а взявся за найважче – формування української армії. Мав беззаперечний авторитет серед військових, очолив генеральний штаб армії УНР, бився з ворогами України не на партійних з’їздах, а на полі бою. Згодом Андрій Мельник очолив ОУН у найважчий період її діяльності – під час Другої світової війни.
Таких постатей в історії України, як Мельник, Ольжич, Теліга, насправді дуже мало. Більшість наших історичних діячів дуже часто зазнавали впливу інших чужинських ідеологій, переходили з одного політичного табору в інший, розчаровувалися, інколи навіть розчаровувалися у своєму народові. Натомість згадані герої – зразок цілісності, ідейної стійкості і нескореності. Саме такі постаті, на мій погляд, творять героїчну історію України, на якій має зростати нинішнє і майбутнє покоління українців.
2. Для мене «Герой-2017 року» – це головний лікар Дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко, який разом зі своїми колегами рятує життя пораненим українським воїнам, учасникам АТО. Його називають ідеологом медичного фронту, організатором боротьби за життя. За час проведення АТО у лікарні Мечникова врятували понад 1500 важкопоранених українських бійців!
Антигерой для мене – це пацифіст, борець з «українським буржуазним націоналізмом». Антигерой не вірить, що Україна поверне Крим і відновить українську владу на Донбасі.
3. Насамперед, я рекомендував би книгу «Апокрифи Клари Ґудзик». На жаль, з нами вже немає Клари Ґудзик, її мудрого і виваженого слова, а головне – оцінок церковно-релігійного життя в Україні. Вона одна із тих небагатьох, хто розумів, наскільки важливою є релігія, духовна сфера під кутом зору плекання ментальності та ідентичності української нації. Сьогодні в Україні дуже багато поверхових та емоційних оцінок стану церковно-релігійного життя, бракує глибини і професіоналізму. Нам не вистачає таких людей як Клара Ґудзик, а тому її публіцистична спадщина – це цілюще джерело роздумів, узагальнень, аналітики, яке дозволяє розібратися в собі, робить нас мудрішими, а отже – сильнішими. Ця книга має бути на полицях публічних бібліотек, у навчальних закладах, у владних кабінетах, де вирішуються важливі питання взаємодії держави і церкви.