Тарас ГОЛОВКО
Серед багатьох існуючих у США різнопрофільних видавництв є одне, яке привертає до себе постійну увагу. Йдеться про своєрідний концерн під назвою «O’Reilly Media», засноване ірландцем Тімом О’Райлі.
Понад сорок років тому він організував видавництво, що спеціалізується на випуску технічної літератури, пов’язаної здебільшого з інформаційними технологіями. Нині це підприємство вважається в Америці досить успішним на ринку поліграфічних послуг. Великий внесок в успішну бізнес-діяльність зробив не лише власник «O’Reilly Media», а й чотири сотні висококваліфікованих працівників, зайнятих у філіях компанії в різних містах країни. Фірмовим стилем видавництва «O’Reilly Media» стало оригінальне зовнішнє оформлення кожного з трьохсот видань, на палітурках яких вміщено особливе кольорове кодування та характерне відтворення фрагментів дереворізів із зображень тварин і птахів.
Дещо іншу концепцію зовнішнього вигляду запропонувало харківське видавництво «Наш формат», яке, випускаючи у світ українською одну з останніх книг видавництва під назвою «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє» Тіма О’Райлі (переклад Юлії Кузьменко), зобразило на палітурці абревіатуру ‑ «ХЗ», взятої з інтернет-сленгу, що дослівно означає: «Хто знає?».
Книжка складається з чотирьох частин. В першій з них на прикладі власної компанії Тім О’Райлі веде мову про те, як у світі поширилось комп’ютерне програмне забезпечення, а паралельно комерціалізувалась глобальна мережа Інтернет. Автор з перших рядків розповіді намагається переконати читача, що без глибокого аналізу цього геніального винаходу людства неможливо передбачити майбутнє. Водночас Тім О’Райлі зосереджує увагу на тому, що Всемережжя і комп’ютерні технології докорінно змінять капіталістичну систему виробництва, яка складалася на Заході впродовж останніх двох століть. Саме ці зміни дадуть змогу набрати відповідну динаміку в технологічному розвитку, перебудувати економіку, промислове та сільськогосподарське виробництво, інфраструктуру міст відповідно до вимог часу.
У двох наступних частинах розглядаються сучасні технології, які швидко змінюють бізнес, освіту, державне управління, фінансові ринки й економіку в США. Як приклад автор використовує досвід гігантів цифрової індустрії як Uber, Lyft, Airbn, Amazon, Apple, Google і Facebook.
Заключна частина книги присвячена стратегічним рішенням, які доведеться приймати найближчим часом для подолання кризових явищ у різних сферах людської діяльності, а допомогти в цьому мають цифрові технології. На переконання О’Райлі, лише тоді з’явиться шанс убезпечить людство від глобальних викликів, що чекають у майбутньому: від природних катаклізмів до нових видів епідемій.
Позитивний розвиток подій значною мірою залежатиме від флагманів цифрової індустрії, серед яких гідне місце займає всесвітній пошуковий сервіс Google, заснований випускниками Стенфордського університету ‑ Ларрі Пейджем і Сергієм Бріном. «Її пошукова система – це кора головного мозку інформаційної економіки, найважливіша складова «глобального мозку», яким став інтернет, ‑ наголошує автор. – Нині всесвітня мережа об’єднує мільярди людей, що колективно створюють наявні в ній дані й документи… Завдяки операційній системі телефонів Adroid послуги Google потрапили у кишені мільярдів людей. Компанія долучилася до перегонів безпілотних автомобілів і стала лідером їхньої розробки. Google також має великі амбіції в таких галузях, як охорона здоров’я, логістика, розбудова міст і робототехніка». Додамо до цього, що вартість сервісу за оцінками фінансових аналітиків становить $620 млрд.
Наступним везунчиком долі, якому пощастило «вхопити Бога за бороду» у введенні мережевого бізнесу, виявився засновник та голова сервісу найбільшої у світі соціальної мережі Facebook, випускник Гарвардського університету тридцятишестилітній Марк Цукербергер. За даними Вікіпедії, ринкова капіталізація його компанії чотири роки тому становила $319 млрд. Найбільша перевага, досягнута останнім часом цією соціальною мережею, як вважає автор, пов’язана із спроможністю Facebook створити реальну конкуренцію Google. Зареєструвавши на сайті (сімдесятьма мовами світу!) майже два мільярди користувачів, «дітище» Марка Цукербергера починає наступати на п’яти керівному дуету ‑ Пейджу і Бріну.
Автор книги досить позитивно оцінює відкриття, зроблене не так давно фахівцями компанії. Придуманий ними маршрутизатор, що дає змогу переглядати контент і ділитися ним на неозорих просторах Інтернету, робить Facebook ще конкурентоздатнішим на ринку інформаційних послуг. Креативність, підкріплена сміливим управлінським рішенням, як показує практика, може творити чудеса.
Як відомо, у світі немає нічого постійного і сталого, З книжки Тіма О’Райлі дізнаємося, що один із засновників корпорації Microsoft Білл Гейтс, за показниками американського ділового журналу Forbes, поступився першим місцем найбагатшої людини у світі власнику інтернет-сервісу Amazon.com Джеффрі Безосу. Станом на липень 2019 року його капітал оцінювався у понад $200 млрд.
Судячи з оцінок, висловлених на адресу цього неординарного бізнесмена на сторінках книги, автор сприймає власника Amazon виключно як найвидатнішого підприємцем доби Інтернету, котрому пощастило трансформувати свою індустрію до небачених досі масштабів. Адже Amazon починав як онлайн-сервіс зі звичайного продажу книжок, а тепер домінує у США у роздрібній онлайн-торгівлі, реалізуючи населенню практично будь-який товар. Крім того, Amazon активно популяризував читання електронних книжок. Компанія також виявилась лідером у галузі онлайн-розваг, склавши конкуренцію Netflix і ставши кіно- і телестудією наступного покоління, а ще перетворила свій додаток для електронної торгівлі на платформу хмарних обчислень, де працює безліч стартапів Кремнієвої долини.
На тлі успіхів, що впродовж останніх десятиліть супроводжували корпорацію Microsoft і її найближчих конкурентів Amazon, Facebook i Google, як переконує читача О’Райлі, все більше створюють проблем на ринку інтернет-послуг такі китайські компанії як Baidu, Tencent й Alibaba. Автор книги прогнозує, що Китай, рано чи пізно, потіснить США як у виготовленні різноманітних гаджетів, так і в створенні до них різнопланового програмного забезпечення. Вже сьогодні китайська компанія Alibaba, діяльність якої намагався заборонити на території США президент Трамп, експлатує майбільшу у світі платформу електронної торгівлі Taobao, в якої $256 млрд валової виручки дев’яти мільйонів незалежних продавців платформи.
Тіма О’Райлі не випадково на батьківщині називають оракулом Кремнієвої долини. Краще від нього обізнаної людини у тому, чим займаються високотехнологічні компанії, розташовані на території штату Каліфорнія, а також дослідні центри при вищих навчальних закладах країни, важко знайти. Відслідковувати тенденції і виявляти тренди у всій цифровій індустрії, а, головне, робити правильні висновки з побаченого і почутого, дано не кожному.
У книжці натрапляємо на цікаві роздуми, що стосуються так званих мережевих платформ, завдяки яким за відносно короткий час відбулося переформатування роздрібної торгівлі на всьому північноамериканському континенті. Uber, Lyft, Google, Facebook, Amazon, Youtube, Snap, Baidu, Tencent і Apple це все бренди компаній, які поступово еволюціонувались, максимально наблизилися до потреб ринку, набувши нового вигляду. Мережа однотипних універсальних магазинів на території США і Канади – Walmart, в якій трудиться 2,2 млн співробітників, реалізує товарів на суму $483 млрд, то Amazon, маючи 341 тис. найманих працівників, які забезпечують продаж товарів на суму $136 млрд. І якби не витрати, санкціоновані Джеффрі Безосом на розширення та науково-дослідні роботи, прибутки Amazon були б значно більшими. Водночас за цими цифрами маячить інша проблема. Онлайн-торгівля, витісняючи з ринку традиційні торговельні комплекси типу Walmart, змушує власників звільняти штатних працівників, тим самим збільшуючи кількість безробітних у країні.
Активне впровадження роботизації (чи автоматизації), за прогнозами О’Райлі, так само спричинить масове вивільнення людей з існуючих технологічних циклів на виробництві. Підприємець, за всіма законами бізнесу, прагнутиме підвищити рентабельність свого виробництва за рахунок технологічних ліній, де штат обслуговуючого персоналу буде мінімальний. Штучний інтелект, на який постійно посилається автор у книжці, замінить людський розум.
В експертному середовищі вже зараз змушені ламати голову над тим, що робити з продукцією, виготовленою робототехнікою, яку люди не споживатимуть через відсутність матеріальних ресурсів. Іншими словами, кому будуть потрібні товари, що не виготовляються людськими руками? Напевне ж не роботам, які за рахунок нарощування штучного інтелекту можуть вийти з-під контролю людини. У книжці описується низка концепцій, що, на думку автора, мають право на життя. Дехто, приміром, заради вирішення проблеми у майбутньому пропонує ввести в обіг два види валют: однією розраховуватимуться за товари, виготовлені лише із застосуванням програмних роботів, а іншою – за вироби, створені «hand-made» ‑ ручною працею. Ще хтось пропонує роздати населенню накопичені у банківській сфері трильйони доларів, аби знизити рівень соціальної напруги, що постійно зростає.
О’Райлі у своїй праці проводить паралелі між соціально-економічними процесами, що відбуваються нині в американському суспільстві і подіями в Англії 1811-1813 років, коли робітники мануфактур організувалися в рух лудистів, які виступили не лише проти впровадження машин на виробництві, а й проти капіталістичної експлуатації, неналежних умов праці, низької заробітної плати, безробіття. Лудисти запам’яталися тим, що з небувалою люттю нищили верстати і парові котли на мануфактурах, наївно сподіваючись, що такими методами можна зупинити науково-технічний прогрес і прагнення капіталістів максимально збільшити прибутки. Коли мільярдера із ПАР, інженера, винахідника Ілона Маска, який, на думку О’Райлі, досить вдало реалізує три основні проекти в США (випуск електромобілів, виготовлення сонячних панелей, виготовлення і запуск космічних ракет) запитали, як вирішити проблему безробіття, він відповів: працевлаштувати мільйони безробітних можна буде тоді, як тільки людство почне активно колонізувати планети, розташовані в нашій Галактиці. Чи справдяться слова Маска, покаже час.
Книга «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє» містить понад п’ятсот приміток, на які посилається автор у своїй захоплюючій розповіді. Здебільшого це чужі висловлювання, які концентрують думки різних бізнесменів, науковців, експертів навколо певної важливої, а, часом, надважливої проблеми. Величезний масив опрацьованої інформації свідчить про те, що в особі О’Райлі маємо ґрунтовного дослідника, людину, яка сміливо зазирає у завтрашній день. Часто зі сторінок книги лунає його аргументована критика відомих гравців у сфері бізнесу масштабу Google чи Facebook. Зокрема авторська критика спрямована на те, що вони і досі перебувають у полоні економічних теорій відомого американського економіста, нобелівського лауреата Мілтона Фрідмана, які не витримали перевірку часом. У результаті фінансової кризи 2008 року національна економіка США втратила 4,5 трильйона доларів, наочно показавши, що методика підрахунку споживчого ринку та грошово-кредитних операцій за допомогою алгоритмів, винайдених Мілтоном Фрідманом і його послідовниками, дала суттєву похибку, а тому ввела в оману аналітиків, ба’ навіть більше, не дозволила запобігти економічному катаклізмові.
О’Райлі переконує читача: щось подібне відбувається сьогодні з Google, Facebook, Amazon, Twitter, Uber, Airbnb. Власники цих компаній замість того, щоб підвищувати заробітну плату найманим працівникам, знижувати ціни для клієнтів, поліпшувати соціальний захист, а також нарощувати страхувальні фонди на випадок безробіття, у першу чергу дбають про акціонерів, вчасно нараховують їм багатомільйонні дивіденди, тим самим збільшуючи розрив між бідними і багатими. Хіба це не нагадує методи діяльності українських олігархів, власників деяких банків, компаній?..
Автор послуговується терміном «супергроші», введений в обіг ще в сімдесяті роки минулого століття американським економістом Джорджем Гудманом. Той вважав, що отримані великі прибутки власниками компаній по суті шкодять національній економіці, оскільки не дають повноцінно розвиватися середньому бізнесу. У книжці робиться висновок: від великих грошей треба позбавлятися, бо це веде не лише до монополізації ринку, а й підриває фундаментальні основи демократичного суспільства, де справедливий розподіл матеріальних ресурсів є передумовою вирішення складних проблем: отруєння природного середовища, зміни клімату, продовольчої кризи, відсутності питної води, перенаселення, військових конфліктів, а також тих, які незабаром неодмінно постануть.
Оптимістичну назву «Усе в наших руках» має останній розділ, де автор торкається проблеми виживання населення планети у ХХІ столітті. Тут згадуються передбачення англійського економіста Джона Кейнса, який ще в тридцятих роках минулого століття малював рожеву перспективу економічного благоденства для громадян США і Великобританії. Та чомусь О’Райлі у своїй книжці не зізнається, що, за великим рахунком, це виявилося звичайнісінькою утопією, бо світ, де панує несправедливий розподіл матеріальних ресурсів, економічний визиск, експлуатація людини, обмеження прав і свобод громадян, навряд чи можна назвати раєм на землі. До речі, проти економічних теорій Джона Кнейнса через сорок років виступив вже згадуваний Мілтон Фрідман, остаточно заплутавши громадськість своїми теоріями до такого ступеню, що почали лунати голоси з вимогою позбавити його Нобелівської премії.
Дивно, що в праці О’Райлі не знайшлося місця для згадки про відомого у світі російського економіста і водночас засновника теорії великих циклів економічної кон’юнктури (кризи так званої довгої хвилі) Ніколая Кондратьєва, розстріляного сталіністами 1938 року. В наші дні жодне фундаментальне дослідження в галузі економіки на Заході не обходиться без посилання на теорію Н.Кондратьєва, що виникла після поїздки до США, де він вивчав економічні, соціальні та культурні процеси.
Кульмінацією усієї праці «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє» Тіма О’Райлі стали дуже своєрідні і мудрі поради. З ними автор звертається до американських підприємців, які у Кремнієвій долині займаються розробками нового програмного забезпечення, мобільним зв’язком чи біотехнологіями. Ці поради можуть бути корисними і для українських айтішників, котрі у новостворених стартапах працюють на основі інноваційних технологій. Автор, зокрема, радить: працюйте над тим, що для вас важливіше за гроші; віддавайте більше, ніж забирайте; мисліть на перспективу; прагніть ставати кращими, ніж ви є сьогодні. А ще О’Райлі закликає молодих ініціативних людей створювати доповнену реальність замість того, щоб замінити людську працю технологіями. Оптимістично звучать останні слова у книзі: «Я вірю, що людство здатне подолати серйозні випробування. Наш головний актив – не розум і не творчість, а моральний вибір. Перш ніж стане краще, слід очікувати погіршення. Та ми можемо прийняти рішення про взаємодопомогу, про будівництво економіки, за якої люди важливіші за прибутки».