Тарас Головко
Які блага і загрози несе в собі Четверта промислова революція? ‑ питання далеко не риторичне для населення планети, на яке чекають серйозні потрясіння і нелегкі випробування.
Людство за свою історію пережило три промислових революції – індустріальну, технологічну і цифрову. Якщо перша тривала від 1760 до 1840 року, друга – з кінця ХІХ до початку ХХ століття, то витоки третьої позначені 1960-ми, коли було винайдено комп’ютер, а згодом й Інтернет. Четверта ж розпочала свою ходу на межі двох століть у результаті динамічного розвитку цифрових технологій та їхнього широкого застосування на практиці, зокрема, у машинобудуванні, біології, медицині, космічній галузі, кібернетиці, сільському господарстві.
На скільки четверта промислова (технологічна) революція становить загрозу для людства у майбутньому, чи, навпаки, є панацеєю від глобальних проблем на планеті, можна знайти відповіді у виданні з однойменною назвою. Його автор ‑ відомий у світі німецький економіст, доктор технічних наук, засновник і незмінний президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб. Книга вийшла друком нинішнього року у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля», переклад якої здійснили Наталя Климчук і Ярослав Лебеденко.
Важко переоцінити ту роль, яку відіграє швейцарський форум на чолі з Клаусом Швабом у розв’язанні нагальних питань, що виникли у результаті небачених досі революційних перетворень у багатьох сферах суспільного життя. Вирішення глобальних проблем перебуває у полі зору політиків, бізнесменів, керівників держав, експертів-аналітиків, журналістів, які щороку беруть участь у роботі цієї міжнародної неурядової організації. Впродовж останніх десятиліть тут відбувалися жваві дискусії, спрямовані на подолання наслідків перенаселення, забруднення атмосферного повітря, обезводнення територій, зміни клімату, нестачі продовольства, технологічного відставання слаборозвинених країн, терористичної загрози, старіння населення планети та низки інших. По суті, Клаус Шваб створив не просто авторитетний дискусійний клуб, а своєрідну глобальну платформу, де постійно продукуються конструктивні ідеї, покликані позитивно впливати на, багато в чому, неконтрольовані процеси.
У своєму виданні автор спробував зазирнути у майбутнє, яке чекає на всіх нас у добу цифрових технологій. Його фундаментальна праця, створена на матеріалах форуму, складається з двох книг: перша – «Четверта промислова революція», друга – «Формуючи четверту промислову революцію». Книга перша містить загальний огляд четвертої промислової революції, розглядає головні новаторські технології, аналізує впливи революції і спровоковані нею політичні виклики.
Книга написана справжнім технократом, у якого текст викладу чітко структурований, будь-яке твердження чи узагальнення підтверджується конкретною статистикою, графіками, таблицями з різноманітними даними, тезами з доповідей авторитетних фахівців. Крім того, автор послуговується спеціальною термінологією, що виникла в інтелектуальній спільноті і вже закріпилася у фахових бюлетенях і звітах, опублікованих за результатами проведення представницьких самітів.
Навряд чи більшість пересічних громадян, щось чули, приміром, про так звані точки докорінного зламу, про які вперше заговорили на форумі кілька років тому. Йдеться про конкретні технологічні потрясіння, яке відчує на собі населення більшості країн світу у короткотерміновій перспективі. Це, зокрема, перша пересадка печінки, створена за технологією 3D-друку; введення до складу корпоративної ради директорів робота зі штучним інтелектом; 90 відсотків населення планети отримає доступ до мережі Інтернет; в тіло людини буде імплантовано мобільний телефон; виникнуть багатотисячні міста, рух в яких регулюватиметься без використання світлофорів; безпілотні автомобілі і літальні апарати – дрони поступово витіснять традиційні автомобілі та літаки…
Чим більше заглиблюєшся у книгу, тим пророчішими стають думки, висловлені колись давньогрецьким філософом Платоном у праці «Держава». Ідеальною країною, як вважав мудрець, є та, якою керують високоморальні інтелектуали. Ця формула, можна сказати, екстраполюється не лише на нинішні уряди економічно розвинених країн, від рішення яких залежать долі мільйонів, а й керівників трансатлантичних корпорацій, що є нині рушіями науково-технічного прогресу. Власне тому Клаус Шваб формулює низку актуальних питань у своїй розвідці, адресуючи їх, перш за все, державним чиновникам і приватним підприємцям, рішення яких, з одного боку, можуть стати фатальними, а, з іншого, навпаки, наблизити до розв’язання завдань, над якими людство ламає голову не одне тисячоліття.
Побоювання стосовно того, що при цьому щось може піти не так, не безпідставні. Адже вперше, відколи існує цивілізація, винайдені технології запустять процес синтезу у фізичній (людина), цифровій (кібернетика) і біологічній (фауна і флора) царинах. В цьому полягає принципова відмінність четвертої промислової революції від трьох попередніх.
Апокаліптичні картини, намальовані Клаусом Швабом за принципом: що станеться, якщо впровадять, ‑ присутні чи не в кожному розділі книги. Автор постійно посилається на прогнози аналітичних центрів при науково-освітніх і науково-дослідних закладах, які, час від часу, стають надбанням громадськості, у тому числі і завдяки роботі Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Варто згадати хоча б кілька разючих прикладів, що викликають постійне занепокоєння в експертному середовищі. У найближчі двадцять років, зокрема, у США через тотальне застосування автоматизації на виробництві чимало професій взагалі відімре або потрапить до зони ризику. У найближчого конкурента – Китаю, куди американські бізнесмени свого часу перенесли цілі технологічні лінії через дешевизну робочої сили, спостерігатиметься та ж сама ситуація. Рόботи, практично з нульовою собівартістю у виготовленні різноманітної продукції, витіснять десятки мільйонів працюючих, які поповнять армію безробітних у Піднебесній. Можна лише уявити, як підвищиться соціальний градус напруги, коли людям елементарно не буде за що існувати, а, отже, поглибиться існуюча нерівність між найбагатшими.
Саме цій проблемі автор присвятив окремий розділ «Нерівність і середній клас», де навів досить тривожну статистику, посилаючись на дослідження однієї з міжнародних фінансових груп. Важко повірити, але половину усього світового капіталу нині контролює один відсоток (!) багатіїв, тоді як «низька за рівнем доходів половина населення Земної кулі сукупно володіє менше ніж 1% світового багатства» (дані Credit Suisse – авт.). У зростанні нерівності Клаус Шваб убачає найбільшу суспільну проблему, яка спричинює підвищення рівня злочинності, поширення психічних захворювань, скорочення тривалості життя, зниження рівня довіри до влади. На питання про те, чи зруйнує цей негативний тренд четверта промислова революція, автор книги не наважується дати чіткої відповіді. Він схильний говорити радше про передумови, завдяки яким це гіпотетично може статися.
Слід зауважити, що Клаус Шваб, оперуючи у своїй розповіді різними вражаючими фактами, які вже стали реальністю у процесі переможної ходи четвертої промислової революції, не намагається сіяти панічних настроїв, навпаки, закликає пристосовуватися до неминучих змін і набувати ознак еластичності, щоб запобігти зайвим ризикам.
Але уявімо, що комусь не пощастило адаптуватися до перетворень, то тоді, за парадоксальним висновком автора, люди можуть розділитися на переможців (здатних сприйняти технологічні трансформації) і переможених (тих, хто їх відхиляє). Останні не зможуть скористатися перевагами, наданими четвертою промисловою революцією. Приміром, в тій же генетиці, коли не лише суттєво подовжиться тривалість життя, а й кардинально зміняться фізіологічні властивості людського тіла, закладені природою у процесі еволюції. У зв’язку з цим автор не виключає виникнення потенційних класових конфліктів та зіткнень між двома типами людей – між тими, хто в авангарді, і тими, хто опиниться на маргінесі цифрової епохи. Цілі суспільні прошарки можуть дуже легко одного дня опинитися в рядах прекаріату – соціального класу людей, які страждають від нестабільності і втрати будь-якої життєвої перспективи.
Варто також пам’ятати, і на цьому особливо наголошується у книзі, що людська психіка, як вразлива фізіологічна система, має свої обмеження і запобіжники. Лавина змін, що нагромаджується, плюс соціальна нестабільність, роблять людську психіку вразливою й емоційно нестійкою. Тому необхідно поміркувати над тим, який, умовно кажучи, захисний скафандр слід одягти на Homo sapiens, щоб захистити його перед виходом у кіберпростір.
У другій книзі «Формуючи четверту промислову революцію» автор визначає дванадцять напрямків технологій, за якими відбудеться переформатування фізичного світу. Це в першу чергу стосується штучного інтелекту і робототехніки, передових матеріалів, адитивного (тримірний друк) виробництва, біотехнології, геоінженерії, космічної галузі, нейротехнології, відтворюваної енергії, блокчейну (технології розподіленого реєстру), Інтернету. У кожному із згадуваних напрямків ведуться фундаментальні дослідження за рахунок багатомільярдних інвестицій, як з державних бюджетів, так і з венчурного фінансування компаній з високими прибутками. Треба віддати належне Клаусу Швабу, який, описуючи кожну із перерахованих технологій, послуговується напрацюваннями авторитетних експертів, ґрунтовно обізнаних з глобальними процесами. Якщо коротко, то вони зводяться до двох принципово важливих моментів: переваги і потенційні загрози від впровадження нових технологій. У середині 60-х знаний у США не лише як фізик-атомник (брав участь у Мангеттенському проєкті), а й письменник Ральф Лепп відверто заявив, що у світі не знайти жодного вченого, який би стовідсотково знав, що очікувати від науки у майбутньому. «Це нагадує потяг, який несеться невідомо куди, в якому у кабіні локомотива відсутній науковець-машиніст, а в останньому вагоні знаходиться більша частина суспільства, що озирається у минуле», ‑ безнадійно зізнався Ральф Лепп.
Сказане півстоліття тому фізиком-атомником не втратило актуальності, навпаки, з кожним роком набуває тривожних ознак. Автор книги приходить до висновку, що, приміром, біотехнології у нинішньому столітті буде значно складніше контролювати, аніж цифрові, оскільки наука матиме справу з живими організмами. З огляду на зростання чисельності населення на планеті, доведеться суттєво наростити випуск продуктів харчування. А щоб цього досягти, потрібно генетично модифікувати сільськогосподарські культури, аби прискорити їх період дозрівання. Чи становлять загрозу здоров’ю людини зміни геному у рослинах чи сільськогосподарських тваринах, яких вона споживає, ‑ питання з питань. Як випливає зі звіту Ради з глобального майбутнього в царині біотехнологій при Всесвітньому економічному форумі, опублікованого автором у книзі, суперечки в середовищі навколо впровадження чи невпровадження біотехнологій постійно тривають: адже й досі немає ясності у їхній безпечності.
Останній розділ книги «Формуючи четверту промислову революцію» присвячено геоінженерії. Дещо наївний вигляд мають авторські твердження про те, що люди завдяки геоінженерії зможуть свідомо і успішно контролювати біосферу Землі. Як показує попередня практика, втручання людей у планетарну екосистему лише прискорює руйнівні процеси, робить їх незворотними. Підтвердження тому ‑ глобальне потепління, яке вже набуло ознак ланцюгової реакції в масштабах планети.
Поза всяким сумнівом, праця Клауса Франка стане корисною не лише науковцям, а й вітчизняним урядовцям, депутатам, підприємцям, військовим, всім тим, хто прагне позитивних змін у національній економіці, господарських справах, добробуті населення, обороноздатності країни. Досягти амбітних цілей можливо лише за умови залучення західних прогресивних технологій, що уособлюють четверту промислову революцію. За таких умов новообраний уряд забезпечить економічне зростання в країні, що позитивно позначиться на рівні життя населення і виведе українське суспільство з перманентної соціальної кризи.