Єлизавета Гогілашвілі. (The Page). Фото: Христина Урсуляк.
«Майстерня Лєни Лазовіч» з’явилася кілька років тому на основі студії при Театрі на Печерську в Києві. В репертуарі молодої трупи, зокрема, вистави про Ван Гога й Василя Стуса. Майстерня продовжує досліджувати життя й творчість відомих людей минулого. побував на прем’єрі вистави, що присвячена Олені Телізі, й ділиться враженнями.
Темна зала. На сцені чорно-біла проєкція Софійської площі. У колі світла Олена в сукні та капелюсі пригадує, що ще в дитинстві ходила там з мамою. Саме в Києві, ще дитиною, Олена одного разу потрапила на сцену й читала вірші.
Олена Теліга у виконанні Мальвіни Мошкович — жива, жіночна, вітальна. Вона іскрить, танцює, усміхається. Носить приголомшливі сукні й капелюхи, захоплюється поезією, але ще не бачить себе справжньою поеткою.
Усвідомлення приходить пізніше, коли Олена (тоді — Шовгенова) потрапляє в емігрантське коло українців у Празі й знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою (Володимир Постановський). Вони — дві напівпрозорі тіні на тлі міста.
Далі — перші поетичні успіхи, життя у польському селі, знайомство з друзями (різних важливих людей в житті Теліги грають Денис Капустін та Аліка Федотова), пристрасні стосунки з ідеологом українського націоналізму, літературним критиком Дмитром Донцовим (Андрій Сидоренко). Ось Краків — і актори спілкуються та співають польською, ми вже у серці культурного життя 1930-х.
Війна. Пісні та радощі розтанули, у повітрі — тривога. Теліга хоче повернутися до Києва. Зал завмирає, вже знаючи, що її там чекає. У Києві зима, але немає світла та опалення. Попри все життя триває: Олена, вже сильна та непохитна, пише подрузі, що життя триває. Вони у спілці письменників продовжують видавати книжки. Знайомо, еге ж?
До вистави Олена Теліга була для мене пласкою людиною з книжок та сторінок «Вікіпедії». Людиною, на вулиці на честь якої я колись жила (навпроти місця її загибелі). Я знала про її смерть більше, ніж про життя. Тепер Олена така сама жінка, як і я. Вона теж кохає, ненавидить, має сумніви та віру.
Як народилася вистава про Олену Телігу
«Майстерня Лєни Лазовіч» тривалий час працює з біографіями відомих людей. Якщо матеріал у розробці «заходить», його перетворюють на повноцінну виставу, до якої долучаються інші актори майстерні. Так вийшло і з Оленою Телігою.
«У нашій майстерні артист може собі обрати героя чи героїню, над яким буде працювати — поета або поетку, художника або художницю, письменника чи письменницю. Якщо у нього виходитиме герой, з яким він проживає життя, до роботи підключаються інші актори, і виходить спектакль. Так вийшов Василь Стус, Ван Гог, Леся Українка, — каже режисерка вистави й засновниця майстерні, заслужена артистка України Лєна Лазовіч. — Такі байопіки — можливість для молодого актора розвиватися у розмові з героєм. Герой тебе виховує, стає другом. В його оточенні ти виростаєш».
Як наголошує Лазовіч, вистава про Телігу — не тільки ініціатива акторки Мальвіни Мошкович. Ідею розповісти про Телігу також висловила Наталія Василишина, філологиня, мистецтвознавиця та подруга театру. Вона виступила літературним консультантом. До роботи долучилися закордонні партнери та спонсори. У такій атмосфері співпраці та дружньої підтримки й народилася вистава. «Час такий військовий і безнадійний, і нам бракує ідей та сенсів, за які триматися, заради чого виживати. І звичайно, будь-який народ бере ці сили у своїй культурі», — каже Лазовіч.
Саме у такий час мистецтво допомагає вкотре упевнитися, що людство вже стикалося з війнами та вистояло. Ми виходимо із зали та вже звично донатимо знайомим на збори.
Виставу «Олена Теліга. Повернення» можна буде побачити у Києві восени, у новому театральному сезоні.