Тарас Головко
Минулого року через реорганізацію бюджетної програми «Українська книга» видання, що випускалися вітчизняними видавництвами на умовах державного замовлення, на жаль, так і не вийшли друком. І сьогодні складно розібратися, хто в цьому більше винний – Держкомтелерадіо, який, починаючи з 1998 року по 2016 рік нею опікувався, чи новоутворений за рішенням уряду Український Інститут книги при Мінкультури, який збирається на зовсім інших засадах відновити програму випуску літератури за бюджетні кошти у поточному році.
Як би там не було, але зацікавило одне без перебільшення фундаментальне видання, що вийшло друком за програмою «Українська книга» позаминулого року. Мається на увазі перший том «Великої української енциклопедії», який підготувала до видання державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво».
Одразу зазначимо, що вихід у світ універсальної енциклопедії – неординарна подія в культурному житті країни, бо, на превеликий жаль, в останнє подібні видання друкувалися за часів УРСР. Так, «Українська радянська енциклопедія» у 16-ти томах вийшла у 1959−1963 роках, коли головним редактором видавництва був ще академік Микола Бажан. В подальшому друге енциклопедичне видання в 12-ти томах з’явилося на світ упродовж 1976−1985 років.
У передмові до першого тому «Великої української енциклопедії», у якому, до речі, вміщено статті за алфавітом на літери «А−Акц», укладачі видання чітко визначили мету цього унікального видавничого проекту – «наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї українського народу». Як запевняють редактори першого тому, і надалі частка національного матеріалу у ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання, до роботи над наступними томами залучатимуться відомі дослідники з окремих галузей наук, фахівці з академічних установ НАН України, викладачі з провідних вищих навчальних закладів, а ще іноземні науковці.
Цікаво, що у першому томі ВУЕ вміщено зокрема статті про двох лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка – хорового диригента, композитора, педагога, народного артиста України, академіка Академії мистецтв України, Героя України Анатолія Авдієвського і літературознавця, літературного критика, доктора філологічних наук, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віри Агеєвої.
На жаль, не знайшлося місця у Великій українській енциклопедії (т.1) для іншого Шевченківського лауреата – Азіза Абдуллаєва – інженера-будівельника за фахом, який був відзначений найвищою державною нагородою у гуманітарній сфері ще 2005 року разом зі скульптором А.Алієвим, головним архітектором І.Нагаєвим, архітектором З.Нагаєвою, автором концепції комплексу Ф.Якубовим за скульптурний комплекс «Відродження» в м.Сімферополі. Саме Азіз Абдуллаєв брав безпосередню участь у проектуванні і організації будівництва, оформленні і дизайну комплексу, як символу відродження реабілітованих народів Криму.
У цілому ж поява на вітчизняному книжковому ринку такого ошатного багатотомного енциклопедичного видання переконливо засвідчує інтелектуальний потенціал українського народу, його високий культурний рівень, здобутки в усіх сферах суспільного життя, утвердження національної ідентичності. Можна лише порадіти, що нарешті на двадцять п’ятому році незалежності в Україні таки вдалося відновити випуск академічної енциклопедії, яка в усі часи і за будь-якої влади завжди виконувала роль своєрідної візитівки у більшості розвинутих західноєвропейських країнах, не кажучи про США і Канаду.