Олександр Вакуленко
26 вересня 2020 року виповнилося 120 років Конотопському міському краєзнавчому музею імені О. М. Лазаревського.
Воістину історичну місію здійснили у кінці 19 століття представники місцевого земства та управи, коли прийняли рішення про створення музею історії міста Конотопа. У першій половині 1900 року проєкт нової установи розроблений відомим істориком Лівобережної України Олександром Лазаревським розміщено у часописі ,,Киевская старина’’ для ознайомлення громадськості. 26 вересня 1900 року, після його схвалення Земським зібранням музей було відкрито. Олександр Лазаревський, який у молоді роки супроводжував із художником Григорієм Честахівським труну з Тарасом Шевченком із Петербурга у Канів на Чернечу гору подарував музею полотна живопису, старовинну зброю, рукописи із власної колекції. Бібліограф Степан Пономарьов натомість передає музею предмети старовини та книги своєї бібліотеки. Вони й стали першими експонатами музею завідувачем якого було призначено М. Кандибу.
Але в житті трапляється, що після першої ейфорії та піднесення настає затишшя. Не оминуло це і музей, розвиток якого після смерті у 1902 році Олександра Лазаревського припинився.
Відродження музею розпочалося у 1920 році. Його експозиції поповнюються настільки цінними витворами мистецтва, що у часи Другої світової війни при відступі німецьких частин їх без вагань вивозять до Німеччини. Та незважаючи на це, сьогодні кількість його експонатів є однією із найбільших серед музеїв Сумської області. Майже 26 тисяч експонатів основного фонду зібрано за 120 років існування музею.
8 липня 1999 року рішенням Кабінету Міністрів України музею присвоєно ім’я його засновника Олександра Матвійовича Лазаревського. Його правнук, громадсько-культурний діяч, заслужений працівник культури України Олександр Олександрович Лазаревський, якого на жаль уже не має з нами (помер 27 серпня 2009 року) перебував в ОУН, й пишався, що отримав членський квиток особисто із рук тодішнього голови ОУН, останнього президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка, адже був його соратником. Лазаревські ще й перебували у родинних стосунках із Кандибами, із роду яких вийшов провідний діяч ОУН Олег Ольжич.
Важко стримувати емоції перебуваючи в музеї. Із зала в зал, крок за кроком відкривається щось нове, поки що незвідане. У залі № 1 ,,Природа рідного краю’’ дізнаємося про клімат та природні копалини, грунти та водоймища рідного краю. Захоплення викликають бивні, кістки та щелепа мамонта, який жив в доісторичні часи. А тварини та птахи, опудала яких дивляться на нас є безпосередніми сусідами конотопців.
Переходимо до залу № 2 ,,Історичне минуле краю’’. Тут розповідається про тяжке життя у епоху первіснообщинного ладу. Інтенсивна працьовитість наших пращурів давала можливість долати труднощі у часи лизогубівської та черняхівської культур. А у період існування Русі вдалося продемонструвати свою могутність у всьому світі.
Доволі цікавий зал № 3 ,,Оборона Конотопа. Конотопська битва 1659 року’’. Конотоп у козацькі часи виконував важливу функцію. Адже був стратегічним укріпленням, ключем до всього українського прикордоння. І в часи історичних випробувань гарнізон конотопської фортеці успішно витримав облогу московського війська, давши можливість гетьману Івану Виговському разом із кримськими татарами непомітно наблизитися до міста й здолати московитів у Конотопські битві.
Зал № 4 ,,Видатні діячі Конотопщини’’ розповідає про непересічних особистостей, які тут проживали – історика Олександра Лазаревського, бібліографа Степана Пономарьова, вченого-бджоляра Петра Прокоповича, генералів Василя Костенецького та Михайла Драгомирова.
У залі № 5 ,,Конотопська відьма в персонажах’’ представлені образи головних героїв повісті Григорія Квітки-Основ’яненка ,,Конотопська відьма’’.
У залі № 6 ,,Українська хата’’ із цікавістю знайомимося із життям, побутом, звичаями та обрядами українців 17-19 століть.
У залі № 7 ,,Наш край у роки Другої світової війни’’ розповідається про події Перших та Других національно-визвольних змагань української нації 20 століття, участь конотопців в Другій світовій війні та сучасній московсько-українській війні на Сході України.
Два наступних зали є виставковими, у яких проводяться художні виставки та презентації, лекції та науково-практичні конференції.
У Конотопському музеї діють ще два унікальні відділи. У 2007 році було відкрито ,,Музей-садибу генерала М. І. Драгомирова’’ у будинку де він провів свої останні роки. А наступного року почав діяти ,,Музей авіації’’ на території колишнього військового аеродрому, де представлені літаки, гелікоптери та інші експонати пов’язані із авіацією.
Усю свою душу вкладають в улюблену роботу її працівники – директорка музею Наталія Верба, наукові співробітники Шаміль Акічев, Микола Салюк, Валентина Шульга, Ніна Несвідоміна, Ірина Капустіна, Альона Смаглюк…
На базі Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського проводиться безліч цікавих, пізнавальних заходів, серед яких захоплюючі екскурсії, свято ,,Крила Конотопа’’, пленер художників ,,Барви Малевича’’, науково-краєзнавча конференція ,,Конотопські читання’’… Вони дають поштовх до досліджень та нових відкриттів в історії рідного краю.
Фото автора
