Ольга Веремійчик
Народився Леонід Полтава (Леонард Едвардович Пархомович) у Вовівцях Роменського повіту. До 1942 року жив в Україні. У Києві його творчість помітили і підтримали Володимир Сосюра і Максим Рильський.
Коли почалася Друга світова війна Леонід Полтава був активним діячем українського націоналістичного підпілля, потрапив до фашистського концтабору. Після війни спочатку він жив у таборах для біженців у Німеччині, а згодом у Парижі, потім у Мадриді, де очолював український відділ Іспанського радіо, повернувся до Німеччини та працював на радіо «Свобода» у Мюнхені. З 1958 року переїхав до США, де трудився в українській редакції радіо «Голос Америки», редагував щоденник «Свобода».
У 1946 році вийшла перша збірка Леоніда Полтави «За мурами Берліна», до якої увійшли поезії часів війни, а 1948 році — збірка «Жовті каруселі». 1952 року у Мюнхені було видано невеличку збірку його новел під назвою «У вишневій країні». Згодом за океаном вийшли ще чотири поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». У 1953 році вийшла збірка «Українські балади», а у 1958 році — «Римські сонети».
Письменник часто казав: «Люблю працювати для дітей!» і частина його творчого доробку — для дітей: «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібрето оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавпячий король», «Лисячий базар».
Прикметний твір-хроніка — історичний роман «1709» про часи українсько-шведського союзу та війну з Росією. У 1968 році Леонід Полтава написав репортажну повість «Над блакитним Чорним морем». Події в ній відбуваються у Туреччині, Болгарії та Чехії за період 1917—1922 років.
Дуже цікаві спогади про Леоніда Полтаву надала його названа дочка Дарія Дика. Вона підкреслила, що Україна для нього була не тільки великою любов`ю, натхненням, а й глибоким болем. Чорнобильську трагедію Леонід Полтава вважав одним із злочинів проти України, здійсненим комуністичним режимом з метою знищення людей і української землі. Усі свої думки про ту трагедію Леонід Полтава висловив у творі «Чорнобильська поема».
Навіть бувши дуже хворим, Леонід Полтава, коли почув, що впала Берлінська стіна, впевнено сказав, що скоро Україна здобуде Незалежність і стане самостійною державою. Але з сумом додав: «На жаль цього я не побачу, не зможу написати про ці епохальні події репортаж з України. А як би я цього хотів…»
Так, на жаль, Леонід Полтава не дожив до дня, коли Україна відновила свою Незалежність. І відбулася ця подія, цікавий збіг, у той день, коли Леоніду Полтаві мало виповнитися 70 років.
От один із віршів Леоніда Полтави «Єдність»:
«Нероздільні земля і небо,
Нероздільна моя сім`я,
Нероздільна любов до тебе,
Дорога матусю моя.
Нероздільна людська родина,
Наша мова і наша кров,
І єдиній моїй Україні –
Нероздільна моя любов:
Ген від Сяну до річки Дону
Устає вона в сяйві дня,
Україна – моя ікона,
До якої молюсь щодня»