КР ОУН продовжує публікацію творів, надісланих на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Софія Качановська, 13 років,
смт. Рокитне, Рівненська область
***
Під білим віконцем калина шумить,
В хатині, на ліжку, бабуся лежить.
Натруджені руки, у зморшках лице
Підвестись не може, бо в серці пече.
Жила, працювала, і ночі, і дні –
Збивала докупи важкі трудодні.
Вже й пенсію має, на книжці – гроші,
Інфаркти, інсульти – є все для душі
І пенсію ділить немов шоколад
Де гроші ті взяти у вісімдесят…
І зовсім не знає сердешна, як жить,
Де ліки ті взяти, щоб трохи пожить?
Під білим віконцем калина шумить,
В хатині, на ліжку, бабуся лежить.
Поглянь, Україно, в це чисте вікно,
Вона ж тобі щастя бажала давно.
Дивись, Україно, твоя ж це дочка,
Що долі хотіла – дістала дрючка
Її обідрали, тебе – розгребли
І в «селах у царських» палаци звели
Керують тобою пихаті мужі
І болі народні їм зовсім чужі
Під білим віконцем калина шумить,
В хатині на ліжку – бабуся лежить.
Отак будем всі потихеньку вмирать
Як будем чекати, терпіти й мовчать.
***
У небі чорні хмари,
І маки не цвітуть!
Колись були – й пропали,
Та йдемо знов у путь
Туди, де вже немає
Ні смерті, ні війни.
Ми не дамо, щоб все пропало,
Ми будем жити без війни
***
Україно, моя, калинова,
Рідна, прекрасна й чудова
Матінка рідного слова.
Мила ти, як вишиванка, ‒
Вбрана у шати чудові,
Щічки твої калинові.
Пісня твоя солов’їна
Рідна моя, Україно!
В коси заплетені маки,
Лице прикрашають веснянки.
Цвіту сорочка барвиста,
Мова моя промениста,
Разки золотого намиста,
Що осінь дарує барвиста.
Вільна моя, Батьківщино,
Люба, чудова, Країно,
Щастя з роси і води
Будеш прекрасна, Вкраїно, завжди!
***
Ще не вмерла Україна,
Є в нас сила й воля
Та невже знов доконає
Зла й нещасна доля.
Чом не гинуть воріженьки
Як роса по ранку?
А складають чужі гроші
У швейцарськім банку?
Теревенять в кулуарах
Ситі депутати
Люд обдертий і голодний
Нидіє без плати
Відібрали в окупантів
Свою честь й свободу
А вони дають нам щедро
Лахи в нагороду
Душу й тіло положили б
Щоб людьми нам стати
Тільки страшно, що не буде
За що поховати.
Христос Воскрес!
Чи є такі темниці, чи є така мара,
Щоб душу розтоптати,щоб знищити життя?
Тебе хотіли стерти, неначе ти лиш тлін
Тебе ганьбили люди, яких ти так любив!
Та Ти здолав темниці і впала ниць мара,
Не витоптати душу, не знищити життя!
І відступила темінь від променів добра
Й любов’ю поборов Ти ненависть і гніт зла
Ти – як людей надія,
Ти – промінь в царстві зла,
Ти – як очей рідніших щасливая сльоза
На Тебе уповаєм у радості й в біді,
Ти – погляд материнський і ніжний стиск руки.