КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Богдан ЗЛОЧЕВСЬКИЙ, 9 років,
м. Біла Церква, Київська область.
Класний керівник – Сорока Олена Миколаївна
Батьківщині
Моя земля, моя країна,
Моя душа – це Україна!
Пшениця в полі колосиста
Налилась колосом зернистим.
На синім небі неозорім
Пливуть хмариночки прозорі,
Від Сонця теплі промінці
Летять до нас – це посланці
Тепла і світла, щастя й миру
В моїй країні неозорій…
Люблю тебе, моя країно,
Терплячу й мудру Україну.
Орлята
Зажурилось у хаті віконце,
Не втішає його навіть сонце.
Полетіли з гніздечка орлята
Дому рідного щирі дитята.
Тут зростали й мужніли вони,
Тут чекали п’янкої весни.
Та прийшла в нашу хату біда.
Йде на Сході жахлива війна.
Брат на брата іде з автоматом,
А недавно ж вітали зі святом.
Плаче мама: «Сини, схаменіться,
На ріднесенький дім огляніться!
Тут зростила одна вас сім’я,
І наснагу дала вам земля.
Будьте мудрими, рідні брати,
Станьте поруч в шерензі війни.
Хай злякаються вас супостати,
А ви разом вертайтесь до хати».
Першачки
Першаки! Вітаю в школі!
Тут у нас всього доволі,
І роботи й відпочинку,
І для жартів є хвилинка.
В школі гамірно і шумно,
Не буває у нас сумно.
Міністерство наказало
Першачкам не ставить бали.
Без оцінок ви вчитесь,
Гніву мам не боїтесь.
Коридори – просто клас!
Кожен учень з бігу ас!
Тільки гарно розженешся
Черговий звідкись береться:
«Що, ти також з бігу ас?
Признавайсь який клас?»
В класі вчителька чекає –
Звідкілясь вона вже знає…
І в щоденник – телеграма.
Швидко в школу йде вже мама.
Вдома йде розбір польотів,
Не ганяй! Закрий вже рота.
На уроках ти працюй,
На перервах не гарцюй!
Тату, мамо – все вже ясно.
Та шкільні роки – це класно!
Полуниці
На городі полуниці,
Наче добрі рукавиці, –
У зелених сукнях гарних,
Личка у червоних барвах,
Ягоди смачні, пружні,
Всі великі, запашні.
Нумо в кошик всі стрибайте,
Вітаміни віддавайте
І дорослим, й дітворі!
Люблять вас старі й малі.
Барсик
Кіт в теплі сидить в віконці,
Мружить очі він від сонця –
Біло-біло навкруги…
Скрізь за ніч лягли сніги.
Котик наш не зрозумів,
Що то сніг вже прилетів.
Думав він, що молоко
Просто з неба потекло.
Може, навіть і сметанка
З неба буде литись зранку.
Нумо, кицю, не дрімай ,
Краще мишку ти піймай,
Бо у хаті ця сметанка
Вмить тобі водою стане.
Вуса мокрі, ніс холодний –
Буде , Барсик наш, голодний.
Вірш про мир
Матусю, що таке Донбас?
Він за кордоном чи у нас?
Чому там вибухи гримлять?
Малята там не можуть спать.
Не можуть гратися в пісочку,
Не можуть бігати в садочку,
Голодні там лягають спати
В зруйнованій холодній хаті.
Там всюди міни і розтяжки.
Всім, що живуть там, – дуже тяжко…
Як можна їм допомогти?
Життя і мир там зберегти?!
Давай зберемо теплі речі,
Смачної їжі для малечі!
Відправим швидко на Донбас.
Це допомога їм – від нас.
Донбас – це також Україна,
А значить – наша це родина.
І членів нашої сім’ї,
Ми не залишимо в біді.