КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Даная Подольська, 14 років,
смт Веселе, Запорізька обл.,
вихованка гуртка «Я – журналіст» ПКЗ «Будинок дитячої та юнацької творчості». Керівник: Дмитерко Олена.
Україна, як мати – для нас єдина
Треба любити рідну Україну,
Бо вона, як мати – для нас лише єдина,
Бо це наш дім, це наша земля,
Чисте блакитне небо і жовті поля.
Треба пишатися, а не зневажати!
Рідної мови не цуратися, бо ганьба – її не знати!
Рідна мова – це як скарб, кожному з нас даний.
Куди б ми не поділись – вона завжди лишиться з нами.
Коли була маленькою, тоді я ще не знала,
Що в Україні я живу, що це – моя держава.
І рідну мову я не знала, і герб і прапор рідний,
Але тепер я розумію, що народилась в Україні!
Коли побачу ягоди червоної калини –
Одразу ж я згадаю символ рідної країни .
Коли побачу над ставком зелене гілля верби ,
Коли побачу колосся золоте, а над ним синє небо.
Миру, спокою, добра війні не зіпсувати.
Від війни наш рідний край готові захищати.
Тих, хто віддає життя сьогодні заради миру завтра
підтримаємо ми піснями.
Нехай, честь, любов і дружба завжди панує з нами!
Куди б ти не поїхав, країн багато на Землі,
В Україні народився – українцем будь в душі!
Давайте бути кращими
З четвертого ми перейшли у п’ятий клас.
Важким кроком це виявилось для нас.
Ми не знали, як поводити себе, як бути,
Про початкові класи все не могли забути.
Але потрохи ми звикали,
Що вже середні класи розуміти стали.
Треба нам краще у школі вчитись,
Знання, отримані нам можуть знадобитись.
Обов’язково треба правила вивчати,
Підручник відкривати, тексти читати,
Щоб розумною людиною стати.
Всього сімнадцять учнів у нашому класі,
І кожен може бути кращим намагатись.
Треба нам пам’ятати одне:
Вниз не опускатись – головне!
Лариса Костянтинівна цьому навчила нас,
Тепер ми – кращий в школі п’ятий клас.
За це нам сову порцелянову вручили.
З якою ж радістю ми її приймали!
Головне – вниз не опускатись,
А бути кращими намагатись!
На одному місці не лишатись.
Давайте будемо дружніми,
Завжди слухняними,
Будемо уроки вчити й читати,
один одному в усьому допомагати!