Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.

Автор: © Юлія Богдана Клепп, 13 років,
учениця Української суботньої школи «Еллісів»,
м. Осло, Норвегія.

З листа Юлії до оргкомітету Конкурсу:

«Доброго дня! Мене звати Юлія Богдана. Мені 13 років. Я народилася і живу в місті Осло.  Це в Норвегії. Моя перша мова – норвезька,  я вільно розмовляю англійською мовою, а ще в школі я вивчаю французьку мову.  Але я також українка, тому я ходжу щосуботи вивчати українську мову до Української cуботньої школи «Еллісів».  Я граю вже багато років на скрипці і на фортепіано. Я дуже люблю читати книжки і писати. Можливо, я стану письменницею та скрипалькою.

В українській школі ми вивчаємо українську мову, а ще історію, культуру і традиції нашого народу. Кожного року в нас у школі проводять урок пам’яті жертв Голодомору в Україні. Тоді нам усім стає дуже сумно, ми думаємо про тих дорослих та дітей, які загинули. Ця тема мене дуже хвилює, я завжди переживаю.  Я люблю слухати «Мелодію» композитора Скорика, тож мені й захотілося заграти її на скрипці. Я чую там багато сумних нот, це біль українського народу, це його сльози.  А ще я уявляла  тих діток, які просили їсти під час Голодомору, у яких не було навіть хлібчика.  Мені здається, що скрипка справді плаче, коли грає «Мелодію». Ось про це мої рядки, які підказала мені скрипка.  Це наш із  нею вірш. А мама трошки допомогла нам підібрати правильні слова, бо ми дуже хвилювалися.

Цього року я вперше побувала у Львові. Я дізналася багато нового про історію України. мене дуже зацікавила історія УПА, ми купили книжки, сувеніри, також побували в «Криївці».  Я дуже пишалася, що я знала, як треба відповісти, коли при вході мені сказали «Слава Україні!». Я сама правильно відповіла «Героям Слава!».  Тепер я буду  розповідати про УПА та українських героїв у своїй норвезькій школі.

Слава Україні! Героям Слава!

З повагою,
Юлія Богдана

***
Не знаю, плачу я чи віоліна,
Зливаюсь з нею я в одне на мить,
Я народилась вдалині від України,
Але чомусь вона мені болить.

Норвезька скрипка гра, а з неї лине
Говерли оксамит й Дніпра блакить.
Я Скандинавської землі дитина,
Чому ж Вкраїна так мені болить?

Чи то маленьке серце відчуває
Історію, яка була давно,
Голодомор мені в душі палає,
Смертельний біль, і сльози, і зерно.

Я бачу, коли скрипка моя грає,
Як наяву, голодних тих людей,
Колоссячко, що дівчинка тримає
І притискає до своїх грудей.

Я граю, й туга та пшенична
Так обгортає, що бракує слів,
Як déjà vu, як пам’ять генетична,
Дійшла до мене з глибини віків.

Швидким вібрато плаче віоліна
Чи то вже я…  й рука моя тремтить.
Я маю в серці Маму-Україну,
І ось тому вона мені болить.

©Julia Bogdana Klepp
Листопад 2018.

3 Відповісти на “Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.”

  1. Вже неодноразово доводили, що талановиті діти – талановиті у всьому! Високу майстерність продемонструвала юна й обдарована Боданка, яка з раннього дитинства займається музикою і поезією, яка неодноразово перемагала на щорічних конкурсах в школі. Впевнена, ця робота стане справжньою окрасою мистецького проекту “Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича”, – мета якого виявлення обдарованої та талановитої молоді.

  2. Неймовірно чуттєва поезія. Пеечитую її і перечитую. Чіпає струни душі. Богданка має талант не просто відчувати мистецтво, але й творити його . Вірш написаний серцем. Не кожен дорослий в змозі так описати біль, а дитя й поготів. Поетичні рядки свідчать не тільки про глибину почуттів юнки, але й про її безмежну любов до солов’їної. Безперечно, великий уклін і подяка родині, яка плекає любов до української.

  3. Неймовірно чуттєва поезія, написана серцем, яке вміє слухати, чути і відчувати…Читаю і перечитую її…Не кожен дорослий в змозі описати біль, а дитя й поготів. Ця поезія засвідчує не тільки талант юнки, глибину почуттів, але й безмежну любов до українського слова, до України. Безперечно, великий уклін та подяку слід висловити й родині, що так плекає в дітях любов до української землі, її історії та культури.

Залишити відповідь