Олександр Вакуленко
15 березня 2019 року у Києві в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану (в приміщенні Будинку профспілок) відбулася вечірка поза форматом «Їм вдалося. Троянди, революція, війна, чудо і трішки вина», присвячена дружній Грузії.
За всю історію український та грузинський народи ніколи між собою не воювали. Навпаки, у тяжкі хвилини допомагали один одному. Адже знають, що таке несправедливість та страждання.
У першій половині 1990-их у Грузії процвітала корупція. Впевнено почував себе криміналітет. Переважна частина населення виживала у злиднях. Країні бракувало навіть хліба. Дестабілізували ситуацію й агресивні дії Московії, яка розпалювала сепаратизм.
Але грузини повірили молодій людині, яка у свій час здобула освіту в Україні Михайлу Саакашвілі, й обрала його президентом. Зібравши молоду команду, за короткий термін він провів реформи й перетворив Грузію у сучасну та розвинену країну.
Із спогадами про перебування в Грузії поділилися Андрій Пастушенко («Сивий») та Ігор Мазур («Тополя»). Зокрема Ігор Мазур згадав про поранення у московсько-грузинській війні Георгія Гонгадзе. Саме завдяки осколкам у руці його вдалося ідентифікувати, після виявлення тіла Гонгадзе у Таращі. Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблих українців, які відстоювали незалежність Грузії у 1990-их роках.
Про життя та шлях до успіху у Грузії розповіли Ірма Самніашвілі, Віктор Гурджія та Каха Кардава.
Чому ж ніяк не вдається досягти покращення життя в Україні? За підсумками спілкування із грузинськими друзями вдалося з’ясувати, що:
- по-перше, усі реформи потрібно проводити одночасно. Чекати, поки завершиться реформа у силовому відомстві, а потім її розпочинати, наприклад, в галузі освіти, є помилкою. Адже усі галузі та суспільне життя в країні взаємопов’язане.
- По-друге, необхідно покінчити із корупцією та розкраданням державних коштів.
- По-третє, потрібна допомога високорозвинутих країн.
- Також, міфом є думка, що Україна є набагато більшою від Грузії, тому й реформи тут будуть рухатися більш повільно. Площа та кількість населення не має жодного значення. Головне, це бажання самих українців, які своєю активною позицією зобов’язані створити справедливі умови життя.
У Грузії відправили за ґрати одного корупціонера, потім іншого. І зловживання в економічній сфері припинилися. Країна поступово стала на ноги.
У мистецькій програмі вечора виступили Надія Боянівська та Олена Лісова. У їхньому виконанні пролунала пісня «Суліко». Поезію Ліни Костенко читала лауреат премії ім. Василя Стуса Галина Стефанова.
Глядачі переглянули захоплюючий фільм про Грузію Тетяни Бабутіної «Хочеться чуда і трішки вина».
На завершення, гостям, які виступали на вечорі, були вручені червоні троянди, а модератор заходу, заступник генерального директора Національного музею Революції Гідності Антоніна Пипко подарувала їм власну книгу «Кілька історій для історії».
Організатором заходу виступили Національний музей Революції Гідності та Національний музей літератури України.
Фото автора
