Ніна Головченко
28 січня 2018 року в Києві у Будинку художника з нагоди 85-річного ювілею письменника-сатирика Євгена Дударя відбувся творчий вечір Майстра Слова.
На захід зібралися ті шанувальники творчості Євгена Михайловича, які добре знають його публіцистику, сатиру і гумор, географію його життя (хутір Мозамбік) та імена його провідних героїв (Вані Молдавана, Віті Царапкіна, Ізі Чачкеса та ін.), а також захоплені сценічною майстерністю Євгена Дударя – артиста розмовного жанру.
У залі панувала атмосфера пошани, уваги. Публіка смакувала ті висловлювання Майстра сатири, що стали афоризмами:
- «Українцеві набагато важче, ніж Прометеєві, − його печінку клював лише один орел, та й то одноголовий».
- «Воювати найстрашнішого ворога не страшно. Страшно визволяти холуя. Який не хоче волі. Бо завтра він стане найзапеклішим твоїм ворогом. І, як проклятий Каїн, вдарить у спину».
- «Бо Україна, як обезчещена москалем покритка, зі своїм дитям та народом на своїй землі терпить голод і холод, наругу і кпини, а лицарі, які мусили б її рятувати, ніяк не домовляться, кому з них пищалі нести, а кому козацтво вести».
Усі затамовували подих, коли Євген Дудар демонстрував нові словесні формули і несподіваний ракурс бачення болісних тем. У творах, що прозвучали, домінувала любов до України («її жаб, карасів і горобців…»), біль за її гірку долю, філософська глибина в розумінні її непростого шляху, мудрість українця, який пройшов зі своїм народом і роки війни, і зміну лідерів та суспільного устрою, пізнав і радість творчості, і невтомну працю. Усе було присмачено то безжурним сміхом, то їдкою іронією, то нещадним сатиричним пафосом, а найбільше – вірою у щасливу зірку України.
Невтомний Майстер протягом трьох годин не сходив зі сцени: читав твори, які стали класикою української літератури (зокрема, «Вказати шушвалі на двері»); розповідав смішні бувальщини зі свого життя; сипав ситуативними жартами («за кермом я не п’ю, а на капоті можу»); цілував дівчат із заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка» (керівник Петро Андрійчук), співав/пританцьовував під лемківські пісні, слухав віншування від своїх друзів/колег, дякував тим, хто підтримував його завжди і популяризує його творчість тепер (зокрема, Миколі Владзімірському, керівникові інтернет-порталу «Українське життя в Севастополі», редакції інтернет-газети «Український репортер»).
Євгена Дударя привітали Дмитро Павличко, Любов Голота, Анатолій Паламаренко, Віталій Карпенко, колеги з журналу «Перець», співачка-волонтер у зоні АТО Юлія Зуброва, представники української діаспори в Америці та Австралії та ін. Вів вечір Володимир Стретович.
Шкода, що найліпші твори Майстра сатири не мають в Україні широкого звучання. Твори Євгена Дударя – це інтелектуальні тексти зі своєрідним баченням історії України та її сучасності. Автор володіє розкішною українською мовою, влучно та образно реагує на сучасні політичні процеси, усією душею вболіває за долю українців, вчить самоіронії та адекватної оцінки самих себе, а також «братів» з-за поребрика.
Українцям варто частіше слухати сатирика Євгена Дударя.
***
Родзинки вечора.
Від Євгена Дударя:
Написане слово – то ще не слово, почуте і сприйняте – то вже Слово.
На хуторі Мозамбік режим безвізовий.
Сатирикам квіти не дарують, а кидають разом із глечиками.
«Переживали всяке. Щоб позбутися алкоголізму – вирізали виноград; щоб позбутися наркоманії – вирізали мак. А що треба вирізати, щоб позбутися проституції?.. Через два дні мене викликали в КГБ і пред’явили, що я закликАв вирізати членів партії…».
Після спілкування з Василем Симоненком зрозумів, що треба писати гостро, чесно, а не балуватися.
Християни мають Євангеліє від Матвія, від Луки, від Марка… А українці мають ще й Євангеліє від Шевченка – «Кобзар».
Про Євгена Дударя:
Євген Дудар має свій іронічний погляд на українську націю, на український народ. І в цьому сенсі Євген Дудар дає нам велику надію, адже нація, яка уміє усміхнутися над собою – велика нація.
Євген Дудар − феноменальна людина у творчості, в сатирі, в гуморі.